Лебедина пісня Юлії Тимошенко

23 мая 2014, 12:50
2
206
Лебедина пісня Юлії Тимошенко

Чому Юлія Володимирівна з піною у рота намагається довести свою винятковість і потрібність?

Фініш виборчої кампанії ознаменувався лебединою піснею найбільш колоритного її учасника - Юлії Тимошенко, яка, вийшовши з в'язниці на хвилі політичної кризи, виявилася не потрібною ні політичним спонсорам, ні закулісній еліті, ні навіть власним виборцям. Спецагент ФБР Брайан Ерл, який розслідував в США справу Лазаренка на початку 2000 -х років, розповів про теплі взаємини Юлії Тимошенко і Павла Лазаренка, заснованої на корупційній складовій і виведенні грошей за кордон, що, в принципі, вже давно не є таємницею для інформованих людей як в Україні, так і за кордоном. Тим не менш, цей факт як не можна краще характеризує місце Тимошенко в нинішній системі координат української політики. Навіть зараз, після тріумфу опозиції і після практично повної узурпації влади з боку «Батьківщини», Тимошенко на очах перетворюється на політика другого ешелону навіть на своєму традиційному електоральному полі - Західній та Центральній Україні. Навіть голова тернопільської "Батьківщини" Василь Деревляний, який думає, що майже одноосібно робив революцію і змінив хід історії, сприймає Тимошенко (яку ще зовсім недавно шанобливо називав "леді Ю") як примару олігархічної епохи. Правда, епоха зовсім не закінчилася, як це здається активним інтернет-хом'ячкам і революціонерам, вона просто адаптувалася до нових умов, прикриваючись грою в революційне брязкальце. 

Чому Юлія Володимирівна з піною у рота намагається довести свою винятковість і потрібність? Вступивши у виборчу кампанію, Тимошенко була свято впевнена в тому, що з нар вона моментально стрибне в крісло президента України, а вдячний Майдан співатиме їй оди тільки за теплі листи з комфортної камери, які вона штампувала в розпал всієї політичної катавасії. На практиці все виявилося набагато прозаїчніше. Майдан встиг закохатися в інших героїв - така натура демократичного електорату, який звів ідолопоклонство в абсолют. Так, Майдан не породив нових лідерів, черговий Ющенко не сплив у технологічних потугах. Але з'явилися Ярош, Богомолець (до речі, замінила Ю.Тимошенко в образі матері-героїні, в якому так успішно грала роль ЮВТ), та й Петро Олексійович унікально появився в потрібний момент. Тимошенко виявилася Майдану не потрібна, а в останні три місяці встигла ще більше розчарувати навіть вірних своїх виборців, особливо, в Тернопільській області. 

Які меседжі Юлині агітатори на кшталт Василя Деревляного адресували виборцям? «Та що ви, вийде Юля - всі сядуть». Вийшла - не сіли. Швидше сам Василь Тимофійович за махінації із тернопільською землею займе місце на нарах. «Так зараз Тимошенко підлікується і російську армію на ходу зупинить». Підлікувалася - не зупинила. А кому крім неї піклуватися? Всі її "воїни світла" по тернопільських барах пропивають виділені на агітаторів гроші. «Зараз Юля приїде в Донбас і всі сепаратисти заб'ються по далеких кутах». Приїхала - не забилися. Тотально не "фартить", інакше не скажеш. У чому суть? 

У тому, що Тимошенко - це практично еталонний політичний популіст, який може існувати тільки у вигідних для себе умовах. В умовах стабільності системи і персоніфікованої мішені, по якій ЮВТ здатна бити виключно вербальними методами. Коли в економіці все спокійно, є який-небудь Янукович та ефіри у Шустера, Тимошенко відчуває себе, як риба у воді, викликаючи несподівані оргазми у зазомбованої аудиторії. В умовах, коли країна вимагає конкретних дій і готових рецептів вирішення проблем, Тимошенко своїм застарілим епатажем викликає скоріше роздратування, ніж підтримку аудиторії. Бачачи безперспективність власної шефині, не змусив себе довго чекати і весь її обоз, у томі числі і тернопільський. Почався відтік кадрових ресурсів. Загалом, як це зазвичай і буває, спершу пішла істинна совість нації. Наприклад, Микола Томенко. А що? Демократ? Демократ. Революціонер? Самий що не є. Євроінтегратор? Безперечно. А що ще свідомому виборцю потрібно? Залишилися кадри, котрі власної думки мати не звикли, а вибори сприймають виключно як можливість заробити на черговий маєток. Для прикладу, Володимир Бойко і все той же Василь Деревляний. Цим хлопцям начебто і не в западло різко змінити політичну орієнтацію, та ще й за спокусливі гешефти, але це ж потрібно рухатися, щось думати, зустрічатися, пропонувати, вкладати власні кошти на рекламу, меценацтво. А за роки руки звикли лише потрібні кнопки натискати і замовні депутатські запити та звернення штампувати... 

