Імітація революції

6 ноября 2012, 13:32
журналист
0
5498

Лідери опозиції, закликавши народ до захисту права на чесний вибір, самі виявляються не здатними на серйозні дії.

Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, Олег Тягнибок… Молоді, гарні, сильні, розумні люди нині в критичний для країни час мають усі шанси стати загальнонаціональними лідерами й повести за собою людей.

Але найшвидше не поведуть. На жаль, їм ще не вистачає лідерських якостей і справжнього політичного драйву. Та й просто сміливості й рішучості. Сподіваємося, що колись все це прийде (хоча, може, вже не буде такої нагоди для виявлення цих лідерських якостей). Але зараз, коли є стовідсоткова можливість грати на великий виграш для себе й країни, вони виявляють нерішучість і непослідовність. Закликавши людей під ЦВК відстоювати результати голосування, вони бігають до нещасного, затурканого й затюканого владою Шаповала, вимолюючи в нього крихти. Мабуть, тут прийшов час не просити…

Так, треба відстоювати конкретний вибір і виграш людей, своїх колег на окремих дільницях. Але якщо навіть ці 5 чи 10, чи навіть 20 соратників вдасться протягнути до ВР – в чому є великі сумніви – це нічого не вирішить у принципі. Група захвату української влади буде й надалі мародерствувати в країні. Мають бути геть інші засоби, котрі б рішуче змінили хід політичних подій в країні. Й не треба так панічно боятися програшу, бо ніколи не прийде виграш. Але люди не зрозуміють їхню слабкість і непослідовність.

Закликали всіх на безстроковий мітинг – самі будьте тут, залишайтеся на ніч, спіть в палатках, розділяйте з людьми їхній хліб. Тільки таким чином можна знову викликати до себе довіру, як і віру в перемогу. А штовхати людей на амбразури, а самим ховатися за їхніми спинами, бігаючи з протягнутою рукою до начальства – це не шлях до перемоги. Це – поразка.

Чому досі не написана й не відправлена відозва до всіх парламентів світу, до всіх європейських і американських структур, котрі опікуються питаннями демократії, про блюзнірський обман, котрий відбувся на теренах України під час чергових парламентських виборів? Це не страшно й не боляче. Для цього не треба збирати велелюдних мітингів і виголошувати там клятви, які тут же порушуються. Для цього варто лише сформулювати відповідний рішучий і сильний короткий текст із наведенням характеру тих порушень, що відбулися перед виборами, під час їхнього проведення та при підрахунку голосів. Цього цілком вистачить, щоб ці вибори не визнала світова спільнота. З усіма наслідками, що витікають звідси. І вся ця вертикаль із переляку вмить розлетиться.

Колись один мудрий чоловік говорив, що історія повторюється двічі: один раз як трагедія, а вдруге як фарс. Україні не потрібно трагедій. Вона їх уже чимало пережила. Але фарс – це ще страшніше. Це зневіра в будь-які цінності на багато років. І остаточне перетворення українців у олігофренів і мовчазних, безсловесних напіврабів. Тому будь-які спроби порозумітися й співпрацювати з тими, хто організував і провів таке принизливе неподобство, як минулі вибори до парламенту – мимоволі опускає угодовців до морального рівня мародерів. Годилося б над цим серйозно поміркувати. Чи не так?

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.