Ціна людського життя за мірками «азовців»

18 мая 2017, 11:30
1
1051

Чомусь раніше, коли чув про безкарні діянні «бійців» Азову не реагував на подібні новини та не надавав значення написаному.

Навіть ніколи не міг подумати, що люди, які окутані ідею патріотизму та миру в країні здатні на катування та жорстокі вбивства.  Але сьогодні потрібно бути безнадійно байдужою людиною, щоб пройти повз такої новини.

5 травня 2017 року в Маріуполі сталась подія, здатна змінити відношення до українських націонал-патріотів.  Біля кафе “Іліус” в Приморському районі Маріуполя група бійців “Азову” вбила учня будівельного коледжу Савченка Данила Сергійовича, 1998 р.н.

Перебуваючи у стані “ломки” компанія “Азовців” намагалась придбати наркотичні засоби.  З цією метою вони зловили місцевого жителя – Миколу Ліготського та почали з ним “роботу”. Не витримавши катувань та щоб полегшити власні страждання Ліготський сказав, що драг-дилера може знати його знайомий – Данил Савченко, який мешкав неподалік. Це зберегло життя Ліготського, але призвело до загибелі ні в чому не винного Данила.
         Виманивши Данила  з дому під приводом спілкування з Ліготським, “Азовці” катували його неподалік від кафе “Іліус” та автомийки “Бриз”. Впевненість у власній безкарності була доведеною до абсолюту – під час катувань вони вдавали до того, що  навіть відповідали на телефон Данила. Хлопцеві першою зателефонувала бабуся Н.Криленко, з якою він жив, а потім – родичі та приятелі, які почали розшукувати Данила, бо той вийшов “на 5 хвилин» та зник.

Наступного дня місцева поліція виявила тіло, встановила та затримала підозрюваних у вбивстві. На жаль, заслуженої кари вбивцям вдалось уникнути, адже цього дня до Маріуполя прибув лідер «бійців» разом із заступником Авакова – Трояном. Делегація одразу ж почала тиснути на місцевих, вимагаючи закрити справу. Серед місцевих ніхто не виявив бажання свідчити по справі, адже кожен із них боїться за своє життя та життя своїх близьких. В той же час, маріупольцям не потрібний розгул злочинності у рідному місті і вони не бажають жити в безладі, який влаштував «Азов».

Відчувши опір місцевих поліцейських, Білецький підняв по тривозі місцевий підрозділ “Азову”, особисто надав наказ озброїтись та готувати штурм райвідділку.
          Станом на вечір 16 травня після особистих погроз Білецького та Трояна керівництву маріупольської поліції та озброєного протистояння полку “Азов” з маріупольською поліцією, винуватці безкарно вийшли на свободу.

Тепер ці «безкарні» ходять по місту та дивляться у очі мешканцям. З перших днів ми боронили нашу свободу. Ми завжди з розумінням ставились до окремих “перегибів” в роботі “Азову”. Ми розуміємо що зараз йде війна, а на війні як на війні. Але це вбивство стало останньою краплею. Не за це стояв Майдан. Не таких  “патріотів” потребує Україна. Україна – понад усе. Повторюю – Україна, а не горстка «озброєних» та завжди безкарних під керівництвом Білецького, який здається остаточно увірував у власну “обраність” та втратив людську сутність.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: вбивство,Азов,батальон Азов
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.