Новий український герой на ім’я "ТойЩоПройшовКрізьВогонь"

20 января 2012, 01:40
Журналист
0
4169

Офіційна прем’єра фільму відбуласяся 19 січня у Кінотеатрі «Кінопалац» (м. Київ)

Фільм Михайла Іллєнка "ТойЩоПройшовКрізьВогонь" вийшов на екрани і багатьох вже встиг вразити своєю якістю - якісний сценарій, чудова операторська і режисерська робота, гра акторів, звук і спецефекти. Якби не було вказано, що фільм відзнято виключно українською знімальною групою і виготовлено в Україні, то ніхто б і не подумав, що в нашій країні є такі технічні можливості.
Пояснити про що цей фільм, на зйомки якого пішло 5 років, одним словом неможливо, тому пропоную звернутися до розгорнутої інформації з офіційного прес-релізу:


"Сюжет фільму засновано на справжніх подіях. Прототипом головного героя фільму став Іван Даценко – уродженець села Чернечий Яр на Полтавщині. У роки війни він здійснив понад 200 бойових вильотів, за бойові заслуги йому було присуджено звання Героя Радянського Союзу та вручено «Золоту зірку» за №1733. У 1944 році його літак було збито, а сам льотчик, за офіційними даними, донині вважається зниклим безвісті.

 За неофіційною ж версією, Іван Даценко потрапив до німецького полону, але згодом втік. Однак коли він перетнув лінію фронту і з’явився у свою частину, то відразу був заарештований як зрадник і відправлений до Сибіру. На одному з етапів Іван знову втік, а далі його сліди губляться.

 Навряд чи сьогодні ми б пам'ятали про Івана Даценка, героя, який розділив долю багатьох невинно засуджених в той час. Але в 1967 році, під час проведення всесвітньої виставки в Монреалі радянська делегація, у складі якої був відомий танцівник Махмуд Есамбаєв, відвідала індіанську резервацію. Радянські гості були вражені тим, що вождь племені раптом заговорив із ними українською! Згодом Махмуд Есамбаєв не раз стверджував, що вождь племені на ім'я Пронизуючий Вогонь і Герой Радянського Союзу льотчик Іван Даценко – одна і та сама людина.

Другого дихання ця історія набула в 2002 році, коли популярна телепрограма «Жди мене» запросила до студії племінницю Івана Даценка – полтавку Ольгу Рубан. Ольга Василівна показала дві фотографії: на одній з них її дядько в день нагородження медаллю «Золота Зірка», а на іншій – вождь племені ірокезів в бойовому розфарбуванні, амулетах, з орлиним пір'ям на голові. Неймовірно, але експертиза підтвердила: людина на обох фотографіях – одна й та сама!"

___________________________

Головну роль у фільмі, роль Івана Додоки, зіграв актор Київського муніципального театру Дмитро Лінартович.

У фільмі також зіграли відомі українські актори: Віталій Лінецький, Віктор Андрієнко, Олександр Ігнатуша, Ольга Гришина.

Про фільм у цифрах:
Тривалість - 110 хв.

Бюджет - загалом на виробництво фільму було витрачено 16 млн.грн., 10 млн. з яких профінансовано державою, 6 млн. - кошти продюсера та інші залучені кошти.

___________________________

А ось як режисер Михайло Іллєнко визначив завдання, яке стояло перед ним та знімальною групою:
"У нашій культурі зараз передозування депресивним кіно. Звичайно, у радянський час це був спосіб докричатися, висловити себе, сказати правду... Це увійшло в моду... Це катастрофа - тим самим ми себе занурюємо у якусь безвихідь.
Бо у наших глядачів нема героя! Того, про якого глядач міг би сказати "Я б так теж хотів, але чи зміг би?"

___________________________

Фільм настільки динамічний, що боїшся відвернутися аби чогось не прогавити. Червоною ниткою у сюжеті проходять образи журавлів, вовків та ікони. Глядачеві самому доведеться збагнути, що ж хотів донести цими символами режисер. Окрім того, у фільми багато містичних моментів, які несподівано-гармонійно вплітаються у загальну канву війни, концтаборів чи індіанського племені.
Фільм відрізняється від більшості фільмів українського виробництва тим, що тут немає журливих пісень з драматичним заламуванням рук, немає сліз, немає скарг на життя і самоїдства, герой - спокійний, мужній, сильний, витривалий. Він не лізе на рожен, не вихваляється, не зраджує, не обманює. Він справжній чоловік, для якого найбільша цінністі в житті - сімя. Саме таких сильних і позитивних персонажів, які б подавали приклад молоді, які надихали, якими можна було б пишатися, поки що бракує.

Фільм для сімейного перегляду.




Івана Додоку зіграв актор Дмитро Лінартович (на фото ліворуч)



Любов Карімову зіграла Ольга Гришина.



Любов Карімова та Іван Додока під час свого першого спільного бойового завдання.



Прощання.



Степан Шуліка - актор Віталій Лінецький.



За мить до атаки ворожої авіації.



Іван Додока у радянському концтаборі.



Одне із марень Степана Шуліки.



Мрія повернутися до своєї родини не полишала Додоку...



Зустріч радянської делегації з Додокою-вождем.



Роль індіанки на ім'я Тінь Ластівки виконала солістка Празького театру опери та балету Іванна Іллєнко.


(Фотографії надані компанією «Інсайтмедіа продюсерський центр»)

Прокатна компанія розпочалася 19 січня 2012 року у Харкові, Івано-Франківську і Києві. Впродовж січня-лютого фільм буде продемонстрований у 13 містах України.

На телеканалах фільм може зявитися не раніше 2013 року.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
ТЕГИ: Іллєнко,Кінопалац,Лінартович,Андрієнко,Ігнатуша,ТойЩоПройшовКрізьВогонь
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.