Погляд із півмільйонного натовпу крізь фотокамеру...

1 декабря 2013, 18:18
Журналіст, письменник
0
817

Незабутня енергетика Майдану...

Чи відчували ви будь-коли себе дрібненькою краплинкою в океані? Якщо ні, тоді скажу, що подібне можна було спізнати сьогодні, 1 грудня, на акції спротиву проти режиму В. Януковича, коли сотні людей, як масло на розпеченій сковороді, в одну мить розчинялися в десятках, сотнях тисяч повстанців, котрі в полудень зустрілися трьома потоками на перехресті вулиці Володимирської та бульвару Шевченка. По дорозі на всенародне віче, на Майдан. Я вперше в житті бачив, хоч мешкаю в Києві більш як тридцять літ, коли всі три ескалатори станції метро "Університет" працювали виключно на вихід. Далі електропоїзди в два боки відправлялися геть порожніми. Начебто це була кінцева зупинка нинішнього дня...

Та й не дивно: за "Університетом" - царство хамства...

Опинившись на вулиці, відчув себе мізерною піщинкою в пустелі, яку потужним, нестримним потоком повільно, подеколи з тривалими зупинками, ледь помітно несло мимо величавого золотоверхого Володимирського собору, і далі вниз до Хрещатику. Просто попереду було не протовпитися. Здається, вся Україна того часу зібралася сюди...

Довкруги веселі, усміхнені обличчя. Панує атмосфера, всенародного піднесення. Над усіма - незабутня енергетика доброзичливості. Просвітлені, просто таки щасливі очі красивих, мудрих, сміливих людей. Так буває іноді лише після надзвичайно важливого переможного футбольного матчу, коли серцю в грудях тісно від духу національного піднесення. Раз по раз лунають зичні вигуки: "Слава Україні!", і потужні відповіді тисяч і тисяч людей -  "Героям Слава!". Розлягаються розкотисті заклики: "Революція!" Особливо активно люди підхоплюють призиви: "Банду геть!", "Зека – на нари!" Над головами полощеться справжнє маєво прапорів України, Євросоюзу, ВО "Свободи", УДАРу, "Батьківщини", червоно-чорних - націоналістів. Трохи попереду від мене транспаранти студентів і викладачів КПІ. Кажуть, десь тут і їхній ректор.

Люди, люди, всюди люди, схвильовані, рішучі українці... Навіть на деревах і даху червоного корпусу університету, клініки, яка розташувалася тут же. Звідтілля, згори, з дахів, заклично і пронизливо красиве та ніжне дівчисько враз гукнуло: "Слава Україні!" Ви знаєте, що відповів, напевне, стотисячній натовп...

А ще звідусіль, у тій чи іншій інтерпретації, чути було між людей слова: "Будемо стояти до кінця..." "Це люстрація влади...", "Зеку треба тікати!"

Аби відчути подих півмільйонного - 700-тисячного натовпу, а саме про таку кількість учасників акції протесту заявляють організатори всенародного віче, погляньте, будка ласка, на  безбереге, розливане море людей у районі корпусів університету і парку Тараса Шевченка, виходу на Хрещатик, на велелюдному Майдані. Ці знімки я зробив безпосередньо з натовпу, оскільки вийти з нього не було фізичної змоги, регулярно піднімаючись навшпиньки, фотографуючи наліво і направо...

... Коли повертався додому, сісти до вагону метро на "Хрещаику" було все одно, що пройтися бульваром Шевченка  опівді. До вагону буквально занесли. Ні ворухнутися. Стою на одній нозі. Повна тиша, тільки розмірений стукіт коліс. І тут зично хтось гукнув: "Слава Україні!" Переповнений вагон відповів: "Героям слава!", і весело розсміявся...


Фото автора

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.