Демократія і МАФія: битва за Київ

Питання МАФів (тимчасових споруд, кіосків, ларьків, тощо) останніми роками стало в Києві надзвичайно гострим.

Минули часи, коли найбільшою претензією до кіосків була торгівля неякісними продуктами харчування або несплата відрахувань до міського бюджету.

В умовах безкарності МАФи стали надзвичайно активно втручатись в міський простір та життя міста. Сьогодні кіосками заставлено виходи з метро та перегороджено доступи до зупинок громадського транспорту. В кіосках продають тютюн та алкоголь неповнолітнім. Абсолютна більшість кіосків взагалі не має жодних дозвільних документів. Випадки, коли пожежна машина чи карета швидкої допомоги не може проїхати за викликом, тому що на проїзді стоїть кіоск – не дивина у Києві. Нелегальні підключення кіосків до електромереж набули загрозливих масштабів, а втрати електрогенеруючих компаній становлять десятки мільйонів гривень, і цей фінансовий тягар несе кожен без виключення киянин.

Чисельні спроби навести лад на МАФовому (чи то так – МАФіозному) ринку були неуспішними. Перш за все через шалену корупцію, яка супроводжує роботу кожного без виключення кіоску. Десятки і сотні мільйонів готівкових гривень в кишені представників контролюючих та дозвільних органів – ось основна причина того, що МАФія в Києві дійсно безсмертна.

Але, як це часто буває – складні проблеми мають доволі прості рішення.

Існує велика кількість нормативно-правових актів, які регламентують розміщення кіосків відносно доріг та тротуарів, шкіл та культурних пам’яток, виходів з метрополітену та інженерних мереж, тощо. Сучасні інформаційні технології дозволяють легко визначати, де НЕ МОЖНА встановлювати кіоск. Відповідно, в інших місцях – встановлювати МОЖНА (умовно).

Така інформаційна система була реалізована на базі Містобудівного кадастру Києва. ЇЇ назва – Комплексна схема розміщення тимчасових споруд.

З першого дня існування Комплексна схема була доступна усім киянам в мережі Інтернет.

Однак вона не влаштовувала представників напівлегального кіоскового бізнесу, які роблять усе, аби зберегти нинішній стан «мутної води», у якій, як відомо добре ловиться рибка. В тому числі вдаючись до відвертого шантажу влади.

Як результат - зараз дія Комплексної схеми призупинена.

Водночас зазначимо, що не слід демонізувати кіоски. На їх існування є певний соціальний та економічний запит. Наприклад, у спальних районах кіоски практично цілком перебрали на себе функцію прибудинкових магазинів товарів повсякденного попиту.

При створенні Комплексної схеми ця функція аналізу потреби киян в кіосковій торгівлі була покладена на районні в м. Києві державні адміністрації. Очевидно, що ці органи влади не справились, принаймні – не повністю справились із поставленим завданням. Їх пропозиції ґрунтувались на чому завгодно, але не на думці мешканців району. Тому і претензій до цих пропозицій – дуже багато.

Багато спілкуючись під час виборчої кампанії з киянами, вислуховуючи їхні біди та турботи не у кабінеті, а на вулицях та у дворах, вихід із МАФіозного лабіринту став очевидним.

Уперше за багато років кияни отримали змогу обрати половину Київради не за партійними списками, а за мажоритарним принципом. Тепер ми маємо 60 конкретних депутатів, які обрані мешканцями конкретних кварталів та мікрорайонів.

Я пропоную:

1. Створити на базі 60-ти мажоритарних виборчих округів 60 зон відповідальності депутатів Київради.

2. Відповідним депутатам організувати та провести вивчення громадської думки киян щодо необхідності як існуючих, так і необхідних кіосків та груп товарів та послуг, що в них продаються чи надаються.

3.  Службі містобудівного кадастру реалізувати систему прийому та обробки заявок киян щодо необхідності розміщення кіосків (технічно це справа декількох днів, максимум тижня).

4. По завершенню цією роботи сформувати остаточні пропозиції щодо розміщення тимчасових споруд торгівельного призначення . Пропозиції мають бути спільними від депутатів Київради та районних в місті Києві державних адміністрації.

5.  Узагальнені пропозиції внести до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд в м. Києві.

6.  У подальшому суворо дотримуватись визначених киянами вимог щодо розміщення тимчасових споруд.

Як показує навіть поверхневий аналіз передвиборчих програм, практично усі кандидати у депутати Київради обіцяли навести лад із МАФами у столиці.

Новообрані депутати несуть персональну (!) відповідальність за свої виборчі округи, і саме їм дивитись в очі своїм виборцям. Саме їм відповідати за свої обіцянки. І саме вони через 1,5 роки знову будуть балотуватись до Київради.

Я пропоную реальний і дієвий механізм втілення кандидатських і депутатських обіцянок.

Це і стане першим тестом на здатність новообраних депутатів вирішувати практично проблеми киян шляхом переходу від політичних декларацій до практичних кроків.

Ось це і буде – пряма демократія!