Сага про медпункт на київському вокзалі

13 сентября 2011, 06:33
журналіст
0
4661

Їхав я днями з Києва і ненароком на вокзалі порізав руку. Мав вільний час до поїзда і вирішив вперше в житті скористатися послугами громадського медпункту.

Для того щоб знайти медпункт на вокзалі Київ-Пасажирський довелося опитати кількох "о благочестивих охоронців порядку, що покривають бізнес жебраків, таксистів, квартироздавачів і кишенькових крадіїв".

Їхні праведні слова привели мене аж до самого краю лівого крила вокзалу, де  на мене у напівтемному коридорі вже очікували чотири ескулапки у білих халатиках.

- Доброго вечора, – кажу я, невиховано перериваючи надважливе обговорення якоїсь Фабрики дірок, чи то шоу про якогось холостяка-чмиря, - Чи не могли б Ви мені промити і перев’язати руку, бо я тут трохи порізався?, - на що відразу і неочікувано отримав відповідь.

- Синок,паді купі бінт, - (який нафіг бінт. - думаю я)

- Ок, -відказую, - перев’язувати не треба, чи Ви можете просто промити. А то знаєте вокзал, багато людей, підхоплю інфекцію.

- Ну сходи купи пєрєкісь...

- Добре, - кажу я, - ну хоча б, йод у вас є?

- Нє, у нас нічєво нєма - іди пакупай... А то тут длінниє вихадниє були, такій наплив всякіх як ти, шо у нас ващє нічо не осталось.

- Як це нема?!, - питаю у них.

- А нема, - відповідають всією лавицею в унісон,немов отримують гроші за балачки. А я тут, понімаєтє лі, прийшов і всю роботу перебив.

Розмова з баришнями не клеїлася, та й рана вже перестала кровоточити і я вирішив розвідати - хто ж усе таки відповідає за наявність бінтів і пєрєкісі.

Пішов до чергової по вокзалу. Але вона від початку сказала, що медпункт є окремою структурою і взагалі до вокзалу не відноситься, та потім, після уточнюючого дзвінка по мобільному, все таки знехотя запропонувала залишити запис у книзі скарг.

І в цій ситуації вкурвлює навіть не те, що за конституцією медицина у нас безкоштовна, і не те, що ідучи в лікарню на операцію потрібно купувати за свої гроші всі ліки - від над дорогих іноземних до шприца і ватки (обов’язково від єдиного зарезервованого лікарем поставника), і навіть не те, що зазвичай лікарю треба покластив кишеню “благодарность”...

А те, що коли ненароком який-небудь футбольний фанат, з якої-небудь Англії, у червні якого-небудь 2012 року отримає травму, ніхто у цій країні йому не допоможе, на жаль…

Хіба який лікар з регіонів Батьківщини, що буде проїздом на київському вокзалі, який ще не зажрався подачками пацієнтів (бо хіба консервації і яйця можна назвати подачками?) вискочить з натовпу з криком "Я дохтор!" і зі словами крізь зуби "Я люблю цю країну, навіть без кокаїну“ почне рятувати пораненого випадкового пацієнта.

Так, що там Ви казали про стадіони і аеропорти? Скільки, Ви кажете, буде волонтерів? На якій, кажете, мові будуть говорити кондуктори у автобусах? Скільки, кажете, мільярдів витратили на амуніцію для Беркута? Ви хоч чули, коли-небудь, слово сервіс? Не сервіз у серванті, а сервіс!

За 269 днів, неочікуванно,циганським табором з усіх усюд старої Європи увірвуться уболівальники у тихе розміренне життя українців, де все всіх влаштовує...

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
ТЕГИ: Киев,медицина,Укрзалізниця,Євро 2012
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.