Орел у клітці, вороги на примітці… (+ 10 світлин)

5 января 2011, 12:58
Журналіст, письменник
0
7854

Два погляди на судовий процес щодо Юрія Луценка. Із натовпу під парканом Апеляційного суду м. Києва. Та зсередини орави журналістів, які зібралися під судовою залою № 502

 

 Мороз не перешкоджав 5 січян ц. р. поборникам Юрія Луценка на Солом’янській площі столиці завзято тупотіти ногами, бити в барабани, і скандувати про свободу, тиранію, розмахувати прапорами, демонструвати і для працівників Апеляційного суду м. Києва, і для суцільного потоку авто, що проносився мимо, свої нарочиті гасла. Виднілося чимало державних прапорів, народної самооборони, УНСО. Були й символи Народного руху України.

- А чому ж не видно "Свободи"? – почувся чоловічий голос поруч зі мною у натовпі. – Хіба ж не розуміють, що їм нині потрібно бути тут?

- Чекають, поки пов’яжуть "народну самооборону", за тим євреїв, комуністів. Як у тому анекдоті, знаєте. Аж поки не дійде черга до них самих. Отоді вже, будьте певні, завищать, -  квапливо прокричав, зриваючись на фальцет, якийсь,аж  здалося, плаксивий голос. 

- Ти ж скажи, які все таки сволочні соціалісти, - відповідав йому розважливий бас звідкілясь із боку. – Найбільше піднесення їхнього авторитету було тоді, коли на перших ролях у СПУ був Луценко. Мороз без нього не ступав і кроку. Юра запалював, організовував. Був двигуном. Із чаркою, анекдотом. Люди любили його і йшли за ним. А став міністром, вийшов із партії, все в ній тут же перевернулося догори дриґом…  Перегризлися за його місце, і потопили партію…

- Так соціалісти у коаліції з януковичами ще з 2006 року, - було чиєсь доречне уточнення. 

- Я бы хотела здесь увидеть Ющенко, - обізвалася жіночка, закутана в оренбурзький пуховий платок.

- Еге ж, на Йордань в ополонці зможете побачити. Він нас усіх оптом здав донецьким, напакував валізи і чекає на виліт до малої батьківщини своєї  Катерини Чумаченко. Ющенко першопричина всіх наших нинішніх бід. І Юриного горя також… - Ці слова говорив молодий чоловік, з оперезаною жовто-блакитною стрічкою на голові. На ній було червоним написано: "Свободу Луценку!"

Близько одинадцятої (на цю годину призначено засідання) під ворітьми суду з’явилася в оточені своїх незмінних ревнителів Юлія Тимошенко. Барабанщики ударили дрібну дріб.  Народ загукав традиційне: "Юля! Юля! Юля!" 

Але поки привезли самого бранця довелося ще померзнути-почекати. Об 11.15 на появу воронка не було й натяку.

Пресу запускали безперешкодно.  На пропускному пункті я записався 137-им. Міліціонери якось аж співчутливо попереджали, що швидше за все потрапити до судової зали мені не вдасться, позаяк журналістів провели туди  - "просто хмару".

На п’ятому поверсі, під залою №502, і справді утворився такий натовп із знімальної та пишучої братії, що годі й продертися крізь його. Десятки телевізійних камер, націлених на ті двері, звідки мають вивести полоненого. Тут же із півсотні операторів фотозйомки з довжелезними, грузькими об’єктивами. Ще група учасників процесу, родичі Ю. Луценка, Ю Тимошенко із своїм оточенням. Група народних депутатів України. 

І все це підперезано щільним – плече в плече, міліцейським кільцем.

У тісному й напівтемному коридорі не дихнути.

Уже й двадцять  хвилин по дванадцятій. І 25-ть.

І тут ураз спалахнули всі телекамери. "Ведуть, ведуть" - пронеслося по натовпу. Заклацали, автоматними чергами зацокотіли фотокамери. В до того темному коридорі стало нараз світло... 

Пропустили в зал лише учасників процесу. За ними - народних депутатів.

