УТ-1 державний телеканал, чи домашнє відео Гордона?

30 января 2011, 19:34
Журналіст, письменник
0
6461

Валід Арфуш, заступник генерального директора НТКУ з музичних проектів, довів УТ-1 до того, що там навіть замість запрограмованих концертів уже показують п’янки із нагоди давніх річниць "Бульвару" Гордона…


Так званий Перший національний телеканал УТ-1 під керівництвом Бенкендорфа і Арфуша настільки деградує, що наразі вже перетворюється у російськомовну говорильно-зображувальну стічну канаву. Приватизовану для популяризації лише групки осіб. Що насправді є проявом натуральної, відвертої корупції, позаяк кожне ефірне апчхи на УТ-1, як відомо, оплачується коштом платників податків.


Якось умикаю цю «першу» кнопку. На екрані гульбище з дня народження великого акордеоніста Яна Табачника. Ну, просто вікопомна подія для України. Якби не цей акордеон, то не було б уже культури взагалі в державі...

Навіть не хочеться трати слів на те, щоб оцінювати ті набридливі величання та кривляння в середовищі цвіту столичного рускоговорящого і, звісно, ж московського бомонду. Про ті їхні "мурки" і дешеві присвяти вже написано чимало. Не буду повторюватись...

І ось у неділю, 30 січня ц. р., знову вмикаю УТ-1, і бачу майже всіх тих самих дійових осіб.

Але цього разу вітання приймає вже не Ян Табачник, а Дмитро Гордон. Хоча Ян Петрович тут же поруч...

На екрані весна, чи, можливо, молоде літо. З авто почергово виходять і прямують до ганку все ті ж беззмінні дійові особи, які засідають у їхньому кабачку. Високих гостей зустрічає гурт циган і пригощає чаркою горілки зі співами "пий додна, пий додна".

Це примітивне, вульгарне видиво триває беззмінно упродовж аж одинадцяти хвилин! (Можливо, й значно більше, бо я ввімкнув канал, коли це дійство уже тривало.) Поки келихи не опорожнили всі кобзони, шафутинські, андресюки, ліхути, білоножки...

П’ють і п’ють. Хто чарки б’є, а хто просто Гордона цілує, щось намагається при цьому сказати, подарунки вручити. Ну, начебто не перший Національний державний телеканал демонструє це все, а дивимось домашнє відео пана Гордона за келихом вина.

Примічаю, що в об’єктив потрапляє ще зовсім молоде обличчя Віталія Коротича. За тим (я спершу й очам своїм не повірив), веселий та усміхнений Володимир Боденчук, колишній головний редактор газети "Молодь України".

Боже ж ти мій, Володі вже багато літ немає на цьому світі. Помер давно, а на УТ-1 ще гуляє веселий на торжестві у Гордона...

І нарешті хтось із вступною чаркою на ганку урочисто каже: "За п’ятиліття газети "Бульвар"!.

Он воно що. Замість концерту Яна Табачника, обіцяного телепрограмою УТ-1, - п’янка-гулянка у його друга Дмитра Гордона.

Заглядаю в Інтернет і тут же дізнаюся, що це видання засноване 1995 року. Отже, події, які демонструє УТ-1, відбуваються у першій половині 2000 року.

Тим часом на екрані скінчилися, так би сказати, входини до столу, починається інше дійство. Баришня із мікрофоном ставить по черзі під стінку людей і просить, як вона повсякчас мовить, "для редакційного архіву" (зрозуміло ж, газети "Бульвар") висловити свої побажання з нагоди ювілею.

І знову ж та сама чудасія. По черзі Ян Табачник, Дмитро Табачник, І. Ліхута, Т. Повалій, В. Токарєв, М. Шафутинський, Й. Кобзон, В. Білоножко, С. Білоножко, ще якість напівп’яні розмальовані дівиці, щодо яких, напевне ж, було й соромно виставляти титри, бо в житті вони нічого не значать. І так упродовж аж 24 хвилин (!) дорого ефірного часу державної телекомпанії! 
"Високі" гості без міри й страму висловлюють і висловлюють почасти зовсім абсурдні та пришелепуваті експромти, славлячи супер-газету "Бульвар" і наймудрішого з журналістів України - "Дімку". Звісно ж, Дмитра Гордона.

Я навіть подумав, зізнаюся, в ході цього вікопомного перегляду, що так же можна було б, напевне, і подати гулянку на 60-літті глави держави. З усіма побажаннями, висловленими в Міжгір’ї. А чим Янукович гірший від Гордона?

Але дивимось далі вікопомну передачу на УТ-1 30 січня 2011 року.

Буквально вразив один неголений дядько. Щось він пролепетав чергове про п’ятиліття нової гордонівської ери в журналістиці, а як закінчив свій спіч, ураз браво запитав дівчину з мікрофоном:

- А ви хоч знаєте, хто я такий?

- Ні, - щиро зізналася вона.

- А щойно мій син перед цим мікрофоном виступав...

Вона змайструвала здивування на обличчі, показуючи тим самим, що не запам’ятала того, перед ким щойно стояла перед мікрофоном. Це дійсно був справжній калейдоскоп облич і банальної словесної жувачки - хіба ж тут щось вирізниш, запам’ятаєш?.

І тоді чоловік урочисто проголошує:

- Я батько Дмитра Табачника...

Нам показують зніяковілу, вражену почутим журналістку. На щоках зблиснув рум’янець, в очах і рухах розгубленість, навіть переляк: як же ж це вона могла допустити такий ляп?! Запросила до ефіру таку визначну особу, а не знала, хто вона є насправді...

Уточню: я перемкнув свій телевізор на УТ-1, напевне, о 14 годині 50-51 хвилина. Ефір від бульварного Гордона тривав аж до 15-ої години 25 хвилин.

