Україна не в змозі захистити права матерів і дітей

17 ноября 2016, 13:04
0
46
Україна не в змозі захистити права матерів і дітей

В УНІАН відбулась прес-конференція членів ГО «Жінка&Закон», на якій журналістам розповіли три кричущі історії про насильницьке, протиправне розлучення матерів з їхніми дітьми.

В усіх трьох випадках іншою стороною конфлікту виступали заможні  татусі дітей, які не бажають вирішувати питання в цивілізований правовий спосіб і ставлять під загрозу психічне і фізичне здоров`я власних дітей.

Алла Шейло, президент ГО «Жінка&Закон»:

«Ми зібрались для того, щоб обговорити жахливу тему – кіднепінг дітей їхніми татусями. Ми всі об’єднані спільною бідою – у нас забрали наших дітей і не дають з ними бачитись.

В мене є спільний син із громадянином Росії, паном Васькіним. Після того, як він мене побив, я забрала сина і пішла від нього. Але  він знайшов мене, забрав нашого сина і почав мене переслідувати. Я була змушена повернутись в Україну. Але й тут  на території України він, російський чиновник, має людей і завів на мене абсурдну справу в Печерському РУ ГУ. До мене приходили з обшуком, розуміючи при цьому, що робить  Васькін та його «представники», і знаючи, що я не маю до цих кримінальних проваджень  ніякого відношення. В результаті цього обшуку вони  забрали мій шкільний зошит і пішли далі "працювати". Такими методами Васькін дає зрозуміти, що у нього тут є "криша" і його брудні гроші можуть вирішувати незаконні питання навіть в чужій для нього країні, яку він люто ненавидить. 

Васькін постійно знаходиться у стані алкогольного сп’яніння  і при цьому розповідає спільним знайомим, що проплатив в Україні відкриття кримінальних проваджень, а займаються цими питаннями люди, які  мають відношення до громадської діяльності в Україні. Виходить, що «хто Печерським платить, той їх і танцює»?
Я звертаюсь до співробітників ГПУ – перевірте, як це можливо, щоб громадянин Росії по надуманим причинам зміг відкрити справу проти матері його дитини громадянки України на території України? 

Я не бачила свого сина вже більше двох років, не знаю, чи пам’ятає він мене взагалі…  Але нічого не можу вдіяти, бо українське правосуддя – це лише фікція. Ми звертаємось до журналістів за допомогою – хочемо привернути увагу влади та суспільства до наших проблем. Бо в нашій організації майже щоденно з`являються нові члени – матері, яких розлучили з дітьми. І всі вони не можуть добитись права бути із своїми дітьми, виховувати їх, піклуватись про них. Діти страждають, руйнується їхнє життя. Тенденція жахлива, і якщо її не зупинити, то наслідки можуть бути непередбачувані». 

Ксенія Лук`янова, член ГО «Жінка&Закон»:

«Можливо хтось вже чув про мою історію. Я мати двійняток, 5-річних хлопчика й дівчинки - Міші і Соні. В мене їх забрав їхній батько - це відомий банкір, колишній член правління "НАДРА БАНК". Відразу після народження дітей в нього з'явилася інша жінка. Вся його батьківська турбота зводилась до недовготривалих прогулянок з дітьми та інколи пригощання солодощами. Але, з іншого боку, батько дітей хотів повністю контролювати моє особисте життя, слідкувати за мною - де й куди я ходжу. Проте головним для нього було, бажання мати одночасно дві родини!!! Для мене це було справжнім шоком! Звичайно, я не могла на таке погодитись, тому що для справжньої жінки та матері це неприпустимо!

Одного разу, коли я з маленькими дітьми повернулась з відпочинку, Шеремета А.Г. змінив замки і ми не могли потрапити в оселю, та змушені були жити деякий час  у друзів. А колишній чоловік почав погрожувати забрати в мене дітей, були скандали, діти хворіли, лякалися.

