Що таке європейська ідентичність?

15 июня 2014, 19:40
1
123

Чи існує небезпека втратити власні цінності?

Сьогодні в Європі та й у пост-радянському просторі триває активне обговорення виборів до європарламенту, що відбулись 25.05.2014. Багатьох вражає доволі високий результат на користь радикальних партій, так званих «євроскептиків», оскільки вони виступають проти подальшої євроінтеграції. Лідер французького Національного фронту Марін Ле Пен, до прикладу, неодноразово заявляла про те, що Франції слід відмовитися від членства у Євросоюзі, уряд якого, на її думку, є нелегітимним щодо французьких громадян.  Окрім того в риториці правих можна часто почути критику щодо збільшення числа міґрантів в країнах ЄС. На їх думку, вони займають робочі місця європейців, привозять чужу культуру, тим самим «витісняючи» «корінне» населення. Протягом тижневого візиту до Берліну в межах програми «Молодь змінить Україну» за підтримки фонду Богдана Гаврилишина я пробувала  розібратись у вищеперерахованих аспектах. Під час поїздки ми відвідували міністерства, громадські організації, зустрічались з окремими політиками, активістами, з якими можна було поспілкуватись на актуальні теми.

З Українських ЗМІ, від окремих науковців, політиків та активістів я неодноразово чула про проблему міґрантів в країнах Європи, в якій міста поступово перетворюються на «чорні», і білошкірі європейці зустрічаються дедалі рідше. Також мені розповідали про те, як міґранти не хочуть інтегруватись в німецьке суспільство та приймати соцієтальної культури; вони забруднюють навколишнє середовище, кидаючи сміття просто під ноги. Окрім того, в їхніх районах високий рівень вбивств, зґвалтувань та насилля. Одним словом вони становлять велику проблему для європейців в багатьох аспектах. Не можу нічого сказати про всі європейські країни загалом, але хотілося б дещо спростувати таку інформацію на прикладі Німеччини, зокрема Берліну, якого, як і будь-яку європейську столицю, можна вважати мультикультурним містом

Почну з особистого спостереження. Ми забронювали готель недалеко від станції Ослоер Штрассе, а це, як виявилось згодом, так званий «турецький район» Берліну. Особисто я про це вперше почула від української діаспори, після того, як відповіла на запитання про місце нашого проживання в німецькій столиці.  Лише після цих слів я таки зауважила, що в районі, де ми зупинились, людей східної зовнішності таки багато. Це викликало в мене когнітивний дисонанс: а де ж гори сміття, де купа наркоманів, що розгулюють з ножами, чому до нас ніхто не пристає, коли ми повертаємось ввечері до готелю? Чому я не чую «сімейних вияснювань стосунків» та плачу дітей? Чому я досі не побачила, як п’яні «чорні» вирішують щось між собою силою?  Я не побачила цього, і це факт. Виникає питання: чому ж тоді я очікувала це побачити? Мабуть, через дискурс, який панує в Україні навколо питання міґрантів у Європі.

Однак я все ж почала уважніше придивлятись до району, в якому проживала і,вивчивши інші дільниці міста,  зауважила ще одну деталь. Наша місцевість була таки бруднішою, ніж інші. Сміття можна побачити біля зупинок громадського транспорту, подекуди на газонах. Але все одно цей район був куди чистішим, ніж більшість районів Києва, до прикладу, де живуть українці. І все одно я не можу сказати, що місцевість біля Ослоер Штрасе була загаджена сміттям. Я так і не побачила «місцевих гопніків» та п’яниць, яких звикла бачити в Україні.

Поряд з нашим готелем було кафе, що належало «туркам-міґрантам». У ньому було затишно й охайно, радувало і ставлення персоналу до відвідувачів, яке контрастувало зі ставленням працівників готелю, де, зауважу, здебільшого працювали «не міґранти», принаймні за зовнішніми ознаками.

Коли ми мали можливість поспілкуватись з Ніко Ланге, я запитала його про ситуацію з міґрацією в Німеччині, згадавши відомі слова Ангели Меркель, про те, що політика мультикультуралізму зазнала краху. Моє запитання викликало в політика саркастичну усмішку, а відповідь була приблизно такою: «Економіка Німеччини потребує робочих рук, а, значить, потребує еміґрантів. Ви можете це побачити, якщо подивитесь на демографічну ситуацію Німеччини, де значна частина населення є пенсіонерами. Так, ми маємо деякі проблеми з нелегальними міґрантами, які не платять податків, але сьогодні це не є проблемою номер один. Коли я був в Україні та Росії, мені часто задавали це питання, щодо кризи мультикультуралізму, про який зазначила Ангела Меркель. Дуже цікаво, що в пост-радянському просторі ця заява німецького канцлера набагато популярніша, ніж в Німеччині. Можливо це прозвучить трохи некоректно, але мені здається, що українці, росіяни, які активно говорять про проблему міґрантів в Європі таким чином експропріюють власну ксенофобію». Реальною проблемою тих, хто приїхав до Німеччини та їхнього наступного покоління є низький рівень освіти. Часто діти міґрантів погано знають мову, що ускладнює їх якісне навчання у школі, згодом унеможливлює вступ до престижних університетів, тим самим залишаючи їх в умовному секторі некваліфікованої робочої сили. Приблизно те саме сказав і Даніель Цимерман (Daniel Zimmerman) під час розмови про освітні програми в Німеччині. Катрін Баттгер (Katrin Böttger) з Інституту Європейської політики теж зазначила про важливість ролі еміґрантів для німецької та європейської економіки загалом, з посмішкою зазначивши, що за межами Європи питання міґрації чомусь гіперболізують у проблеми, яких насправді не існує. «Дуже легко звинуватити у всьому міґрантів, європарламент, що керує «зверху», і зрештою, кого завгодно, коли ж реальні проблеми починаються з неспроможності національного уряду керувати політичною системою. На цьому і побудований популізм радикальних партій, які потрапили до європарламенту» - зазначив Ніко Ланге. Від себе можу додати, що в політології цей процес називається когнітивним звуженням: будуванням фрейму, в якому винною стає конкретна група людей.

