Проблеми переслідують Івана Дем’янюка навіть після смерті

18 марта 2012, 15:25
Журналіст, письменник
0
6535

Колишній фронтовик вінничанин Іван Дем’янюк зазнав неймовірних митарств, цькувань, переслідувань по всьому світові лише тому, що він був українцем, належав до числа українських нацоналістів.

Мабуть, ви уже  знаєте, що в Німеччині, у містечку Бад-Файльнбах, помер найзагадковіший із українців - Іван Дем’янюк

До 92 своїх років він не дожив менше трьох тижнів. Із яких понад сімдесят літ - були часом неймовірних поневірянь поміж життям і смертю. Не кажучи вже про те, що в рідному селі - Дубові Махаринці Козятинського району Вінницької області він іще хлопчаком пережив страшний Голодомор. 

1941 року, як солдат Червоної армії Іван був поранений під Керчю, потрапив до німецького полону. Ось звідти все й почалося все.

Івана Дем'янюка упродовж багатьох років звинувачували у співучасті в нацистських злочинах, проти Джона Дем'янюка, так він назва себе живучи в США, була розгорнута потужна світова медійна кампанія. Причиною цього стало те, що мешкаючи в Сполучених Штатах він входив до складу української націоналістичної організації. Радянське КДБ, бажаючи розгромити своїх ідеологічних ворогів і на Американському континенті, сфабрикувавши матеріали проти Івана Дем’янюка, видає його ізраїльській розвідувальній службі, яка розшукує по всьому світові колишніх військових злочинців, котрі знищували в роки Другої Світової війни євреїв. 

1986 року Іван Дем’янюка екстрадують до Ізраїлю, де судять як людожерного охоронця "Івана Грозного" одного з німецьких таборів смерті. В єврейській державі 18 свідків, які представило звинувачення, впізнають в українцеві свого колишнього лютого кривдника. Вердикт, винесений 1988 року однозначний – смерть ненависному катові!

Здається, що це немислимо, але адвокатам усе таки вдається доказати в Верховному суді Ізраїлю, що насправді екзекутор Іван Грозний зовсім інша людина - на прізвище не Дем’янюк, а Марченко. Що свідки обвинучачення, які пройшли страхіття концентраційних таборів, були засліпленими ненавистю до своїх колишніх катів, а, отже, могли просто помилятися. Тим паче, що пройшло вже чимало років після закінчення війни, і стали вони всі далеко не молодими лююдьми. І найголовінше, що радянське КДБ просто майстерно сфальшувало в своїх лабораторіях документи на українського націоналіста Івана Дем’янюка, бажаючи знищити його чужими руками. 

Поки тривали докази невинуватості українця, він іще п’ять років знаходився ув'язненим в ізраїльській тюрмі суворого режиму поблизу Тель-Авіву. Під вікном його камери всі ці роки чекала по його душу спеціально споруджена шибениця. Кожного року на ній змінювали мотуззя, щоб не перегнило, не підвело у відповідальний момент. 

І лише 1993 року Вищий суд Ізраїлю одноголосно визнав судову помилку. 2001 Іван Дем’янюк відновлений в громадянстві CША, якого його позбавили перед екстрадицією до Ізраїлю


Про всі ці виняткові, горезвісні перипетії неповторимої долі бідного українця я намагався розповісти в своїх чотирьох публікаціях, озаглавлених Скажу, як зять Івана Демянюка…, які ви можете знайти на Інтернет ресурсі Кореспондета.net. 

Вони опубліковані за такими адресами - 

15 травня 2011 року - Скажу, як зять Івана Дем’янюка 

17 травня - Скажу, як зять Івана Дем’янюка - (2)

22 травня - Скажу, як зять Івана Дем’янюка - (3)  

28 травня 2011 року -  Скажу, як зять Івана Дем’янюка - (4) 

Як ви, можливо, й знаєте, ізраїльським періодом знущань для Івана Дем’янюка все не закінчилося. 2001 року уряд США починає судовий процес проти українця, підозрюючи, що він начебто у період Другої Світової війни був охоронцем концентраційних таборів на територіях, охоплених полум’ям війни. Але безспростовних доказів цього немає. Суд Сполучених Штатів Америки 2004 року все одно позбавляє Івана Дем’янюка громадянства США. А 2005 року приймається рішення про екстрадицію його на батьківщину – в Україну. 

Тодішнє керівництво держави, а при владі були ті, як відомо, ті, хто називали себе щирими українцями, демократами, ні на йоту не потурбувалися про те, щоб бодай якось допомогти людині, яка була за походженням нашої кровної національності. І всі свої страждання, як я переконався, несла лише тому, що за етногенезом була українцем. 

Проти національно свідомого українця Дем’янюка полювало московське КДБ, позаяк він входив до діючої організації українських націоналістів (дехто пише - ОУН, що мало ймовірно). На нього харкотіли в Ізраїлі – бо він був беззахисним українцем. 

