Дмитро Павличко: Янукович вдруге президентом не буде!

29 ноября 2013, 11:42
Журналіст, юрист.
0
484

Вікторе Федоровичу, ви маєте звання президента України, здобуте в нечесній боротьбі, і до того часу, коли ви заявили про свій намір підписати Угоду про асоціацію України з Європейським Союзом, ви були

Виступ координатора Народного комітету захисту України

Дмитра Павличка на Євромайдані 28 листопада 2013 р.

Слава Україні!

Вікторе Федоровичу, ви маєте звання президента України, здобуте в нечесній боротьбі, і до того часу, коли ви заявили про свій намір підписати Угоду про асоціацію України з Європейським Союзом, ви були не українським президентом, а руйнівником всього цінного, що наша держава здобула за правління Кравчука, Кучми і Ющенка.

Ви надали Росії право «тимчасового» керування частиною нашої території, чим безкарно порушили територіальну цілісність України, ви організували й підписали антиконституційний закон Колісніченка-Ківалова про другу державну мову, чим розкололи мовну єдність в управлінні нашою країною, підсилили москалізаторські тенденції у внутрішній політиці України. Ви продемонстрували зневагу до мови, котра є найважливішим державотворчим чинником національної незалежності України.

Ви ні разу не виступили із закликом до державних чиновників на всій території та в усіх державотворчих інституціях України опанувати мову народу, який століттями боровся за свою державність та гинув у боях з окупантами та в тюрмах, збудованих ними. Ви не дозволили собі сказати ні разу найсвятішої правди, що серед окупантів України найжорстокішими були московські царі та червоні московські кати. Ви – за духом не будівничий, а нищитель України, ви несете повну відповідальність за промосковську освіту, яку нашій молоді нав’язує ваш міністр Табачник.

Ви ні разу не зустрілися з видатними українськими письменниками, науковцями, митцями, які не бояться говорити в очі правду, живуть Україною, й неоднораз зверталися до Вас із відкритими листами. Ви оточили себе лише лакузами.

 Раптом, чую, ви стали на чолі євроінтеграційного, історичновмотивованого руху нашої нації до об’єднання з Європейським Союзом, до відновлення своєї давньої європейської ідентичності, до родини західних і центральних європейських вільних народів. Мисляча Україна засвітилася пошаною до вас, ладна забути ваші совкові поклони Кремлю. Але перший крок, яким ви обіцяли ступити на європейському шляху, ви перший не маєте сміливості зробити. Ви дали наказ прем’єрові Азарову зупинити процес підготовки до вашого підпису під Угодою у Литві, ви самі собі заборонили те, що як президент України повинні вчинити у Вільнюсі, і наказати іншим українцям зробити в своїй праці і в мисленні своєму.

Ви начебто турбуєтеся за бідних українців, боїтеся великого безробіття, пов’язаного з нашим рухом до технологічно розвинутішої за нас Європи, але хто віддав російським промисловим магнатам стільки виробничих потужностей України, що тепер ми як держава не можемо зробити крок без їхнього дозволу?

Якби ви були патріотом України, то за гроші нагромаджені в західних банках українськими олігархами та вашими синами, можна б рік утримувати мільйон бідних та безробітних українців. Ви ж добре знаєте, що Європейський Союз – це насамперед стрімкий розвиток добробуту, відсутність бідних у державі.

Ні, пане Янукович, ви не думаєте про бідних, а дбаєте насамперед про те, щоб, не дай Боже, не розлютився Путін на вашу суверенну поведінку, ви не можете позбавитися страху перед відновлювачем  імперії. Ви подібні до тих українських гетьманів, які служили Москві та голосно клялися в любові до України. Вас назвали в Москві новим Мазепою, але замість того, щоб пишатися цим іменем, ви проголосили відступ від вашої добре вибраної, справедливої політики, яка може вам забезпечити другий термін президентства. Ви хотіли б відкласти вступ України до Європейського Союзу, але до якого часу? Якщо ви завтра 29 лютого 2013 року у Вільнюсі не підпишете Угоду про асоціацію України з Європейським Союзом, то вже ніколи не підпишете, бо президентом України вдруге не будете!!!

Я вірю в Україну і молюсь,

Щоб їй до ніг не бралась рабства грузь,

Я вірую, що вернеться вона

До свого слова, хліба і вина,

До європейських родичів своїх

З невольничих, скривавлених доріг,

З катівень, де вмирала і росла,

Прийде до свого храму і житла,

Як той владика, що з Сибіру в Рим

Скатованим прийшов, але святим!

    

 

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.