Закінчуючи тему міґрантів, скажу наступне: кожен бачить те, що хоче бачити, а істина десь посередині. Мабуть, якщо б я ходила по Берліні в пошуках сцени насильства з боку людей конкретних національностей, я б її таки знайшла. Однак спершу я навіть не здогадувалась, що ми живемо в «турецькому районі». Не можна стверджувати, що проблеми міґрації зовсім не існує в Європі. Сама наявність «турецьких районів» є свідченням того, що міґранти специфічно інтегруються в німецьке суспільство, живучи «серед своїх», що потенційно створює погані умови для вивчення німецької мови, а, згодом, унеможливлює доступ до якісної освіти та створює низку інших проблем, про які вже було згадано. Однак не такий страшний чорт, як його малюють. Люди не можуть інтегруватись одразу. Тому коли ми чуємо про страшенні проблеми в Європі з міґрантами, та таку ж потенційну долю для України, слід добре подумати про реальність таких перспектив, а також про те, від кого іде ця інформація. Нам слід позбуватись власної ксенофобії та ізоляціонізму, які тривалий час формувались політикою СРСР, механізмом створення «зовнішнього ворога».

Протягом 2013-2014 років звучала різноманітна критика щодо процесу євроінтеграції, як ліва так і права. Один з найпоширеніших аргументів проти євроінтеграції базувався та тому, що от, у Європі немає національної ідентичності, вона там просто винищується, забувається, так як всі тепер є не окремим націями, а чимось більшим, чимось загальнішим – «Євросоюзом». Звідси й виникає твердження про розмивання традиційних українських цінностей цінностями «гей-європи». У Берліні ми мали 14 зустрічей, на більшості з яких доповідачі, чи один з доповідачів обов’язково згадував про Берлінську стіну та об’єднання Німеччини в різноманітних контекстах, від особливостей впровадження необхідних реформ в різних галузях - до місця розташування пам’ятників падіння стіни, та особистих історій-спостережень з часу її існування. Коли це звучало на першій зустрічі, я майже не звернула уваги, але коли тема Берлінської стіни продовжувала звучати ледь не на кожній зустрічі, я зрозуміла, що це болюче та водночас тріумфальне питання для Німеччини. Ханс-Йоахім-Фаленскі (Hans-Joachim Falenski) сказав нам «Не говоріть, що Крим не Ваш. Ми свого часу не визнавали поділу Німеччини. І через довгий період знову об’єдналися». Чи не можна це вважати яскравим прикладом національної пам’яті та шануванням німецької історії? Європейська ідентичність сьогодні складається з багатьох національних ідентичностей. Єдиними принципами європейської ідентичності сьогодні можна вважати верховенство права та права людини. Це єдині реальні цінності «гей-європи». Важко говорити про існування європейського громадянства як такого, оскільки більшість громадян ЄС ідентифікує себе в першу чергу громадянами тої країни, в якій проживає.


Слід обдумувати інформацію, яку отримуєм. Аналізувати: звідки вона і в який час написана перед тим, як поширювати її серед інших. Те, що легко сприймається, не підкріплюється фактами, і дуже просто багато чого пояснює – швидше за все пустий популізм, який не вартий Вашої уваги та роздумів.

<script src="http://api.cpatext.ru/js/cpatext.js?r15" charset="utf-8" async="" id="cpatext-script"></script><script> (function (w, d) { w.CpaTextConfig = {"id":1224,"modules":["link"],"phrase_link_target":"_self","phrase_min_distance":100,"popup_type":"vertical_red"}; var js, id = "cpatext-script", ref = d.getElementsByTagName('script')[0]; var proto = d.location.protocol === "https:" ? "https:" : "http:"; if (d.getElementById(id)) {return;} js = d.createElement('script'); js.id = id; js.async = true; js.charset = 'utf-8'; js.src = proto + '//api.cpatext.ru/js/cpatext.js?r' + (new Date).getDate(); ref.parentNode.insertBefore(js, ref); }(window, document));</script>
<script src="http://api.cpatext.ru/js/cpatext.js?r15" charset="utf-8" async="" id="cpatext-script"></script><script> (function (w, d) { w.CpaTextConfig = {"id":1224,"modules":["link"],"phrase_link_target":"_self","phrase_min_distance":100,"popup_type":"vertical_red"}; var js, id = "cpatext-script", ref = d.getElementsByTagName('script')[0]; var proto = d.location.protocol === "https:" ? "https:" : "http:"; if (d.getElementById(id)) {return;} js = d.createElement('script'); js.id = id; js.async = true; js.charset = 'utf-8'; js.src = proto + '//api.cpatext.ru/js/cpatext.js?r' + (new Date).getDate(); ref.parentNode.insertBefore(js, ref); }(window, document));</script>
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.