Чому ж насправді виникла потреба у
розробленні нового генплану м. Києва?
Питання про недієздатність Генплану-2020, втрату його регулюючої ролі та
«відсутність» у Києві генплану було широко піднято у засобах масової інформації
у 2005 - 2006 роках. Ці нарікання журналистів були обумовлені гострими
проблемами, що виникли у Києві за перші 5 років реалізації генплану-2020, який
був затверджений на початку 2002 року.
Генеральний план міста – це основний містобудівний документ, що визначає
принципову модель просторового розвитку , планування, характер забудови, зелені
зони, транспортну та інженерну структуру не просто як суму розрізнених частин,
а як складну їх єдність.
Зберігаючи спадкоємність, містобудівна документація постійно
оновлюється. Тільки у минулому столітті
було розроблено шість генпланів м. Києва. Головною причиною оновлення генпланів
є випередження розрахункових параметрів розвитку, в першу чергу чисельності
населення, як головного розрахункового показнику. Протягом існування України у
складі Радянського Союзу усі спроби радянської влади жорстко обмежити
чисельність населення Києва постійно призводили до передчасного старіння
генеральних планів м. Києва.
Про необхідність оновлення генплану об’єктивна
інформація.
Помилковий демографічний прогноз
Генплан -2020 прогнозував стабілізацію
населення Києва в існуючих межах на рівні 2,65 млн.осіб, а з урахуванням
включення до меж міста Києва 28 сусідніх поселень – до 2, 78 млн.осіб. Тобто припускалося, що населення Києва за 20
років до 2020 року збільшиться всього на 13 тис. осіб.
Реальний стан обігнав ці прогнози вже
через п’ять років, на 1 травня 2014 року населення столиці за даними державної
статистики перевищило прогноз більш ніж на 230 тис. мешканців, а з урахуванням
фактичного населення – на 500 тис. осіб.
Тобто фактично в Києві постійно мешкає,
користується електро, тепло та водопостачанням, побутовими та іншими послугами
населення крупного обласного центру, яке не ураховане у генплані-2020. Тому усі
кияне постійно відчувають гострі проблеми з гарячою водою, електропостачанням,
нестачею місць у дитсадках, транспортні затори тощо
Деякі необізнані опоненти наполягають –
треба реалізувати жорстке обмеження чисельності мешканців Києва відповідно до
генплану 2020, покарати тих, хто допустив це зростання.
Однак Київ, як і інші крупні міста, розвивається
по об’єктивно діючим законам. На безвідповідальні заклики встановити жорстку
заборону зростанню населення Києва, необхідно зазначити, що Конституція України
та чинне законодавство не визначили адміністративні чи будь-які інші механізми
обмеження чисельності населення міста, як-то заборону працевлаштування та проживання
громадян, приїжджих з інших поселень, обмеження народжуваності та збільшення податків
на території Києва та інш.
Таким чином генплан-2020
фактично втратив свою
стратегічну регулюючу здатність та легитимність у зв’язку з невідповідністю його основних
розрахункових показників фактичному об’єктивно існуючому стану.
Занижений містобудівний прогноз перешкоджає об’ективним розрахункам
міського бюджету, субвенцій, потужності інженерних систем и транспортних комунікацій
і навіть визначенню реальних потреб у пожежних депо та автомобілях, площі
кладовищ, обсягів побутового сміття тощо.
Розрахунки нового генплану виконані на основі
демографічного прогнозу, розробленого Інститутом демографії та соціальних
досліджень НАН України під керівництвом одного з найбільш фахових та широко
відомих європейських демографів, д.е.н., професора Е.М.Лібанової.
Цей прогноз базується на сталих тенденціях, що склалися
та постійно проявлялися протягом 70 після військових років, об’єктивній оцінці привабливості
столиці та Київського регіону, а також найбільш вірогідних перспективах
подальшого демографо-економічного розвитку України.
За розрахунками прогнозується зростання населення до
3,13-3,4 млн.осіб власно міста Києва і до 4,5 млн. осіб у Київському
регіоні.
Світовий досвід свідчить, що оптимальна та найбільш
розповсюджена кількість мешканців столиці країни з населенням 40-60 млн.осіб,
складає 8-10% від загальної чисельності населення країни.
Помилкова модель регіональних відносини та територіально
–просторового розвитку
У Генплані – 2020 пропонувалась одна модель розвитку
Киева и приміської зони – створення нової адміністративної одиниці – Київського
столичного округа з включенням до нього 10 адміністративних районів області. Також
було запропоновано розширити територію власно Києва на 64 тис га з включенням у
міську межу 28 населених пунктів.
Втілення цієї ідеї вже в перші п’ять років виявилося
абсолютно нереальним, оскільки не було узгоджено з територіальними громадами та
органами місцевого самоврядування, Київською обласною радою та Київською
обласною державною адміністрацією. Відсутність узгоджень заблокувало розгляд
питання Верховною Радою України. Розробку проекту змін міської межі з
включенням до меж Києва 64 тис.га не було навіть розпочато.
Площадки, намічені
як перспективні райони м. Києва із розміщенням на них 8 млн. кв. м. житла (це
півтори Троєщини!) на землях сусідніх громад на захід від існуючої кільцевої
дороги, не були передані під юрисдикцію міста і в даний час вже забудовані по
генпланам цих населених пунктів.
У новому генплані пропонуються гнучкі рішення щодо
розвитку Київського столичного регіону. Відкриваються шляхи для створення
координаційної ради, спільних експлуатуючих підприємств, підписання договорів з
місцевими радами про будівництво нових виробничих і складських парків, ділових
центрів, електропідстанцій, сміттєпереробних заводів та інших об'єктів спільних
інтересів. Пропозиції нового Генплану м. Києва
базуються на механізмах, визначених нещодавно прийнятим Законом України
«Про співробітництво територіальних громад». За Європейським досвідом столичні
регіони розвиваються саме за принципами співробітництва без поглинання столицею
прилеглих поселень.
У складі генплану ретельно опрацьовано розділ
«Містобудівний розвито та планувальна організація Функціонально-планувальна
організація приміської зони. Визначення територій спільних інтересів
територіальних громад». Новий генплан Києва узгоджений з регіональними та
місцевими громадами і ліг в основу нової Схеми планування Київської області.
Київ і приміська зона формують Київський столичний регіон і складуть
урбанізоване ядро Київської системи розселення як по новому генплану, так і з
регіональної схемою.
На території приміської зони визначено територіальні ресурси для розміщення
нових комплексів житлово-громадської забудови нові виробничі, ділові та
рекреаційні зони, що дозволить зменшити урбаністичне навантаження на території
Києва. Для остаточної ув'язки рішень та зменшення міграційних трудових потоків
пропонується розробити Схему збалансованого розвитку Київського столичного
регіону і затвердити її на рівні уряду України.