Порнокарти - український вибір

8 августа 2012, 21:28
литератор
0
5053

Передвиборча агітація тільки почалася, а вже зрозуміло, що немає жодної пристойної політичної сили, за яку варто голосувати. З цього приводу важко сказати щось розумне.

Ясно і не потребує доказів, що політика у нашій країні відбувається за картярськими принципами. Причому шулерство вітається, і якщо ти не робиш свій хід, то за тебе його робить хтось інший.  Нас ніби постійно спрямовують у «належному» напрямку, і куди би ми не вирішили піти, незмінно приходимо туди, куди треба владним каталам. Коли політологи вживають вираз «розіграти карту», уява малює дуже конкретну колоду – ті самі, радянські порнокарти, перша підліткова спокуса демократії. У цій колоді ролі роздягнених повій дісталися політикам – нехай не красиві, анахронічно пошарпані, проте напрочуд безсоромні. А коли вже згадуєш про порнокарти, то сам йде на розум вірш Артема Полежаки, який так і називається «Колода порнокарт». У цьому вірші поет розповідає про свою власну колоду, що була у нього під час навчання у школі.  Звісно, фантазує – це закономірно, якщо йдеться про такі матерії – і думки його линуть строго у концепції «Плейбоя»: усі зображені на картах дівчата є українками і його сусідками. Тому, через багато років, він намагається уявити, як склалася доля цих жінок в незалежній Україні. Тільки того він не зважив, що в Україні всі справжні повії чи їдуть з країни, чи йдуть у політику.

"Скажімо, наприклад, ось ця,/Що в тропічнім садочку схилилася рачки, немов на прополці,/Десь під Мурафою дійсно купила ділянку./Працює в громадській приймальні. Дружить з хлопцем./Скоро запросить мене на весілля-гулянку."

Звісно, не так все райдужно, як здається поетові. Як і усі повії, вона зараз пішла в українську політику. Щодо ділянки не маю жодних сумнівів, дійсно купила, і чималу, та тільки от у громадській приймальні навряд чи вона буває. І з хлопцем  дружить, я вірю, але хлопець неповнолітній, а повія ця – чоловік. Так що весілля він гуляє на вимогу піар-менеджера.

"І ця, що насіла на стрижень м’язистого негра,/Стала бухгалтеркою, звівши колишнє розпусне життя нанівець./Двоє, мабуть, в неї діток є – хлопчик і хлопчик./І чоловік інженер – провідний фахівець." Тут я хочу підкреслити, що ця нецнотлива жінка не вчилась на бухгалтера, а одразу стала ним. В українській політиці так зазвичай і робиться. Хто де вчився, тема несприятлива для розголошення, але кожен готовий у будь-який момент стати хоч диригентом Берлінської опери. А от у що мені точно повірити важко, так що чоловіком політика може бути простий інженер. Хіба що у запаленій уяві податкової служби. "І ця, що із надписом польським «Бжезинська Дорота»,/Що тулить, пробачте, усякий непотріб до рота,/Тепер на естраді – зірка симпатій глядацьких,/Лише мікрофона тримає якось чудернацько…"Знов-таки поет не йде у своїх фантазіях до кінця. Коли повія починає співати, це тільки етап у її політичній біографії. Хіба мало українських зірок естради співали-співали, а потім стали підтримувати ПР чи навіть опинилися у списках партії, яка сама себе назвала партією професіоналів і обіцяє підйом економіки. Ще ніхто у цілому світі не підняв економіку співами і не наївся ані байками, ані гречкою. "І росла білявка,/Що п’ять марокканців круг неї, мов ті мавпенята обвились –/Тут часом один приладнатись/нормально не можеш,/А ці ось дивись –/Дружненько, гарнесенько так умостились!/Вона вже давно закінчила свій педагогічний,/І вчителюючи в класах молодших,/З дітьми сидить на «продльонці»,/Pозповідаючи їм про любов до Вітчизни,/Де так, як ніде, світить сонце,/І як розуміти, коли за свободу/Мовляв, душу-тіло віддайте –/«Діти, сьогодні я вам розповім…/Сідайте рядочком…/Тільки кружечком навколо мене не сідайте»…"Судячи з того, скільки уваги приділив автор цій останній героїні, явно вона має відношення до культури та шляхів її фінансування. Але притулилися до неї якісь марокканці, а зовсім не українці, і Полежака вказує, що особисто у нього притулитися не виходить навіть і одному. Як не подумати, що під Вітчизною цей персонаж має не Україну, а щось зовсім інше, можливо, СРСР, бо сонце, як ніде, світило саме там. Дуже прикро, якщо подібна порнокарта отримує можливість впливати на нашу молодь, а тим більш, на державному рівні, але новітня історія довела, що подібна ситуація цілком можлива. І отак от і буває – що не повія на фото, то крізь неї проступає обличчя українського політика, і яку карту  не розігрують політтехнологи, все це пожмакані радянські порнокарти нашої з вами ментальності.     

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.