Сторопівши, Юлія Тимошенко у відповідь спробувала включити агресивний стиль ведення виборчої кампанії. Ефір у Шустера - тому підтвердження, поза всяким сумнівом. Правда, навіть лояльний Юлі Савік не може допомогти втрачає популярність «жертві режиму Януковича». Образ все той же: бублік обов'язковий, фірмове «шепотіння» і український з характерними русизмами. Все в кишені, все при ній. Але все одно чогось не вистачає. Речі втратили колишню привабливість, риторика - банальна і багато в чому смішна. Повернути Крим за допомогою жіночої істерики не вдасться, скільки разів росіян ворогами і окупантами не назви - це зрозуміло кожному виборцю. Та й багато хто помітив, як Тимошенко технічно уникала публічності в розпал кримських подій, включивши антиросійську риторику лише постфактум. Аналогічно і з позицією Тимошенко щодо ситуації на Сході. Фрази а-ля «Схід і Захід України повинні обійнятися і не дозволити розпочати війну між нами» - це класика демагогії. Цими тезами Тимошенко викликає ненависть і у Сходу, і у Заходу. Хочеш домовлятися - включай Турчинова і Яценюка, які формально володіють всією владою в країні. Якщо ж мета інша - то такий і результат. До всього іншого, потуги Тимошенко Сходу глибоко до одного місця, - тут люди орієнтуються зовсім на інші ідеали. А Захід думає, що Юля таким чином зливає тему. Багато хто навіть вибудовує конспірологічні теорії, фабула яких: "Юля - агент Кремля". І пресують її контрпіар, викидами досить старого компромату і тривіальною «чорнухою». 

Поїздки Юлі на Схід - це окрема тема. І вона ще яскравіше характеризує Тимошенко як політика старої формації. Ганятися за телевізійною картинкою - це одне, а вийти до людей, ризикуючи отримати, як Царьов , - це зовсім інше. Те, як технологічно Тимошенко вибудувала виборчу кампанію - окремий привіт її політтехнологам. Головним об'єктом був обраний легендарний олігархат. А хто така Тимошенко? Але олігарх Юля, намагаючись вкусити Порошенка, не перестає тролити "олігархів, що рвуться до влади". І б'є мимо. У підсумку маємо рейтинг на рівні 10-15 % за кілька днів до голосування. Вичавити що небудь з такої ситуації практично неможливо. Так, Тимошенко вигідний зрив виборів, але він не вигідний практично нікому з тих же олігархів і закулісних ляльководів, які роблять погоду в сучасній українській політиці. Тому з кожним днем Юля наближається до страшного фіаско, яке може поставити хрест на кар'єрі, мабуть, самого одіозного персонажа української політики. На рівні регіонів ситуація ще більш згубна. Для прикладу, тернопільська «Батьківщина» на очах втрачає не тільки спонсорів і кадровий потенціал, який лише торгує обличчям перед телекамерами, а й успішних колись технологів. Багато біжать не тільки з фінансових мотивів. На їх місце виходять реваншисти, свого часу втоплені в ході розборок між «Фронтом змін» і вірними соратниками Тимошенко. У результаті утворюється досить гримуча, але деструктивна суміш, плодяться внутрішні конфлікти і підкилимні ігри. Нерідко і відверте шкідництво. 

Тим часом, Тимошенко видає на-гора кон'юнктурні перли. Останній вельми епічний - провести два референдуми. За ЄС і НАТО. «У той час, коли Росія вже захопила Крим, коли російські найманці вбивають українців, коли кожна українська сім'я живе у важкому передчутті війни, коли наша армія не настільки сильна, щоб захистити наші кордони - нам треба знаходити складні, але ефективні рішення, щоб повернути в Україну мир. Таким рішенням може бути приєднання України до ЄС і НАТО» , - обгрунтовує свою ініціативу лідер «Батьківщини». У демократичному таборі НАТО тепер в тренді, і ЮВТ вкрай важливо показати, що саме вона фаворит Держдепу і європейської спільноти. Хоча і на цьому терені особливих успіхів Юля не домагається - теплі зустрічі Порошенка з Байденом найкраще тому підтвердження. Тому доля Юлії Володимирівни викручує чергове піке, яке може привести до летального політичному результату. Уявити зараз Тимошенко в опозиції до Порошенка, звичайно, можна, але не факт, що цей період не призведе до повного списання ЮВТ з рахунком не тільки спонсорами, але і малочисельними партійцями, які все ще вірять у потенцію «політичної великомучениці». Якщо на парламентських виборах, які ще невідомо коли відбудуться, Тимошенко не зможе швидко домогтися реваншу - вона втратить «Батьківщину», яка остаточно перекочує на політичну периферію, залишивши нагріте місце для інших популістів, але більш свіжого партійного проекту. 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: Юлия Тимошенко,політика,президентські вибори
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.