Його напівживого, безпомічного прихопило 2009 року німецьке судочинство, воліючи повісити на нього ледь не всі гріхи колишнього рейху. В мюнхенському суді намагалися доказати, що це українці, такі, мовляв, як цей Іван (Джон) Дем’янюк, були головними мучителями і катами в концентраційних таборах. Але аж ніяк не німці. Які, підкреслю, окупували замало не всю Європу, котрі побудували на скорених територіях мученицькі концентраційні табори і газові камери. 

Старий, немічний Іван Дем’янюк став таким собі цапом відбувайлом на світовій арені за нас усіх українців. 

Німецька судова машина, як стверджує чимало експертів, знову ж таки йшли по шляху, прокладеному московським людожерним … КДБ.

Коли вже закінчився судовий процес у Німеччині, який присудив Іванові Дем’янюку, як колишньому охоронцеві концентраційних таборів у 89 його років покарання ще в п’ять років ув’язнення, з’явилося ось яке повідомлення. "14 квітня 2011 Агентство Associated Press оприлюднило зміст звіту ФБР США, згідно з яким КДБ СРСР "дуже ймовірно, сфабрикував" нацистське посвідчення особи Івана Миколайовича Дем'янюка (Джона Дем'янюка), обвинуваченого в участі у вбивстві євреїв у концтаборі Собібор, на території окупованої Польщі. Ця інформація зберігалася в таємниці протягом останніх 25 років".

Але вже ніхто на це не звертав уваги. Безжалісний світ уже втомився судити мерхлого, заледве живого українця. Вони вже всі напилися його крові. 

Вердикт винесено. Поновлювати його ніхто не став. Бранцеві Демян’юку вже виповнилося понад 90 років. Він був особою без громадянства. Відбувати покарання його повезли не до тюрми, а зважаючи на вік, поселили в німецькому будинку для пристарілих містечка Бад-Файльнбах. Німецька державна казна на його утримання виділяла в рік 30 тисяч євро. 

Щоправда, в долі горезвісного українця намічався іще один судовий процес. 7 січня 2010 року, тобто вже після того, як він був засуджений у Мюнхені, Верховний суд Іспанії запросив міжнародний ордер на новий арешт Івана Дем'янюка. На українця планувалося ще й скинути якісь міфічні гріхи причетності до загибелі іспанців у концтаборі СС Флоссенбург. Але все було настільки шито білими нитками, що навіть німці засумнівалися в правдивості цих свідчень і мюнхенська прокуратура відмовила іспанцям.

Нарешті 17 березня ц.р. свій земний шлях закінчив загадковий українець, який, напевне, виніс за життя найбільше поневірянь і знущань, переслідувався спецслужбами багатьох держав світу. Проти нього, відомо, тільки КДБ проводило цілий ряд операцій.

Найстрашніше те, що поневіряння мого земляка, вінничанина Івана Миколайовича Дем’янюка не закінчилися і після смерті. Про це розповідає сьогодні відома німецька газета Der Spiegel. Вона присвячує Іванові Дем’янюку замало не всю шпальту свого видання.

Стаття про Дем’янюка в Шпігелі називається - До смерті без покаяння. В ній німецька газета цитує сина Івана Дем’янюка, який стверджує: "Мій батько є жертвою радянської та німецької жорстокості. Історія ще покаже, що його зробили цапом-відбувайлом, зваливши на безправних українських військовополонених відповідальність за діяння німців-нацистів".

І з цим не можна не погодитись. Це - істинна правда. 

Син Дем’янюка в Мюнхені заявив, що він буде й далі боротися за реабілітацію батька.

Впливова німецька газета Шпігель також пише про те, що під час процесу над Іваном (Джоном) Дем'янюком у Мюнхені було багато міркувань з приводу того, що негоже в 2010 році судити древнього старого за події часів другої світової війни, відокремлені від сьогоднішніх днів 70-ма роками. Але до цього ніхто не прислухався.

Як про найбільший парадокс життя і смерті Івана Дем’янюка Шпігель також пише про те, що його син не зможе поховати на Батьківщині в США навіть тіло батька, адже і мертві для подорожі за океан потребують паспорта, а його у Джона Дем'янюка відібрали разом із американським громадянством іще 2004 року. Так, що він буде захоронений за рахунок німецької держави у німецькій землі…

Думаю, що все це великий докір нам, усім українцям. Я не кажу вже про нинішню владу. Адже вона не українська…

Чомусь вірю в те, що колись про поневіряння Івана Дем’янюка буде створено фільм…

Із цього ж приводу  читайте статтю тут –

http://www.echo.msk.ru/blog/jura777/871619-echo/


На знімку:

Одна із підробок КДБ, за якою притягали до віповідальності Івана Дем'янюка 

в судах кількох держав і континентів...


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.