Школа національно-патріотичного вишколу, чи як ми у "Європу" йшли.
14 листопада 2016, 17:16
Власник сторінки
Лидер молодёжного движения «Успішна країна»
Школа національно-патріотичного вишколу, чи як ми у "Європу" йшли.
Владі вигідніше і дешевше промивати мізки і дати молоді в руки зброю, ніж спрямовувати зусилля на розвиток освіти чи забезпечити умови для самореалізації.
На замовлення Міністерства молоді та спорту було проведено комплексне
дослідження української молоді. Об’єктом дослідження стали: освіта, здоров’я,
ціннісні орієнтири, тощо. Цікавим пунктом є національно- патріотичне виховання,
бо ж якщо з економічним та сімейним станом зрозуміло й без експертів, тут
виникає питання: що воно таке та з чим його їсти? Історія питання тягнеться з
далекого 2006 року, коли апаратом РНБО було створено робочу групу з питань
патріотичного виховання молоді. Ця ж група ініціювала концепції на основі яких,
судячи з усього, і було видано Указ Президента України від 2015 року, щодо програми
та комплексу дій з національно- патріотичного виховання на 2016-2020 роки.
Реалізація комплексу дій вже почалася, от тільки не дуже відчутно, та все ж
молоддю займаються. Питання, з якою метою? Повернімося до цьогорічного
дослідження. У цікавому для нас розділі чітко видно, що попри переважну
більшість молоді у 91%, які вважають своєю батьківщиною Україну, лише 78,5%
пишаються цим. Національний гімн. до речі, знають ті ж 78,9%. Що цікаво, з
дослідження випливає й те, що 8,8 відсотків молоді вважають себе
“космополітами”. Тобто, майже 9% молодих людей не ідентифікує себе з
національністю та державою України, чи будь-якої іншою держави. Чи відмовляться
вони від Швейцарського громадянства, все ж відкрите питання. Отже, як підґрунтя,
для Української нації залишається близько 80% молоді, які пишаються
батьківщиною та несуть її цінності, чи ні? Уявляєте громадянина США чи
підданого її Величності, який не мав би речей з національним прапором, чи то
символом? Українця уявити простіше, чи не так? Лише 55% молоді мають речі з
національною символікою, і якщо у побуті ними користуються 52,2%, то як
атрибутику, одягне лише 46,5%. До чого це ми? Виклики з якими зіштовхнулася
Україна в найсучаснішій історії, дедалі частіше ставлять нас перед складним
вибором, у тому числі й захисту батьківщини від зовнішніх і внутрішніх погроз.
Чи готова молодь до захисту України? Так, але лише +- 40%, і це як
насильницькими (тобто зі зброєю) так і не насильницькими (громадська
діяльність, тощо.) заходами. Напевно це ті самі 40% у яких є символіка і які не
цураються нею користуватися. Правда в тому, що лише 40% молоді ладні захищати
Україну, а що ж може бути важливішим у питаннях національно- патріотичного
виховання, та ще й в країні, де вже 2 роки фактично йде війна? Саме тому державний
апарат направляє безпрецедентні ресурси на виховання патріотично налаштованої
молоді, якій можна доручити захист батьківщини та що важливіше, яка буде вірити
в апарат і підтримувати владу у абсурдних рішеннях! На чому такі висновки? Як
вважаєте, що ефективніше: промивати мізки, на питання патріотизму та нації? Чи
то, стипендії, соціальне забезпечення, високий рівень життя, тощо..? Правильно-
промивання мозку. Звичайно ж це ефективніше і не так витратно. Замість
розбудови правової держави з працюючими інституціями влади, високими
соціальними та економічними стандартами і гідним рівнем освіти, дешевше
розповідати про успіхи видатних українців та казочки, що ми і є Європа.
Казочки, бо якби це було так, 15% молоді не шукало б можливості залишити
країну, а 40% з охочих не хотіло б поїхати до країн ЄС. Програма патріотичного
виховання є, але знають про неї лише 50% молодих людей, а ефективною вважає,
лише половина з них. До речі, молодь вказала, що не бажає спортивно-військового
вишколу у таких заходах і залишила їх далеко від першочергових запитів, а саме:
краєзнавчі та історичні проекти, шанування пам’яті борців за незалежність та
відзначення державних свят. То чи потрібне національно- патріотичне виховання?
На це питання немає однозначної відповіді, у ситуації, яка склалася воно радше
необхідно. Все ж більш дієвими можуть стати програми з розвитку країни та
приведення рівня життя в ній до найвищих показників.
Програми з підтримки молоді та забезпечення її необхідним інструментарієм, не
лише для розвитку cебе, а й країни. Розбудова ринкової та відкритої економіки,
побудова вільних кордонів між державами і повна модернізація України. Саме
такий підхід забезпечить нас молоддю, яка буде пишатися своєю країною, яка
бажатиме залишатися в ній і яка розбудовуватиме країну, ведучи її до кращого
майбутнього!
Пішовши шляхом національно- патріотичного виховання без підкріплення
вищенаведеними інструментами, залишиться один лише після смак обману і
абсолютне небажання до будь-яких дій в ім’я країни.
Але ж вона варта кращого майбутнього, чи не так? Ми варті кращого майбутнього!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.