Дні Європи і дно Європи

Цими вихідними Україна відзначила Дні Європи. У центрі Сум школяри у національному вбранні різних країн розповідали про життя в ЄС, про райдужні перспективи і про те, що «Україна – це Європа».

Як завжди, далі слів і «показухи» справи традиційно не заходять.

Цікаво, що у своїх виступах діти розповідали, як добре живеться за кордоном і раділи безвізу. От тільки на питання, що особисто їх приваблює у вільному перетині кордону, відповідали: можливість поїхати на заробітки, щоб вистачало на життя. Із такими думками росте нове покоління у такій європейській Україні.

Чиновники з телеекранів не втомлюються перераховувати перспективи співпраці із Європою – одна спокусливіша за іншу. Ось тільки пропускають крізь пальці той факт, що Україна з кожним роком скочується все нижче і нижче за всіма європейськими рейтингами. Останнім часом ми впевнено тримаємося у лідерах за масштабами корупції, рівнем захворюваності й кількістю абортів. Тим не менш, українці вважаються й однією з найосвіченіших націй. От тільки чомусь власній державі такі люди не надто й потрібні.

Перед нами постійно малюють якісь орієнтири, до яких неодмінно варто прагнути. Попри кризу та війну у країні, керманичі гребуть мільйонні кредити у МВФ, щоб потім із простягнутою рукою йти до Європи. Навіщо бути жебраком у приймах, а не жити багато й радісно у власній домівці?

Україна стане успішною лише тоді, коли високі чини врешті решт перестануть набивати власні кишені, а почнуть тверезо і прагматично мислити заради добробуту усіх українців. Суто практичний підхід має бути у всьому: у виборі партнерів для бізнесу, країн для співпраці. Треба вибудовувати політику, вигідну й комфортну для власного народу, а не для покровителів, які рік за роком заганяють країну у боргову яму – на самісіньке її дно, а не в омріяну Європу.