Урсус, або Ати-бати, йшли знімати - 3

13 октября 2013, 16:53
Журналіст, кінокритик
0
1251
Урсус, або Ати-бати, йшли знімати - 3

У фільмі Урсус вперше на майданчику - троє виконавців головних ролей: красуня Жозефіна де Ла Баум, талановитий Богдан Бенюк і грузин Ніка Тавадзе. Початок для дотепного анекдоту є.

3 день, Україна, Ірпінь, ліс

9.00. На виїзді з Києва та в Ірпені — туман. Для зйомок це може бути проблемою. Або несподіваною вдачею — ніколи не знаєш, поцілує тебе природа чи дасть ляпаса (на минулорічних зйомках в Карпатах фільму «Брати» Вікторії Трофіменко дорогу, яку будівельники зробили, аби проїжджав на гору транспорт, двічі повністю змивало зливою). В лісі — прохолодно. Але здається, це нічого не міняє: знімальній групі додає жару професійна метушня і суворий (але звісно ж справедливий) оператор Сергій Борденюк. Жозефіна де Ла Баум, нафарбована для зйомок у стилі «бойовий окрас», закутана в довгу і велику синю куртку. Богдану Бенюку, як завжди, все одно — він п’є чай і безтурботно говорить по телефону. Ніка Тавадзе сидить на колоді, ходить перед фургончиком і часом зазирає до свого тексту. Затишшя перед бурею. Або перед боєм.



Ніка оглядає з усіх боків фургончик, потім бачить над вітровим склом напис грузинською: «О, дивіться, правильно написано: Грузинська кіностудія. А от такого прапору (з радянським серпом та молотом, — прим. ред.) тоді вже не було». «Пам’ятаю, — починає згадувати Тавадзе, — мій 83-річний дід, коли розвалився Радянський Союз, підійшов до мене і, такий спантеличений, сказав: «Ніка, ти молодий, поясни, що відбувається? Як таке може бути?» Він, який все своє життя прожив при радянській владі, не міг повірити, що Союз може розвалитися».



«Акторам — готуватися до сцени!» — кричить у рацію другий режисер Валерій Крижановський. В нестерпно загазований фургон, старезний ПАЗ, вже набитий апаратурою і членами знімальної групи, залазить трійця акторів — можна розписати «пулю», розпити пляшечку або … «Амур де труа», — каже хтось. Жозефіна розуміє про що мова, і абсолютно не знітившись, додає (в перекладі): «Французькою краще сказати менаж». Всі, хто це почув, оцінили Жозефінене знання справи.

Режисер Отар Шаматава розказує акторам, як і що зараз буде відбуватися. Причому з Тавадзе він говорить грузинською, з Жозефіною — англійською, з Бенюком — російською; оператор щось додає Бенюку українською… Якась Вавилонська башта виходить. Та потому режисер розказує, як Ніко-Тавадзе повертається за Фомою-Бенюком, обдуреним і кинутим Сонею-Жозефіною, як Фома тішиться з цього, а, побачивши у фургоні Соню, намагається її задушити.



Ніка Тавадзе ледве заводить старий фургон, насилу включає першу передачу, їде дорогою — заздалегідь перекриту з обох боків міліцією, — і бачить, як з лісу вибігає Фома-Бенюк («Нікаааа! Я тут, Нікаааа! Ти повернувся, друууг!»). Той залазить на капот машини — («Моя машина… моя крихітка… як я скучив!»), а потім бачить ще присутню в середині Соню, забігає до фургону і кидається до неї («Ця сука все ще тут?! Та я її зараз своїми руками задушу…»)… «Стоп! Знято! Гуд», — каже режисер всім, а Жозефіна, після того, як на неї нападав герой Бенюка, каже режисеру: «His funny! His great!» Це справді було не аби що: і смішно, і страшно водночас.


А смішно й те, що ось в сцені Бенюк грає ненависть, а за хвилину — він веселить всю групу. Ці перепади вимог настрою не можуть не вразити звичайну людину: як це — в мить переконливо стати кимось навіженим, будучи при цьому лагідним і пухнастим. «Та ти подивись, — вказує режисер на Бенюка, — від нього ж світло іде! Оце актор». Власне і за сценарієм Фома дивовижно добрий, десь наївний і жертовний. Хоч і не без своїх скелетів у шафі. Ці скелети визирнули в перший день зйомок — тоді Фома невідомо звідки дістав ножа, промовисто показуючи як він ним вправно керує. І Соня це побачила… І це до речі, ще один кіношний звивих, паралельна реальність — знімають не так, як відбувається у житті — спочатку фінал, а потім початок. Як це по-новаторські відтворив Крістофер Нолан у своєму епохальному «Мементо» 2000-го року.

Приїжджають журналісти з телекамерами, продюсери Олег Щербина та Юлія Чернявська. Жозефіна залазить у свою синю куртку і починає щось розказувати Олегу. Борденюк ганяє неповоротких на його думку декораторів, освітлювачів та художників-постановників, а Бенюк згадує, як знімався «Капітан Крокус», де Борденюк був оператором: «Оператор з камерою і всією групою стали за сіткою, а я мусив стояти перед левом! Уявляєш? Я їм кажу, може поміняємося?»


Ведмедик Тіма разом із бутафорським костюмом заявлений на наступний день. А також інтерв’ю з Жозефіною. Та тут з’являється проблемка: треба сказати для кого інтерв’ю, який буде в ньому заголовок, і Жозефіна має затвердити зроблені фотографії. Текст треба перекласти, і дати для затвердження також. І журнал. І… Кіно як не життя, і зірки в них не як люди. Не дивно, що часом хтось за щось когось душить…

 

Ярослав Підгора-Гвяздовський

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Журналисты
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.