Як у мосту дірка...

22 марта 2012, 04:43
Журналіст, письменник
0
1291

Про те, як російське державне інформаційне агенство "ИТАР-ТАСС" на весь світ зганьбило Віктора Януковича, приписавши йому те, чого він зовсім не казав. І всі чомусь мовчать, як миші під віником.

Коли на початку нинішнього тижня Віктор Янукович почав збиратися з візитом до Москви, напевне, перш за все для того, щоб догодити полум’яній кагебістській душі Володимира Путіна - особисто привітати його з перемогою на президентських виборах, в кращих традиціях протоколу державних візитів глав держав було використано медійне подання. Пан Янукович дав ексклюзивне інтерв'ю державному російському інформаційному агентству «ИТАР-ТАСС».

Усе те, що відбувалося далі, не можна інакше назвати, як цілеспрямованою брутальною інформаційною провокацією проти України.

Уже недільного вечора з Москви з'явилася новина з сенсаційним змістом: «Україна найближчим часом прийме закон про дві державні мови - українську та російську. Про це заявив в ексклюзивному інтерв'ю спецкорові «ИТАР-ТАСС» президент України Віктор Янукович напередодні візиту до Москви».

Яка ще до біса двомовність, здивувалися тверезо мислячі люди в Україні? Що вони всі таке неоковирне плетуть?

Неймовірний шум із цього приводу піднявся і в українських ЗМІ. Багато хто почав задаватися питанням: невже глава держави не володіє ситуацією з цієї проблеми?

Адже для подібної революції потрібно міняти 10-ту главу Конституції України, яка проголошує, що державною мовою в незалежній державі є виключно «українська мова». А внести поправку в Основний Закон може лише парламент. І за умови, якщо він для цього назбирає не менше 300 голосів народних депутатів. А такої кількості мандатів, не дивлячись навіть на те, що з опозиційних фракцій за два роки "донецькими" перекуплені кілька десятків депутатів-«тушок», що в країні створена жорстка вертикаль влади персонально під В. Януковича, все-таки немає.

Більше того, саме на минулому тижні, влада у Верховній Раді вперше за два роки свого правління після перемоги на президентських виборах отримала нищівну поразку, коли спробувала на посаду Уповноваженого з прав людини протягнути панянку, яка не раз скомпрометувала себе антиправовими діями щодо правозахисного руху. При таємному голосуванні вона недобрала до необхідних 226 голосів 12-ть мандатів.

Тобто, і свої «донецькі» вже зрозуміли, що далі так недолуге правити країною не можна, що це все викликає масове обурення народу. Тому, вже й народні депутати від правлячої більшості нишком страйкують. Посилають далеко персональні забаганки самого Януковича.


Усі ці люди, переконаний, так само добре розуміють, що якби в парламенті пройшло навіть рейтингове голосування щодо предмету практичного застосування двомовності в Україну, то воно б не набрало і цієї, катастрофічно малої кількість голосів, що явно компрометує владу. Не кажучи вже про необхідні для процедури 300-та «конституційних» мандати.

Враховуючи ту обставину, що рейтинг нині діючої влади, як кажуть, упав нижче плінтуса, а, відтак, вона явно не отримає більшості в наступному парламенті (вибори призначені на 28 жовтня ц.р.), то навряд чи в найближчій перспективі Україні взагалі загрожує двомовність.

Тому в Україну недільного вечора, 18 березня, а так само і наступного понеділка дивувалися: що він, Янукович, таке несуразне говорить? Це все одно, якби раптом він почав стверджувати, що вже завтра в Україні не буде ні бідних, ні хворих.

Але на ранок понеділка, 19 березня, дим, як кажуть, розвіявся. Принаймні, особисто для мене.

Сталося це після того, як я заглянув до повної версії цього скандального інтерв'ю глави України державному інформаційному агентству «ИТАР-ТАСС». У ньому, підкреслю, немає жодного слова про те, про що так широко сенсаційно повідомлялося в рекламі, яку передали в ефір, опублікували чи не всі ЗМІ Російської Федерації, в тому числі і багато світових інформаційних агентств: «Україна найближчим часом прийме закон про дві державні мови - українську та російську. Про це заявив в ексклюзивному інтерв'ю спецкорові «ИТАР-ТАСС» президент України Віктор Янукович напередодні візиту в Москву»А. Що це насправді так - переконайтеся самі тут - http://www.itar-tass.com/c193/368996.html

Зрозуміло, що можна абсолютно по-різному ставитися до пана Януковича. Я, для прикладу, вельми часто в своїх публікаціях його критикую за відсутність українського патріотизму, штучне насадження донецьких «корешів» на вершину київської влади.

