Вибори і АТО: фронти феодальної революції

16 мая 2014, 16:09
Проповідник, правозахисник, видавець, письменник, журналіст.
1
138
Вибори і АТО: фронти феодальної революції

Феодальна революція в Україні перемогла, залишилося закріпити її перемогу.


Битва за майбутнє феодальної революції відбувається на двох фронтах. Вибори – меч духовний, антитерористична операція – меч залізний. Цими двома мечами буде відбито всі напади на нову феодальну конституцію держави, з тіла якої було хірургічно точно вирізане вражене раковою пухлиною серце абсолютизму.

Адже наші свободолюбні барони не терплять над собою свавільної влади одного господаря. Вони відпустили з-під ярма підвладні їм племена дикунів і дозволили дикунській вольниці розтерзати занадто жадібного межигірського царька. А тепер насолоджуються відвойованою свободою, поки дикуни ревуть у розпачі, що їх знову повертають під ярмо і, виходить, хтось вкрав у них їхню, як вони думали, перемогу.

Наївні дикуни! Вони думали, що воюють за себе – не знаючи, що це означає, бути собою! Не віруючи в себе, не будучи вірними собі, не володіючи собою! Вони не турбуються, що продали душу дияволові сліпого гніву. Вони турбуються лише, що втратили Крим і тепер можуть втратити Донецьк і Луганськ. А між тим це останнє, що має їх турбувати.

Кримські олігархи змогли перейти під руку царя Путіна, тому що їх феодальне право на свою вотчину було безспірним. Донеччина та Луганщина – інша історія. Це приклад спірних вотчин, за які воюють кілька феодалів. Біглий Янукович, бувалий Ахметов, возведений у чин губернатора Коломойський.

Це дешеві вотчини, бо вони багаті в основному кріпацьким ресурсом і більше нічим. Феодали дуже дешево цінують кріпацький ресурс, бо він більше служить і належить не їм, а сатані безумного руйнування. З сатаною доводиться постійно боротися і домовлятися, проливати кров і підгодовувати, щоб кріпаки працювали на землі, а не розтоптували на ній усе найкраще, що земля народила.

Стратегічних ресурсів, таких як нафта чорноморського шельфу, Донеччина та Луганщина не має. За ці спірні вотчини в українському степі Путін воювати не буде, бо у нього і так багато дорогої неосвоєної землі та покірних кріпаків.

Янукович, якому цар Путін дав прихисток, хотів би увійти на Донбас силою російської зброї. Але Путін дозволив йому лише користуватися послугами російських найманців.

По-перше, йому так вигідніше: за найманців платить наймач, а за лицарів – казна Путіна.

По-друге, Путін вважає Януковича слабким і захищає його тільки для підтримання реноме гаранта збереження феодального устрою на пострадянському просторі.

Нейтралітет Путіна у міжусобицях українських феодалів дозволяє йому виглядати чесним правителем у очах феодальних еліт Євразії. Захист Януковича якраз є виявом цього нейтралітету, для нього Янукович – бездарний, але протиправно ображений феодал, несправедливо позбавлений своєї вотчини внаслідок віроломства інших феодалів. Путін дає зрозуміти всім феодалам, що він сильніший за всіх, він – володар континенту, бо він захищає свого слабкого союзника.

Балачки Путіна про захист російськомовного населення – голий популізм та ще одне ствердження статусу сюзерена, могутнішого за всіх феодалів. У разі ще більшого ослаблення українських феодалів в їхніх міжусобицях Путін поставить на нашій землі своїх васалів, як тільки Путіну здасться, що українські феодали втратили хватку і вже неспроможні володіти своїми землями та своїми кріпаками.

Підкреслюю, "донецька народна республіка", "антитерористична операція" і таке інше – це просто демагогічні назви, які прикривають реальну війну кількох феодалів за дешеві спірні землі, нічиї вотчини. Це не більш ніж міжусобиця двох місцевих, Януковича та Ахметова, і ще третього – Коломойського, одного з ватажків феодальної революції, який хоче відібрати володіння феодалів-невдах за правом сили, довести їх неспроможність надалі перебувати у статусі феодалів. Або, щоб все було зовсім чесно, Коломойський готовий прийняти Ахметова у свої васали, бо з бандитами Януковича той явно не справляється і має або піти оруженосцем до сильного союзника, або прийняти політичну смерть на полі бою.

"Успіх антитерористичної операції" буде переходом Донеччини та Луганщини у феод Коломойського, а отже, успіхом феодальної революції.

Що стосується виборів, то я назвав їх духовним мечем феодальної революції, бо по своїй суті це чисто релігійне дійство. Демократія за розвиненого феодалізму стала сучасною релігією, демократичні процедури – релігійними обрядами.

