Дмитро ПАВЛИЧКО: Щоб ми не забули, задля чого тут стоїмо...

15 декабря 2013, 17:37
Журналіст, юрист.
0
593

Виступ кординатора Народного комітету захисту України Дмитра Павличка на Євромайдані 15 грудня 2013 р

УКРАЇНА ЯК ЄВРОПА

(Виступ Дмитра Павличка на Євромайдані 15 грудня 2013 р.)

Щоб ми не забули, задля чого тут стоїмо, мерзнемо, але співаємо, живем, як справдешні повстанці, хочу сказати, що таке Україна як Європа.

Це – насамперед наша мова, зрозуміла набагато краще, ніж росіянам, для західних та південних словян. Це – наша давня література і народна пісня, де оспіваний Дунай. Це – наша історія, пов’язана  з Великим князівством Литовським, Статут якого писаний нашою мовою. Це – Київська Русь і наша козацька держава. Це – вся наша національно-визвольна історія від засновника Січі Байди Дмитра Вишневецького до головного командира Української Повстанської Армії Романа Шухевича. Це – Києво-Могилянська академія. Це – наша велика нова література від Сковороди та Котляревського до Антонича та Стуса.

Україна як Європа – це Іван Франко, світовий геній, будівничий нашої державності. Йому належить стояти в Києві там, де стояв кат України Ульянов.

Україна як Європа – це Тарас Шевченко, що кликав на боротьбу за свободу всі поневолені Москвою народи – «од молдованина до фінна», що бачив імперію як «церков-домовину» й писав: «Церков-домовина / Розвалиться... і з-під неї / Встане Україна».

Україна як Європа – це частина континенту, яка сімсот років боролася за свою свободу і, виборовши її, приєднавшись до Європи, здатна не тільки для себе, а й для всього Європейського континенту забезпечити мирне, стабільне, демократичне життя, позбавлене страху перед відновителями імперії Петра І і Сталіна.

Наш Майдан тепер не тільки в географічному, але і в духовному, цивілізаційному центрі Європи.

Європа чує, бачить, розуміє нас, начебто ми стоїмо не на Березі Дніпра, а на берегах Вісли, Ельби, Сени, Дунаю, в центрі Лісабона, Мадрида, Парижа і Рима...

Слава Україні!

Прочитаю вам свого вірша «Пісня».

ПІСНЯ

Чути гамір пятої колони,

Яничарів і манкуртів крик.

Їдуть, їдуть áвта і вагони –

На майдан у Київ без музик.

 

Та не радуйся, маро вельможна,

Що грішмú одурених ведеш!

Всі майдани розігнати можна,

Та народу ти не розженеш!

 

Їдуть, їдуть наймити-рекрути,

Ще без карабінів та гармат.

На Майдан, немов колись на Крути,

Наступає старшобратній мат.


Та не радуйся, маро вельможна,

Що грішмú одурених ведеш!

Всі майдани розігнати можна,

Та народу ти не розженеш!

 

Не побють нас темні недотепи,

Не впряжуть раби в ярмо старе,

Не затихне в Лаврі дзвін Мазепи,

Заповіт Тараса не помре.

 

Наш Майдан – то не пташина зграя,

Що на зиму в Африку летить.

Наш Майдан – то вічна і безкрая

Україна, як небес блакить!

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.