Але коли державні штатні пропагандисти сусідньої країни так нахабно, неприховано (якщо не висловитися значно жорсткіше), роблять із глави моєї держави клоуна, блазня, який нібито зовсім не розбирається в справі, якою займається, вибачте, це вже зачіпає національні почуття. До того ж це є пряме і безпосереднє питання державної безпеки України.

Шкода, звичайно, що в адміністрації президента України теж сидять відверті пристосуванці, конформісти, які пропускають подібні ляпи. Немов би вони згодні з тією нісенітницею, яку росіяни так незугарно, немовби смаженицею в обличчя привселюдно приліпили їхньому патрону. Бо аби ж то хто бодай із них заїкнувся проти того, що їхнього вождя, лідера так по-хамськи опустили в усіх на очах. 

Це, підкреслю, тим більш очевидно після того, що саме минулої суботи, 17 березня, в Києві відбувся черговий з'їзд правлячої Партії регіонів. Виступаючи на ньому з програмною промовою, В. Янукович з трибуни гучно заявив, що на майбутніх виборах ні в якому разі не слід порушувати питання двомовності...

Як не важко здогадатися, зрозуміти, цього не варто робити з тієї, мабуть, зрозумілої причини, що все це, як мовиться, дохлий номер. Позаяк потім за обіцяне потрібно відповідати перед виборцями. А що тут відповіси. Тому просто треба мовчати, як сорока в гостях.

І ось не поминуло й доби після цієї яскравої заяви, як сам великий президент розкричався на весь світ, що він, мовляв, стрибне вище голови – в одну мить розв’яже цю штучно надуману проблему, яку так настирливо десятиліттями без успіху мусує продажна п’ята колона в Україні. А невчасна велич, відомо, страшна, як неміч. Ось мені й подумалося. А що могли подумати, сказати, почувши цю каламутну московську заяву, про свого благовірного вождя його прихильники, які щойно повернулися додому з партійного форуму? Брехун, обманщик, Мюнхаузен?

Журналісти ряду українських видань, як мені розповідали колеги, стали з самого понеділка шукати для пояснень із цього приводу прес-секретаря президента Дарку Чепак. Аби зрозуміти, що насправді відбувається. Але, на жаль, ця вельможна високооплачувана пані спромоглося лише не те, щоб тривіально відключити всі свої телефони. Відтак, питання повисли в повітрі.

Отже, висновок тут може бути лише такий.

Це тільки для Кремля вельми важливо, щоб в Україні з'явилася російська, як друга державна мова. Нам вона так потрібна, як у мосту дірка…

І це блюзнірське питання продавлюється російським керівництвом навіть за допомогою таких ось нікчемних спецоперацій, від яких українська влада отримує самі лише привселюдні ляпаси, мінуси. Тому, що боячись посваритися з чекістською Москвою, лякливо ховає голову в лопухи. Боїться навіть гласно захистити саму себе. У той час, коли нарешті потрібно було б свідомо і неупереджено розставити всі крапки над «і», чітко та конкретно на весь світ публічно заявити, що цього разу державне інформаційне агентство Російської Федерації свідомо влаштовувало ганебну провокацію щодо президента України. Цим воно принизило авторитет нашої держави і її глави на міжнародному рівні. 

Але чи знаходить подібний кремлівський ганебний екстрим підтримку в самій Україні?

Гадаю, що ні. 

Судіть самі, хоча б стосовно зважених даних Інституту соціології Національної академії наук України. Цими днями його співробітники публічно представили такі показники. 1995 року 52% українців виступали за надання російській мові офіційного статусу, а 32,6% - висловлювалися проти. У той же час 15,3% респондентів не могли визначитися з відповіддю.

За даними досліджень 2011 року, кількість прихильників цієї ідеї знизилася до 41,6%. Разом з тим до 47,1% збільшилася кількість тих, хто виступав проти надання російській мові такого статусу. До цих пір не можуть визначитися зі своєю позицією 11,4% опитаних.

Згідно з дослідженням, яке проводилося з 1992 року, (36-39%) жителів України зазначали, що вдома спілкуються переважно українською мовою, і (32-36%) - російською. Однак, згідно з дослідженнями 2011 року, цей показник зріс до 42,8% і 38,6% відповідно.

Мій приватний висновок тут такий.

Україні російська мова як друга державна потрібна точнісінько так, як російському Далекому Сходу - китайська. Як російським Курилам – японська мова, як Калінінграду - німецька ...

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.