Історичні факти: правда чи вигадки?

13 октября 2014, 09:03
студент
0
141

Зустріч з народним депутатом України.

Чи можемо ми зараз бути стовідсотково певними, що події, про які нам розповідали на уроках історії у школі, відбувалися насправді, а історичні особистості були саме такими, якими їх нам описують? Уявімо на хвилинку, що наша революція Гідності зазнала поразки. Яку історичну «правду» надрукували б у підручниках для наших дітей? Майдан, антимайдан, «тітушки», Небесна сотня, беркутівці – хто з них був би героєм, а хто злочинцем?.. 
 «Для того, щоб знищити національну свідомість народу, загарбники перш за все знищують його історичну пам’ять.» – зауважив на сьогоднішній зустрічі з нами, студентами Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, народний депутат України – Ярослав Федорчук. Ми мали змогу переглянути першу частину його документальної кінодилогії «Вони боролись до загину», про події в Холодному Яру 1918 року, де повстанські загони УНР вели боротьбу проти радянського режиму за незалежність України. Ярослав Петрович наголосив, що тогочасні події ніби паралель до сьогоднішньої ситуації в країні, бо зараз, як і тоді, справжні патріоти нашої держави відстоюють її право бути самостійною та вільною, але найпарадоксальніше те, що за свою незалежність нам доводиться воювати з сусідом, якого ми називали братом…
 Проте, чи не є думка про наше братерство нав’язаною, адже історичні факти говорять зовсім про інше. «Ненависть Росії до Української державності починається ще з часів Довгорукого, – говорить Ярослав Петрович. – Назвіть хоча б один приклад, коли Росія прийшла на територію України як друг. Таке було лише на словах і з Російською Імперією, і з Радянським союзом, і от зараз з Путінською Росією. Взагалі, я не проти Росії, але як казали В. Винниченко, Леся Українка, О. Герцен, М. Бердяєв: російська демократія закінчується там, де постає українське питання.» 
 За сотні років численні загарбники намагалися придушити українську вольницю, щоразу переписуючи нашу історію. Чи хтось зараз з впевненістю може сказати ким був гетьман Іван Мазепа: корисливим зрадником чи справжнім патріотом? І кому з пересічних громадян та навіть деяких знавців історії відомо, що у 1659 році у Переяславі ніхто не підписував ніякого договору? 
 «Вчителі викладають історію. Професори викладають історію. Знають, що це неправда, але викладають. Інтелігент повинен мати власну думку! Мати і відстоювати її!» – стверджує Ярослав Петрович. 
 Зараз ми є свідками великих історичних подій. І саме зараз ми розуміємо, що демократія це не тільки свобода вибору, це ще й велика відповідальність на нього. «Люди не завжди праві. Думаю, немає колективного розуму, але є колективне безумство. Не будьте маріонетками! Майте свою думку та відстоюйте її. – закликає Ярослав Петрович. – Саме ви, молодь, рятуватимете Україну, тому обирайте свідомо та самостійно і пам’ятайте, що допоки є продажні виборці – є продажні депутати.»
 На жаль у народу зараз не має довіри до влади, але саме у час змін люди проявляють себе повною мірою. «Для того, щоб повернути довіру народу необхідно відновити справедливість, адже справедливість і довіра – два фундаментальних поняття, що лежать у основі відношень між виборцями та владою. ''Основне завдання володаря – піднімати достойних і виганяти недостойних'', – говорив Конфуцій.»
 Але ж як відрізнити чесного та порядного виборного, що дійсно зможе змінити відношення народу до його «слуг», від людини негідної, що не буде намагатися відновити економіку нашої країни? «Відбувається ось дуже дивна метаморфоза, коли ідеальний кандидат у депутати перетворюється у негідного депутата. Існує думка, що влада псує людину. Це не зовсім так. Вона лише проявляє її. Саме тому, при владі, ми маємо опиратися на фундаментальні поняття, адже зі слів Томаса Джефферсона: мистецтво управління – це мистецтво бути чесним.»

 Нині український народ єдиний як ніколи. Ми об’єднані однією метою – зберегти цілісність нашої країни, припинити вогонь та відновити сили. «Є надія і є впевненість, щодо нашої єдності. І в нас має бути віра! Віра і мужність, щоб її відстоювати. – говорить Ярослав Петрович. – Якщо саме зараз суспільство не буде активним в нас нічого не вийде. Якщо в нас не буде єдності, то кожен буде проти всіх! Саме єдності не вистачало нам, українцям, під час подій на Чигиринщині у Холодному Яру.» 
 Об’єднуймось же у цей непростий час. Усім світом. Усіма молитвами та сподіваннями. Ми пам’ятаємо. Ми віримо. Ми переможемо.

Федоренко Марія
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости Киева
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.