"Будували нову Україну", спорудили українське... Гуантанамо

30 апреля 2011, 14:23
Журналіст, письменник
0
4994

А чи є в Україні уповноважений із прав людини? Чи, можливо, це місце займає геть уже безсердечна людина, яку пора вже називати генеральним директором українського Гуантанамо? За сумісництвом – активний ретушер-карикатурист ситуації з дотриманням законнос

Учора й сьогодні засоби масової комунікації заповнені повідомленнями про підготовку до екзекуцій у Лук’янівському СІЗО.  Першотравень видався із гірким присмаком тортур і мордувань, людиноненависництва.


Особливо ж смакується та конфузлива, приперчена новина, що керівництво слідчого ізолятора в п’ятницю, 29 квітня, зустрілося з дружиною екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка Іриною і розповіло (гадаю, в найяскравіших фарбах) те, як ув’язненого її чоловіка водили показувати фаховий в’язальний верстат із професіональним начинням для примусового годування бранців, котрі відмовляються самотужки приймати тюремну баланду, іншими словами - оголошують протестне голодування. Що, власне, на Пасху учинив один із лідерів нинішньої опозиції на знак рішучої незгоди з репресіями і беззаконням, які проти його чиняться  з боку прокуратури та судів.


Як ви гадаєте, що це за едикт такий – запрошувати членів родин острожників до в’язниці, показувати на стінку і весело, з усмішкою на вустах повідувати, що там ось є особлива катувальна камера, де знаходиться спеціальна трубка з місткістю-наповнювачем, є спеціальні тупі ножі, долота, якими примусово розщеплюють зуби невільникам і силоміць ту трубку вставляють до стравоходу? У такий бузувірський, жорстокосердий спосіб принукою і ґвалтом наповнюють шлунок непокірного полоненика.


Поясніть мені, будь ласка, що це таке і як воно зветься. Це, скажіть, акт гуманізму? Високої людяності? Філантропії?


Що це як не тривіальне залякування? Спроба зумисне завдати морального болю й страждань ні в чому не винній людині? Бо якщо чоловік навіть і знаходиться під вартою, то чи означає це, що обов’язково треба різати на шматки, краювати ще й серця й душі рідним та близьким його.


Як, скажіть, жити тоді з цими картинами, віртуально змальованими в СІЗО, згадками про розмову-співбесіду бідній жінці? Дітям, які вже дорослі і читають про всі подібні знущання  в ЗМІ? Родичам претендента на регулярні екзекуції?


Погодьтеся, що тут саме собою виникає цілком логічне запитання. А чи є в Україні уповноважений із прав людини?  Чи, можливо, це місце займає геть уже безсердечна людина, яку пора вже називати генеральним директором українського Гуантанамо? За сумісництвом – активний ретушер-карикатурист ситуації з дотриманням законності щодо прав людини в державі.


Котрий, звісно ж, добре поінформований, знає про всі ці знущання, про тисячі інших поглумів над людьми, адже в його службі трудиться нині вже сотні людей, які бодай із преси, напевне ж, відслідковують подібні випадки, події. Але ж чи чули ви бодай одне якесь зауваження, мурашиний писк із боку обдусмена останнім часом щодо порушення прав людини в Україні? 


Я до того все це веду, що українцям частіше й частіше доводиться говорити про випадки катувань у правоохоронних органах. Це стає своєрідною візитівкою сучасної «пореформованої» бригадою В. Януковича України.


Тому й хочеться запитати: невже саме в цьому і полягає їхнє ноу-хау, яке так широко популяризувалося під відомим гаслом – «Будуємо нову Україну»?


Якщо це справді так, то маємо нарешті сказати: годі, хлопці: ви уже збудували цей «осяйний рай». Його добре видно буквально на кожному кроці. Сталінсько-беріївські прапори на флагштоках. Катівні забиті непокірними людьми. Для повного «щастя» вами поярмленої України залишилося  одночасно із переведенням стрілок годинника  на московську меридіанну паралель ще й 2011 рік перейменувати в кривавий 1937-ий. Погодьтеся, що так буде справедливо й чесно.


І це, на жаль, не фантазії автора.


Цими днями випущені з в’язниць люди, яких засобами страхітних мордувань намагалися змусити визнати свою вину в знищені погруддя ката українського народу Йосипа Сталіна, розповіли на прес-конференціях  про тортури, які повсякчас вчинялися щодо них у темницях.  Кров стигне у жилах від тих повідомлень…


Але чи всім так погано живеться в «одонетчиній» Україні?


