Сильна влада у виконанні Віктора Януковича дає зворотний ефект

2 июня 2011, 14:02
журналист
0
7427

Нині президент України має повноважень більше ніж будь-який інший глава держави.

Щоправда держави, яка якщо й не є демократичною, то, принаймні хоче бути такою. Але що дали практично диктаторські повноваження Віктору Януковичу і його команді реформаторів, які свого часу переконали українців, що є гарними господарниками й ураз і без зайвих розмов виведуть країну з кризи? На жаль, результати невтішні. І не тільки тому, що улюблений Миколою Яновичем продукт – капуста – втричі подорожчав. За час їхнього правління фатально подорожчало все, чим користується українець.
Після суттєвого здороження продовольчого кошика, практично вдвічі збільшення вартості послуг ЖКГ, а відповідно й оплати квартир, суттєвого стрибка цін на пальне в останні місяці доцільно запитати: а де ж обіцяне економічне чудо вже сьогодні?


Прем`єр-міністр з гідною подиву впевненістю переконує, що жити стало краще і веселіше, бо до казни від оздоровленої силами нового уряду економіки надійшло дуже багато грошей. Збільшуються статки і в людей. За минулий рік обсяг депозитів виріс на 26%. Зростання депозитів справді має місце. Хоч, найшвидше, збільшення накопичення зовсім не стосується 90% простих людей.

Крім того, експерти попереджають, що на фоні певних позитивних тенденцій оздоровлення в економіці, що практично не є результатом діяльності уряду, а скоріше стосується загального оздоровлення світової економіки, Україна має надзвичайно ризиковану фінансову ситуацію.

Стосуються фінансові ризики перш за все кредитного портфеля, де прострочені кредити за даними агентства «Кредит-рейтинг» складають більше 36%, а проблемних за даними Standard&Poor`s – 57%. Все б нічого, враховуючи всю сукупність фактів, із цим живуть. Але проблема в тім, що надто багато кредитів зростаючим потоком ідуть не на кредитування виробництва, що, власне й створює здорову економіку, робочі місця, а у великій мірі на споживання (24%!). І ця практика має тенденції до збільшення. Іншими словами: країна нині ніби запрограмована на другу хвилю фінансової кризи.

Про широко анонсовані реформи можна просто помовчати. Є лише поодинокі імітації. Що б не робила команда професіоналів Віктора Януковича, а все виходить на користь купки уже надто заможних людей. Один Податковий кодекс лише чого вартий.
Стає все більш очевидною проблема управлінських кадрів вищої ланки. Віктора Федоровича оточують вірні хлопці, готові за ним у вогонь і воду, але для серйозної державної роботи вони просто не годяться. Не тому вони вчилися.

Отримавши практично безконтрольну й абсолютну владу, президент Янукович замість підготовки й прийняття системних рішень щодо модернізації економіки й оздоровлення суспільного організму, займається проблемами комунальних платежів і ЖКГ.

У будь-якому випадку дуже добре, що Віктор Федорович Янукович разом зі своєю командою професіоналів має всі можливості для реалізації своїх програм і обіцянок. Це наочно демонструє можливості й справжні наміри лідера та його команди. І найбільше переконує електорат. Поки що цей електорат неймовірними темпами втрачає довіру до свого лідера. За даними центру Разумкова рівень підтримки діяльності президента Віктора Януковича за останній рік упав більше ніж у чотири рази – з 42,3% до 10,6%. Це – майже катастрофа.

Блискучий знавець всесвітньої історії американський філософ Френсіс Фукуяма стверджує, що модернізацію країн значно ефективніше здійснювали автократичні лідери, котрі мали сильну владу. При умові їхньої вірності принципам вільного ринку. Вони мали можливість швидкого й ефективного прийняття рішень.

Але скільки було в історії таких лідерів, котрі в умовах перманентної кризи й необхідності модернізації країни виконали свою місію? Генерал Шарль де Голь, Конрад Аденауер, Франклін Рузвельт… Ці люди створили не просто успішні країни з процвітаючою економікою, вони створили щасливі й справедливі країни ліберальної демократії.

І навпаки нинішні процеси, котрі відбуваються в країнах Північної Африки й Близького Сходу наочно демонструють, що відбувається, коли лідери країн, здійснивши свого часу для свого народу чимало добрих справ, дуже швидко вирішили, що вони мають самі собі за добрі справи заплатити. І з колишніх героїв нації поступово й непомітно перетворювалися в її ворогів. І дуже печально завершують свою кар’єру. Найрозумніші з них – самі віддавали владу до рук народу. А в інших – з ганьбою забирали ту владу.

Я дуже сумніваюся, що Віктор Федорович мав можливість, а може і бажання самотужки осягати уроки світової історії. Навряд чи він читав, а головне осмислював тексти Френсіса Фукуями. А жаль. Сильна влада, якої так прагнув Віктор Федорович, виявляється йому абсолютно не потрібною. Принаймні, поки що. Може, він довго запрягає, але швидко їде?

А поки надзвичайно сумно спостерігати чергову самодіяльну гру чергового провінційного актора, котрий не читав тієї п`єси, де за цікавою і драматичною зав`язкою обов`язково слідує розв`язка. Інколи драматична, інколи навіть трагічна. Добре було б знати, за що берешся. Чи не так?

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.