Отже, увесь цей час, як мінімум, 35-36 хвилин (!), з того, що довелося побачити мені особисто, Національна телерадіокомпанія України, яка утримується на кошти державного бюджету, транслювала лише два епізоди з п’ятиріччя зустрічі гостей та побажань розквіту газеті "Бульвар" і його супер-редактора Д. Гордона...

Думаю, що це був сюжет із сімейного альбому пана Гордона за 2000 рік...

Правильно було б, якби він там і залишався. Щоб, можливо, через десятиліття показати своїм дітям чи онукам. І не більше...

Але ж ні. Вони відчули, що їх зоряний час прийшов уже сьогодні. І тому нахабно і безпардонно, без сорому і срамоти демонструють свої застілля, свої наряди і неповагу до мови, культури України на весь телепростір держави. (Цікаво, що за весь час передачі українською було мовлено лише одну фразу - "Хай живе "Бульвар"? І то, якщо не помиляюся, то бравурно виголосив це, здається, Кобзон)

Скажіть, яке має значення для розвитку економіки, культури, мистецтва та навіть і журналістики України, якесь, ще 2000 року відзначене 5-річчя газети? Адже "Бульвар" є бульвар і на йому нічого окрім плоского, тривіального гламуру не росте...

Хто і по якому праву надав можливість приватну вечірку, з недолугими тостами, кустарними слоганами широко показувати на державному телеканалі, який покриває всю територію України?

Я тут лише мимохідь підкреслю, що відеоряд у цьому продукті явно запізнювався за голосовим фоном. Було смішно спостерігати за тим, як дійова особа вже все сказала, а на екрані, ще рухався рот людини, вона здійснювала жести на підтвердження виголошеного. Словом, були явні ознаки серйозного телевізійного браку.

Як могли такий продукт взагалі випустити в ефір на такій серйозній фірмі як НТКУ? Швидше за все, його ніхто серйозно не переглядав…

Знаю, що на державному телеканалі працює не менше тисячі високоякісних технічних працівників, талановитих журналістів, котрі вміють видати справді цінний, добротний ексклюзивний продукт. Можуть створювати передачі на злобу дня з проблем економіки, політики, культури, мистецтва. Такі, які б порушували проблеми національного масштабу. Ставили б питання розвитку життя держави перед Кабінетом міністрів, главою держави.

А тут зухвало і безпардонно продемонстрували заяложений ширвжиток, банальне сміття з шухляди Гордона, який, до речі, останнім часом буквально окупував телевізійні канали.


Що це саме так, ви можете переконатися, заглянувши в телепрограму за той же день, 30 січня ц. р. Цитую звідси: "14.25 Ян Табачник. Концерт; 16.00 В гостях у Гордона". Отже, аж дві передачі в вихідний день, тривалість кожної - година!

А всього, скажу вам, протягом наступного тижня на телеканалі УТ-1 вже заплановано за участі Гордона чотири телепередачі! Тривалість кожної, можете не сумніватися, - майже година! Так що привикайте...

...Кожна хвилина ефірного часу на такому телеканалі як УТ - 1 - десятки, якщо не сотні тисяч гривень. Це кошти, без яких і державному телеканалу не вижити.

Те, що вийшло з прославлянням супер-газети "Бульвар" і його головного редактора, яке з’явилося в ефірі у межах програмної передачі "Ян Табачник. Концерт" - відверта і нахабна реклама справді бульварного видання. За яку, зрозуміло, державна компанія не отримала в свою касу жодної ламаної копійки, а потратила значні кошти на передачу телесигналу, використання станційного і іншого обладнання. Втратила гарну нагоду заробити кошти на рекламі в цей час.

Що це все, як не корупція в особливо великих розмірах?


Де специ із генпрокуратори, які днем із вогнем шукають, не можуть знайти корупціонерів і розтягаїв народного добра в діях нинішньої влади? Ось вам конкретна адреса...

Думаю, що знайдуться й люди, які Арфушам і Гордонам із Табачниками навіть у суді докажуть, що не такі ми вже всі примітивні, аби не бачити, не розіміти,  чим вони займаються за державний кошт...


* * *

Усе це насамперед "продукт творчості" Валіда Арфуша, який, перебуваючи на посту заступника генерального директора НТКУ з питань музичних проектів, думаю, про пісенну та музичну культуру України має таку саму багату уяву, як про плани Олександра Македонського щодо подолання спротиву давніх предків Арфуша - фініканців. Адже, до досягнення зрілого віку, цей пан ріс під ліванськими пальмами. А потім, як свідчить його офіційна біографія, розміщена на сайті УТ-1, займався організацією різноманітних конкурсів краси вже тут, в Україні. 

Голі дівчата на подіумі і глибинна музична культура 45-мільйонної держави, з її голосистими джерелами і витоками, це такі дві великі різниці, схожі на те, якби на одну сцени звести неперевершену Ніну Матвієнко і 16-річну жовтороту міс-Україна, "охрещену" в переможці ділками від шоу-бізнесу. 

Тому не дивно, що для такого "знавця" українського мистецтва найвищими авторитетами в Україні є якраз такі персонажі, як Ян Табачник та Дмитро Гордон, котрі власні престижі, до речі, мають виключно у середовищі російськомовних Розенбаумів та Кобзонів. Ось їм до рота й заглядає варяг із Близького Сходу, позаяк йому українська мова явно не до шмиги.

А вони й безсоромно "крутять" у своїх програмах на державному телеканалі відео з п’янок.У такий дивний спосіб рекламуючи своє дітище - газету "Бульвар".

Як це, приміром, сталося, 30 січня ц. р. 


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.