У грудні 2015 року, перед Різдвом, щоб оздоровити дітей, я вирішила з ними на кілька місяців поїхати  до штату Флорида (США). Шеремета А.Г., як не дивно, погодився відпустити мене разом з Михайликом та Софійкою  до Флориди. Але раптом в липні до нас у будинок завітали федеральні маршали, забрали дітей прямо з басейну та поставили до відома, що я маю 24 години на пошук адвоката та юридичний захист в суді. Це мій колишній чоловік звернувся до американського суду з вимогою забрати дітей, і суддя прийняв рішення, що діти повертаються до України для того, щоб визначити в подальшому місце проживання дітей, згідно Українського законодавства.

Як виявилось, Шеремета А.Г. в Україні таємно від мене подав до суду позови про заборону на виїзд дітям з матір'ю, встановлення графіку побачень с дітьми, а потім на визначення місця проживання з ним дітей та аліменти з мене. Він намагається виставити мене у поганому світлі та дискредитувати мене, як матір дітей, яка начебто порушувала закон.

Після повернення дітей в Україну їхній батько зобов'язаний був дотриматись графіка побачень, що встановив суд. Але Шеремета, зловживаючи своїми правами, так і не повернув мені Мішу та Софійку, не дає мені бачитись з ними та продовжує їх незаконно утримувати в своєму маєтку під охороною.

Я неодноразово зверталась в різні інстанції, в органи опіки, до омбудсмена, в правоохоронні органи, в тому числі до ГПУ... На даний час вже відкрите кримінальне провадження  за фактом самоуправства з боку батька дітей, однак до цього часу реальних заходів не вчинено.  Дітей  я так і не бачу!

Вперше в житті звертаюсь до ЗМІ, громадських організацій та всіх небайдужих людей з проханням про допомогу, оскільки дітям наноситься важка психологічна травма. Ми не бачились вже більше 3-х місяців! В будь-якому разі я буду продовжувати  боротись за своїх дітей, і прошу всіх небайдужих долучатись до захисту прав дітей та їхніх матерів, які опинились в подібній  ситуації!»

Марина Кутепова член ГО «Жінка&Закон»:

«Ми створили цю організацію тому, що самі зіткнулись із беззаконням у сімейному праві. В нашій країні не можна сподіватись на справедливість - в нас кожен день зухвало порушується п.6 декларації ООН про те, що дітей не можна розлучати із матерями.

Особисто я знаходжусь у стадії боротьби з батьком своїх дітей Сергієм Євланчиком та пройшла по цій справі вже 3 стадії судових інстанцій. Своїх дітей я не бачила з 19 квітня 2016 року. Суд першої інстанції виніс рішення  на мою користь, і залишив  дітей зі мною. Суддя дуже чітко описала, чому винесла таке рішення. Вона спиралась на права дітей та на їх малолітній вік, згідно з п.6 декларації ООН, що діти такого віку не можуть бути розлучені з матір’ю! Це можливо тільки в крайніх випадках. Суддя таких випадків не вбачає в моєму процесі, тому діти повинні проживати зі мною, їхньою мамою.

Апеляція по нашій справі, не дивлячись на те, що мати – турботлива й добропорядна, постановила що діти будуть жити з батьком!

Наразі, справа у Верховному суді. Але з дітьми я не можу бачитись, бо батько не дає нам зустрічатись, навіть телефони забрав, щоб діти зовсім забули, що колись в них була мама.

Я зверталась до органів опіки, до поліції – але всі вони чекають остаточного рішення суду, і не хочуть виконувати свої обов'язки та встановлювати місцезнаходження моїх дітей. Більше того, керівник органу опіки пані Кравчук написала про мене у висновку теж саме, з чим до суду звертався з позовом до мене колишній чоловік, а саме, що я хочу відсудити у сина квартиру, яка записана на нього. Це – відверта брехня, і ми порушили кримінальну справу проти пані Кравчук за перебільшення повноважень.

У вересні я дізналась, що донька знаходиться за місцем проживання матері мого колишнього чоловіка, а за висновком опіки  я маю право бути з дітьми кожної неділі з п'ятниці до понеділка. Я приїхала, щоб забрати на цей час доньку, натомість двері мені відчинив охоронець мого чоловіка, який влітку на очах у дитини наніс мені тілесні ушкодження, та проти якого порушена кримінальна справа. Я викликала поліцію, але поліція приїхала через 3 години разом із моїм колишнім чоловіком. Доньку я так і не побачила.

