Як ми програли Київ

5 июня 2014, 13:22
0
255

Вибори мера Києва та Київради лишили по собі неприємний осад

Вибори мера Києва та Київради лишили по собі неприємний осад. Політологи вже відзначили деякі характерні риси цьогорічних перегонів у столиці: попит на нові обличчя виявився перебільшеним, навіть міфологізованим. Кияни зробили вибір на користь облич старих. І не облич навіть, а… Втім, не вживатиму непарламентських висловів. Все та ж «молода команда» Черновецького в особі унікально життєздатних уламків отримала перемогу на мажоритарних округах та у списках деяких політичних партій.

Друга особливість: кияни купились (чи киян купили) на популізм та розкручені бренди. Саме тому у Київраді й опинився «УДАР» з Кличко. Обираючи «чемпіонів», не нарікатимемо потім на самих себе. Про прямий підкуп виборців не говоритимемо – купували, напевно, не стільки «хлібом», а «видовищами», але таки купували… 

Третя риса цьогорічних київських виборів: як і десятки разів до того, на них знову крали їхні голоси. Або на стадії первісного підрахунку, або під час «уточнення» протоколів, або згодом, вже при внесенні даних в електронну систему. Ніби й не було у цьому місті двох Майданів, двох революцій, трьох днів безпереревних кривавих боїв та сотні покладених на вівтар перемоги життів.

Прикметно, що невдовзі по тому, як «специфіка» підрахунку голосів стала відомою широкому загалу, й новоспечений мер, й президент висловились за ревізію результатів. Кличко на «Інтері» сказав так: «Якщо існують певні сумніви у чесному проведенні виборів у столиці, якщо є сумніви в об'єктивному підрахунку голосів, то ми повинні відкрито і прозоро їх перерахувати». Порошенко ж скористався Фейсбуком: «Те, що сталося з підрахунком голосів на виборах до Київради, – неприйнятно. Упевнений, що там, де було встановлено порушення, обов’язково має відбутися перерахунок голосів».

Президент виявився більш поміркованим: він закцентував на тому, що перераховувати голоси слід там, «де було встановлено порушення». Точкова робота над помилками й справді мала місце. Що мав на увазі Кличко з його недорікуватою манерою висловлюватись – лишається загадкою. Між тим «сумніви у чесному проведенні виборів» – є, «сумніви в об’єктивному підрахунку голосів» – наявні. Не вистачає лише перерахунку. Відкритого та прозорого, як й заповідав новий мер.

Мабуть, це був би сильний хід з його сторони – разом з політсилами, які брали участь у кампанії, зініціювати перерахунок голосів на виборах до Київради. Або ж провести нові вибори, не чекаючи чергових. Але сила буває різною. Фізична міць та витривалість на ринзі (чи навіть під час протистоянь на Майдані) не обов’язково конвертується у здатність відмовитися від отриманої перемоги в ім’я справедливості. Цього року «УДАР» сформує більшість в Київраді, і відмовитись від жаданої влади соратникам Кличка якраз й несила.

Власне, екзит-поли засвідчили перемогу кличкового «УДАРу» задовго до оголошення офіційних результатів. Тож свої 40% з гаком відсотків (або майже стільки) ця партія отримала б й після перерахунку. В мінус пішло б лише те, що довелося б віддати законним власникам – тим політичним силам, в яких голови комісій «понадкусювали» рейтинг, домалювавши «УДАРу» де голос-два, а де й кілька десятків голосів.   

        Але партія Кличка зараз марить сатисфакцією після тієї другорядної ролі, котру їй довелося грати у Київраді попереднього скликання. Тоді всім заправляла більшість Черновецького (окремих представників якої «УДАР» прихистив у власних списках або підтримав по мажоритарці). А Блок Кличка був відсунутий на маргінес, де він просидів кілька років, час від часу лаючи  БЮТ – той, мовляв, зрадив колег по опозиції. Що ж, нині «УДАР» матиме нагоду змінити порядок речей. Той, хто був нічим, стане всім – не без підтримки своїх же вчорашніх кривдників.

        Мені можуть закинути критику «УДАРу», який ще навіть не почав працювати в Київраду. Що ж, я, як і всі, вірю в дива. Можливо, партія Кличка не перетягуватиме на себе коаліційну ковдру, а працювати у повній синергії з усіма представленими в КР політсилами, навіть зовсім «маленькими». Й, можливо, з першого ж дня роботи Київради розпочнеться боротьба з корупцією, земельним дерибаном, незаконними забудовами тощо, а «УДАР» цю боротьбу очолить. Можливо також, що під проводом Кличка в столиці почнуться перетворення, які місту над Дніпром навіть й не снилися. А чемпіон світу за усіма можливими версіями додасть до «іконостасу» своїх поясів ще й впевнену київську перемогу. Можливо…

        А втім, подивимось, з якими результати ми підійдемо до жовтня 2015-го. Починаючи від сьогодні Київрада мусить знаходитися під пильним наглядом всіх містян. Побачимо, чи будуть враховані помилки, допущені на цьогорічних виборах, чи будуть виправлені усі недолугості – від організаційних (списки виборців, робота дільниць, адекватні приміщення без довжелезних черг тощо) до, так би мовити, ідеологічних. Адже життя столиці потребує змін на законодавчому рівні.

        До таких змін я відношу обов’язкове злиття посад мера та голови КМДА. Громіздку й неповоротку махіну під назвою «міська держадміністрація» має замінити мобільний виконком, а очолювати його мусить мер. У повній відповідності до Європейської хартії місцевого самоврядування, яка покладає відповідальність за життя міста на його очільника, а той якраз і виступає повноправною владою, а не декорацією чи весільним генералом.       

        Друга необхідна зміна – бюджетно-фінансова. Задля належного «тонусу» місто повинно залишати собі податки та збори: все, що воно заробило, містові й належить. А те, що зверху «накидає» держава (функції столиці абощо), вона ж сама й фінансує. Здається, на сьогодні лише лінивий не висловився за перерозподіл повноважень на користь більшої самостійності Києва. Але говорити мало, слід закріпити подібну децентралізацію законодавчо – звісно, тут своє слово має сказати парламент, але «нагадувати» його про це мусить мер. Знову й знову, доки Верховна Рада не почує раду київську.   

        Третя грунтовна річ торкається процедури формування Київради. Вважаю, що на мажоритарних округах система виборів повинна бути двухтуровою. Аби не перемагав кандидат, котрий привів цільову групу у 10% від загальної кількості виборців й відсунув (не без допомоги сумновідомої «гречки») решту кандидатів, котрі відстають від нього на якісь 0,5-1,5 відсотки. Що ж до партійною складової Київради, то вона – так само як і парламент – мусить обиратися за відкритими списками. Не завадить й підкоротити чисельність столичних депутатів. Київрада, «урізана» до 60 представників (проти нинішніх 120) цілком здатна показати вдвичі вищиий ККД. Було б лише бажання. А ще – професійність та патріотизм.  

        Одним словом, подивимось на подальший розвиток сюжету. Час покаже, чи нанесли містяни «УДАР» по самим собі чи по тому минулому, з яким ми всі прагнули попрощатись. В усякому разі, теперішнім можновладцям слід пам’ятати: кияни та гості столиці вже знають, де вхід до мерії. Вони це вже проходили. І у фігуральному, і в буквальному сенсі слова.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости Киева
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.