Під дверима у щільній ватазі стовпилися із півтори сотні журналістів вітчизняних і зарубіжних засобів масової комунікації. Дехто із кореспондентів уже розповідав своїм слухачам (певне, радисти), що відбувається на судовому процесі. Власне, у коридорі та під дверима, оскільки в зал іще не пропустили нікого 

Кучерява, блакитноока дівчина, зодягнувши навушники, щось швидко говорила, здається, німецькою.

- Що вона каже? - запитую двійко молодих людей, які стоять попереду. Перед цим примітив, що вони спілкувалися із пишномовною радисткою. Певне ж, її друзі, чи колеги.

- Розповідає, що взяла інтерв’ю у народних депутатів. Вони їй сказали, що "орел у клітці, а його вороги на примітці", - відповів один, уважно прислухавшись до слів блакитноокої. - А ще цитує слова українського гімну...

- Вона ще сказала, що земля кругла, - повідомив багатозначно інший. - Що про це, мовляв, забувають люди із правлячої нині партії...

Я подумав про те, що передача, либонь, виходить із дещо філософським ухилом. У доповнення до того, що, як співається в українському гімні "згинуть наші вороженьки, як роса на сонці". Народні депутати від опозиції німецькій журналістці, схоже, зазначили, що поки зійде сонце свободи, вони мають знати вороженьків своїх в обличчя... 

Пресу тримали надто довго у коридорі.  

Судова колегія відмовила у клопотанні сторони захисту про можливу присутність  у процесі преси. Впустили   журналістську братію лише на декілька хвилин під час судової перерви. Аби ж, напевне, зробили знімки із Ю. Луценка в клітці…

Юра був мало оптимістичний щодо свого оскарження постанови Печерського районногго суду з приводу арешту . Сказав, що його, фігурально мовлячи,  перетворили на ялинку, на котрій розвішують недолугі, кустарні кримінальні справи. Якщо звільнять за одними звинуваченнями з-під варти, не виключено, тут же причинять за іншими. Але він і під вартою буде боротися проти тоталітарного режиму. 

Одначе, схоже, духом не падав і повсякчас намгався жартувати. Подеколи ставлячи колегію судів у незручне становище. 

Розповів, що займається українізацію СІЗО: навчає державної мови одного з сиднів його "хати", себто камери. Позаяк, той родом із Донецька. 

На питання однієї з журналісток, чи не збирається калядувати в слідчому ізоляторі, Ю. Луценко заявив, що "обов'язково піду. І лише до головного "колядника" - Ігоря Зварича, відомого судді зі Львова"...

Група народних депутатів України, присутніх у судовій залі, звернулася із клопотанням про взяття Ю. Луценка на поруки зі зміною запобіжного заходу – з утримання в СІЗО на підписку про невиїзд.

Стало відомо, що Юрій Луценко підтвердив у своєму виступі в суді раніше сказане народним депутатом України Геннадієм Москалем, який заявляв журналістам про те, що екс-міністра побратими пропонували вивезти за кордон, сховати від переслідування владою. Підсудний у судовому процесі заявив, що справді, подібні пропозиції до нього надходили, але він їх відкидав, як неприйнятні. Оскільки, мовляв,  для себе давно вирішив, що ніколи не буде переховуватися, адже ніяких злочинів не вчиняв. Свій арешт розцінює як розправу, як залякування…

Слідчий генпрокуратури запропонував заяви Г. Москаля, опубліковані в пресі, приєднати до матеріалів слідства.  Суд відмовив йому у цьому клопотанні.

І справді, для чого, коли з цього приводу є точні роз'яснення самого арештанта. 

Як відомо, єдиною причиною для людини, яка знаходиться на підписці про невиїзд, є порушення територіальних меж міста. Ю. Луценка затримали тоді, коли він із власного помешкання вивів на прогулянку свого пса.

Так що думайте перед тим, як пробігтися за своїм четвероногим другом уранці, увечері, чи не очікує на вас наш доблесний спецназ... 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.