Жерці демократичного культу – політологи, юристи та соціологи – можуть освятити та благословити що завгодно на замовлення побожних, тобто, кажучи сучасною мовою – демократичних баронів-феодалів, "олігархів". І дикунська маса, задурена традиціями первісно-общинного мислення, сліпо повірить будь-яким магічним священнодійствам та езотеричним словесним формулам демократичного обряду, якщо бажатиме їм вірити або боятиметься не вірити під впливом майстерної психологічної обробки, вишуканих обіцянок та погроз, створених і поширених віртуозними культистами демократії, вигаданих ними і здійснених феодальною челяддю маленьких, демонстративних, дуже ефектних і переконливих дождів гречки з неба, громів та молній кримінального провадження щодо відомих негідників, яких наче вирощували і приберігали до найближчих виборів, щоб прирізати на олтарі справедливості за великого скупчення виборців, та інших подібних чудес демократії. Коли люди довіряють, не питаючи, пустим словам про те, що містичне всемогутнє суспільство створило їх, щоб вони служили йому, і зробить їх щасливими, аби тільки вони підкорялися волі більшості, бо, нібито, голос народу є голосом Бога, тоді люди стають кріпаками і з їхнім племенем дикунів можна робити що завгодно, показуючи кулак та обіцяючи царство небесне від імені більшості.

Зараз у мене нема ніяких сумнівів у тому, що всі авторитетні українські жерці демократії отримали запит на освячення перемоги феодальної революції та сумлінно готують запитане благословення, яке вони спустять з небес на землю 25 травня 2014 року. Скоріш за все, це буде перемога Порошенка у першому турі виборів. Цьому сприятиме той факт, що у ритуалі добре мотивовані взяти участь лише вірні своїм баронам кріпаки. Ті ж розбійники зі степу, які загралися у козацтво та державотворення, взагалі не візьмуть участі у нашому ритуалі, бо свій ритуал вже провели та їхні релігійні потреби православних демократів повною мірою задоволені так званим референдумом.

Вибори зірвати вже неможливо. Нові кровопролиття на сході тільки додатково мотивують києво-галицьких жерців демократії до максимально ефектного проведення виборчого ритуалу, щоб надихнути і підштовхнути до перемоги сили феодальної революції. І "наступ на Київ" "донецької народної республіки" – це міф. Якими силами?! Окремі бандитські угруповання не рахуємо, жодне з них не стало досить сильним, щоб контролювати і землю, і людей, і економіку. Тобто, з середовища багатьох злодюжок-отаманів не виріс новий місцевий олігарх. А один Янукович силами найманців не прорветься навіть до Дніпропетровська. Для цього він занадто мало вкрав, путінські ж найманці занадто дорого коштують. Є у нього приватне військо з числа челяді, дрібних лицарів-васалів, але це військо малочисельне і загартоване для усмирення непокірливої дрібноти, а не для повномасштабного конфлікту з великими феодалами. Від місцевих простих людей тим більше толку мало. Більшості з них не можна давати зброю – перестріляють челядь свого ж феодала. Можуть лише бути масовкою, затуляючи своїми тушками професійні війська, відгукаючись на заклик чергової проповіді жерців демократичного культу про те, що треба негайно всім встати і вийти на захист народовладдя.

Кажуть, що Тимошенко хоче зірвати вибори. Більшої дурниці я в житті не чув. Коли люди Тимошенко зараз очолюють усі владні структури, вона легко могла натиснути на жерців демократії та повернути виборчий ритуал у будь-яке русло, аж до скасування виборів. Але їй це не потрібно, бо її свобода, місце в українській політиці та збереження лояльності до неї мільйонів людей по всій Україні повністю залежить від успіху олігархічної революції, а отже і від безперешкодного проведення виборчого ритуалу. Без підтримки феодальних сил вона не збереже українську державу, єдиний український народ, з яким вона пов'язана великою кількістю життєво важливих зв'язків. А феодали вже домовилися і визначилися, що їх сюзереном має бути Порошенко.

Схоже, тюрма навчила Юлію Володимирівну великого смирення. Мені здається, вона готова принаймні у найближчий час залишатися в тіні, як патріарх українського демократичного культу, і бути радником та опорою для оновленої феодальної еліти, що завоювала нашу державу. Участь у виборах просто дозволяє їй показати, що вона не втрачає контролю над суспільством. Це питання честі. Скажімо, навіть десять відсотків будуть достатнім благословенням жерців демократії, знаком містичного "народного схвалення" її призначення на пост прем'єр-міністра. Нинішній прем'єр, як ми пам'ятаємо, мав таку саму підтримку. І якщо творці та переможці феодальної революції не дадуть ради тій владі, яка звалилася їм на голови – Тимошенко не дасть прийти Путіну на пусте святе місце, а сама там зручно вмоститься. Досвід збирання парламентської більшості під тверду руку за кризових обставин вже напрацьовано. Такий захисний механізм державного суверенітету України нам точно не завадить.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: Ринат Ахметов,вибори,Юлія Тимошенко,Віктор Янукович,Ігор Коломойський,феодалізм,Петро Порошенко,Володимир Путін,Антитеррористическая операция
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.