Хто в Україні генеральний прокурор?

15 февраля 2011, 20:06
Журналіст, письменник
0
2565

Це пан Пшонка, чи його святість Янукович?


Події останніх днів в Україні самі собою ставлять питання: хто насправді в державі є генеральним прокурором – пан Пшонка, чи його святість Янукович?

Вирішальною обставиною для того, щоб задати таке питання публічно моїм читачам стало те, що після вчорашнього візиту до глави держави очільника Верховного Суду В. Онопенка, наче за помахом чарівної хустинки факіра, генеральною прокуратурою тут же було скасовано (чи, можливо, скасовано, утім, Бог знає як) кримінальну справу проти дочки Василя Васильовича, а зятю в СІЗО дали довгождану команду: "З речами на вихід!"

Зізнаюся, що за перебігом справ щодо позичання грошей рідними В. Онопенка я спостерігав з особливим інтересом. Позаяк років із чотири тому, мені випадково довелося одного разу зустрітися з його молодшим зятем (якраз тим, хто був у позичальниках), і вислухати дивні його розповіді про те, що він займається будівництвом храмів на кошти, які йому… жертвують десятки багатих людей. Мені як журналісту, він із захопленням демонстрував світлини з відкриття ним спорудженої церкви у котромусь із сіл Київщини. 

Саме від нього особисто я вперше почув про те, що в столиці, мовляв, конче належить спорудити найбільший у Європі собор. Київ на це заслуговує. А кошти буцімто нададуть бізнесмени. Більше того, вже начебто й розробляється такий спецпроект.

Тепер, як відомо, цієї ідеєю щільно опікується особисто головний московський піп, який водночас із патріаршою мітрою буцімто, як пишуть ЗМІ,  мріє про те, аби забрати до своїх рук ще й атрибути глави Київського патріархату.

Чи задіяний у зборі коштів на цей велетенський центр "русского міра" в українській столиці російськомовний колишній зять пана Онопенка, не знаю. Але по-людськи радий за те, що людей більше начебто не переслідують.

Хоча із цією доброю новиною в мене особисто виникає просто таки безліч запитань, на які я, на жаль, відповідей не знаходжу.

Наприклад.

Якщо можна внести проблемні кошти, як це зробила дружина В. Онопенко, і тут же перехреститися у зв’язку із скасуванням кримінального переслідування, то чому, приміром, цього не можна зробити у відношенні до того ж таки Юрія Луценка?

Адже відповідно матеріалів першої щодо нього кримінальної справи (смішно сказати: змова з водієм щодо обкрадання держави) звинувачення стосуються якихось лише 50 тисяч гривень. (Пані Онопенко, як відомо, погасила борг у 252 тисячі грн.?)

Але саме за це Ю. Луценка у грудні минулого року, скувавши наручниками, доставили до "камери смертників" СІЗО. Він там уже томиться без малого два місяці.

Думаю, коли б була така можливість звільнити з ув’язнення свого лідера через відшкодування коштів, "Народна самооборона" завтра б організувала справу так, що ці гроші люди б знесли до суду буквально по гривні…

Передбачаю, що уважний читач на цю мою дивну пропозицію тут же зауважить: нічого з цього не вийде. Позаяк для реалізації такого блискучого проекту ще потрібне вельможне повеління його величності Януковича. А такого захисника як В. Онопенко щодо власної дочки у Ю. Луценка, на жаль, немає…

Ось тому я й ставлю в кінці речення знак запитання: а Янукович, він що, генеральний прокурор, коли віддає, (що, погодьтеся, найперше напрошується як пояснення унікальної ситуації) такі щедрі розпорядження?

Коли ні, тоді як бути із тим, що давши відбій (чи то з Банкової, чи Різницької?), у справі переслідування молодшої дочки В. Онопенка, хтось із великих напевне ж, повинен був подумати про те, як же ж тепер бути з тим, що не так давно в помешканнях голови Верховного Суду, його рідних перевернули усе догори дригом під час надуманих обшуків? Хто санкціонував їх?

І чи повірить із вас будь-хто, друзі, що тут обійшлося без особистої участі першої особи держави? На кону ж честь усієї влади України, адже треба ритися в родинній білизні і персональній спальні голови Верховного Суду. 

А коли він підніме, даруйте, "кіпіш" на всю Європу?

Коли все насправді так, як воно вибудовується за нашою версією, то треба говорити про залежність правоохоронної системи особисто від примх глави держави. А як же ж тоді, даруйте, бути з верховенством права, про що без утоми, особливо в своїх закордонних вояжах, постійно проголошує президент України? Віктору Федоровичу, думається, уже пояснили, що-що, а принципи верховенства права є якраз фундаментальним доказом легітимності влади для Ради Європи. 

У той же час, якщо Ю. Луценка і всіх інших, хто знаходиться у в’язницях, звинувачених у боргових зобов’язаннях, нанесеннях матеріальної школи і далі не випускають з-за ґрат за прикладом скасування переслідування з Ірини Онопенко у зв’язку із погашенням боргу, тоді це є ще одним доказом вибіркового застосування закону до громадян України. А це, без сумніву, також є злісним порушенням принципу верховенства права.

Але щоб до кінця з’ясувати нашу дилему, хто в Україні є насправді є генпрокурором, належить потерпіти, гадаю, всього лише декілька днів.

Лакмусовими папірцем на цей тест буде те, чи випустять правоохоронні органи держави Юлію Тимошенко за кордон цього разу. Начебто є нове запрошення її до Брюсселю на якийсь там саміт. Янукович уже доволі різко висловився щодо цього. Мовляв, йому набридло вже чути про те, що екс-прем’єра кудись там не випускають, обмежують у пересуванні.

Отже, чекаймо. Якщо Ю. Тимошенко дадуть "зелену вулицю" за межі України, тоді вже можна точно визначити, хто насправді в державі головний правоохоронець…  







Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.