І таких випадків змови та протиправних дій навколо моєї справи багато. Мого сина незаконно вивезли за кордон, хоча була заборона це робити! Я зверталась до Юрія Луценко, Президента і першої леді - але марно. Жодна моя заява чомусь не заноситься в єдиний реєстр справ, проте всі заяви чоловіка одразу потрапляють в єдину базу. 

Сподіваюсь, що мені все ж таки не доведеться захищати мої власні права і права моїх дітей в Європейському суді. Маю надію  що наші державні органи нарешті прокинуться та вчинять згідно із законом! Бо від такої бездіяльності дітям наносяться дуже важкі психологічні травми, які назавжди змінюють їхню поведінку.

Як психолог за фахом, скажу, що при розлученні із матерями діти проходять три стадії. 1. Вони сильно страждають, плачуть, в них тривалі істерики. 2. Діти замикаються в собі, перебувають в депресії, думають, що мати їх кинула і віддаляються від неї. 3. Етап заміщення – діти шукають собі іншу матір і бачать її у всіх жінках, які знаходяться хоч якийсь час поруч. І на кінець, після 2-х років втрачається цілісний зв'язок матері й дитини. Діти виступають як інструмент шантажу…»

Єлені Леоніду, член ЮНЕСКО:

«За європейськими законами та конвенцією ООН з прав дитини, дитина має залишатись із матір’ю. Опікунство, за рідкими виключеннями, також залишається за матір’ю. Навіть, якщо батьки живуть в різних країнах, порядок зустрічей регулюється законом. В ЄС закони працюють беззаперечно, і завжди виконуються. Якщо хтось ухиляється від їх виконання, то отримує за це покарання до 6-місяців у тюрмі! Сподіваюсь, що Україна почує проблеми цих матерів, і справедливі рішення будуть прийняті якнайшвидше!»

Ірина Верещук, суспільний діяч, екс-мер м. Рава-Руська:

«Ця проблема  - дуже масштабна, і я раніше уявити не могла, наскільки в Україні погані справі із правами дітей і матерів. Виявляється, що держава абсолютно неспроможна захистити права своїх громадян! Це – дуже загрозлива тенденція, не можна допускати подібних випадків, які ми тут почули. За всі ці справи, окрім судових органів та органів опіки й охорони закону, має відповідати Уповноважений у справах дитини! Тільки розголос та небайдужа позиція суспільства зможе допомогти зрушити цю стіну байдужості та беззаконня. Такі справи – це сором для України. Вони демонструють, що з правосуддям у нас дуже жахлива ситуація.

Хочу звернутись до фігурантів цих справ, до суддів, до державних органів – не все в цьому житті вимірюється грошима, є ще вищий, Божий суд, за яким всі будуть відповідати за скоєне!

Схаменіться та поверніться обличчям до дітей та їхніх матерів, зробіть усе можливе, що залежить від вас. Такого не має бути в сучасній Україні».

Анатолій Волков, юрист по сімейним справам:

«В законодавстві України є таке визначення, як зловживання правом. Наразі велика кількість судових справ, коли батьки вирішують між собою стосунки, а страждають від цього діти. В декларації ООН про права дитини чітко зазначено, що малолітня дитина в будь-якому разі не може бути розлучена з матір'ю, крім виняткових обставин але, як показує практика, під час судових процесів дітей часто відбирають чоловіки від матерів. Зважаючи на те, що в Україні спір може розглядатись роками, а діти в цей час позбавленні материнської турботи. В даних ситуаціях необхідно юридично на законодавчому рівні врегулювати конкретні способи захисту дитини, а саме, щоб матір і дитина не могли бути розлучені до судового рішення».

P.S. Всі, хто може чимось допомогти, або хто має схожі проблеми – звертайтесь до організації ГО «Жінка&Закон», більше про діяльність якої можна дізнатись на сайті www.woman-law.org. Діти не повинні страждати!

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.