Новочасним «будівничим», звісно, ні. Для деміургів нинішньої доби стався тільки перший справжній приплив щастя. Олігархи, переважно донбаського розливу, тільки зібрали перший урожай мільярдних прибутків, водночас довівши переважну більшість українців до повного зубожіння. Тепер успішно вийшли на нову путину.
Є й такі, хто абсолютно влаштували свій земний едем за державний кошт. Як, приміром, одна краматорська бабуся (пенсіонерка Р. Богатирьова). Та, котра беззмінно тишком-нишком секретарює в так званій Раді національної безпеки і оборони (РНБО) вже не один рік.


Як стало цими днями відомо з одного журналістського розслідування, бабця Рая,  виключно місяцями дбаючи про свою екзальтовану, лощену, штучно омолоджену зовнішність, буквально частину апарату РНБО заповнила людьми, які роками їй роблять спеціальні масажі, маски, пілінги, возять сніданки, обіди й вечері, щомісячно справно отримуючи платню державних службовців. Заробляючи на цих посадах стаж державної служби.  Без робочих місць, службових кабінетів, без службових проблем – побіля масажних крісел, за супами і бульйонами, на ринках і в доборі нарядів для начальниці.


Серед цих індульговано-привілейованих осіб лакейської обслуги прилаштована на подібній «державній службі» і невістка краматорської висуванки в особливі високі персони держави.


Колишня гінеколог і видатна захисниця безпеки й оборони держави Р. Богатирьова утримує свій сонм прислуги (роками!)  за державний кошт (п’ять осіб!) навіть не в приміщенні РНБО, а в утаємниченому помешканні. Хоча всі вважаються відповідальними працівниками апарату РНБО, однієї з вищих державних установ країни. З високою зарплатою, заздрісними рангами державних службовців.


Іншими словами, пані Р. Богатирьова перетворила справу догляду за своїм обличчям, шкірою, тілом, жіночим станом до  почту особливо високої служби. Звісно ж за державний кошт.


Як вилизують свою начальницю так звані «державні службовці» – справжня державна таємниця. Її охороняють дев’ять офіцерів державної служби охорони. Здійснювали і здійснюють супровід машин помічниць  Р. Богатирьової на ринки, в косметичні салони. Доставку обідів і закусок.


Як виявив у результаті журналістського розслідування працівник «Української правди» Сергій Лещенко:


«…Загалом же протягом 2010 року витрати на обслуговування машини Богатирьової, її охорони, а також автомобіля, на якій помічник секретаря Радбезу Людмила Коваль доставляє їй обіди, склали 1 мільйон 50 тисяч гривень. Тоді як витрати на весь гараж апарату Радбезу склав 1 мільйон 680 тисяч гривень…»


Цей яскравий приклад із життя сучасної державної «еліти» приведений для того, щоб яскраво відтінити те, що інкримінують Ю. Луценку, і те, що дозволяють собі найудатніші із донецьких, влаштовуючи своє  райське життя за державний кошт.


Ю. Луценку, либонь, і не снилися трати, яких буквально не помічає Р. Богатирьова, яка чи не найбільше на засіданнях РНБО, услід за своїм патроном, власником розкішного Межигір’я, говорить про необхідність наполегливої боротьби з корупцією і непомірними тратами державних коштів. Бо це є теж, виявляється, складовою національної безпеки, чим вона напружено опікається з п’ятьма своїми помічниками-масажерами, кухарями, прибиральницями. 


 Екс-міністру внутрішній справ  інкримінують як важкий кримінальний злочин, жорстоко катують за витрати на організацію святкування професійного свята - Дня міліції, за участі в торжествах, до речі, глави держави, прем’єр-міністра, на закупівлю квітів для рідних загиблих міліціонерів, на ковбасу і хліб для цих людей, кошти, котрі загалом у десятки разів нижчі затрат, які дозволяє собі секретар РНБО тільки на шпаклювання власного іміджу. А він у неї, як відомо змінюється, замало не до кожного повороту небесних світил…


У баби Раї, бачите, такий високий державний ранг,  що їй, кажучи по-донецьки, - «всё положено по статусу»!


Наспраді все це неспростовні докази застосування в Україні вибіркового законодавства щодо "своїх" і опозиції.    Однопартійцям дозволяється все, супртивникам - лише відповідно до закону...


А якщо чесно, то Юрія Луценка, його дружину, сім’ю, родину  розпинають, знищують за те, що язикатий екс-міністр сміявся їм усім в обличчя, казав усе що, думав про їхнє «будівництво нової України». В основі якого, як бачимо, є – влаштувати персональний едем за державний кошт.

 

Під проводом дорого Віктора Федоровича "Будували нову Україну". Завели під дах і з розпачем побачили, що вийшло, на жаль, страхітливе українське... Гуантанамо...


 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.