Школа національно-патріотичного вишколу, чи як ми у "Європу" йшли.

14 ноября 2016, 17:16
Руководитель проекта #ГолосУлиц
0
79
Школа національно-патріотичного вишколу, чи як ми у  Європу  йшли.
Школа національно-патріотичного вишколу, чи як ми у "Європу" йшли.

Владі вигідніше і дешевше промивати мізки і дати молоді в руки зброю, ніж спрямовувати зусилля на розвиток освіти чи забезпечити умови для самореалізації.


На замовлення Міністерства молоді та спорту було проведено комплексне дослідження української молоді. Об’єктом дослідження стали: освіта, здоров’я, ціннісні орієнтири, тощо. Цікавим пунктом є національно- патріотичне виховання, бо ж якщо з економічним та сімейним станом зрозуміло й без експертів, тут виникає питання: що воно таке та з чим його їсти? Історія питання тягнеться з далекого 2006 року, коли апаратом РНБО було створено робочу групу з питань патріотичного виховання молоді. Ця ж група ініціювала концепції на основі яких, судячи з усього, і було видано Указ Президента України від 2015 року, щодо програми та комплексу дій з національно- патріотичного виховання на 2016-2020 роки.

Реалізація комплексу дій вже почалася, от тільки не дуже відчутно, та все ж молоддю займаються. Питання, з якою метою? Повернімося до цьогорічного дослідження. У цікавому для нас розділі чітко видно, що попри переважну більшість молоді у 91%, які вважають своєю батьківщиною Україну, лише 78,5% пишаються цим. Національний гімн. до речі, знають ті ж 78,9%. Що цікаво, з дослідження випливає й те, що 8,8 відсотків молоді вважають себе “космополітами”. Тобто, майже 9% молодих людей не ідентифікує себе з національністю та державою України, чи будь-якої іншою держави. Чи відмовляться вони від Швейцарського громадянства, все ж відкрите питання. Отже, як підґрунтя, для Української нації залишається близько 80% молоді, які пишаються батьківщиною та несуть її цінності, чи ні? Уявляєте громадянина США чи підданого її Величності, який не мав би речей з національним прапором, чи то символом? Українця уявити простіше, чи не так? Лише 55% молоді мають речі з національною символікою, і якщо у побуті ними користуються 52,2%, то як атрибутику, одягне лише 46,5%. До чого це ми? Виклики з якими зіштовхнулася Україна в найсучаснішій історії, дедалі частіше ставлять нас перед складним вибором, у тому числі й захисту батьківщини від зовнішніх і внутрішніх погроз.

Чи готова молодь до захисту України? Так, але лише +- 40%, і це як насильницькими (тобто зі зброєю) так і не насильницькими (громадська діяльність, тощо.) заходами. Напевно це ті самі 40% у яких є символіка і які не цураються нею користуватися. Правда в тому, що лише 40% молоді ладні захищати Україну, а що ж може бути важливішим у питаннях національно- патріотичного виховання, та ще й в країні, де вже 2 роки фактично йде війна? Саме тому державний апарат направляє безпрецедентні ресурси на виховання патріотично налаштованої молоді, якій можна доручити захист батьківщини та що важливіше, яка буде вірити в апарат і підтримувати владу у абсурдних рішеннях! На чому такі висновки? Як вважаєте, що ефективніше: промивати мізки, на питання патріотизму та нації? Чи то, стипендії, соціальне забезпечення, високий рівень життя, тощо..? Правильно- промивання мозку. Звичайно ж це ефективніше і не так витратно. Замість розбудови правової держави з працюючими інституціями влади, високими соціальними та економічними стандартами і гідним рівнем освіти, дешевше розповідати про успіхи видатних українців та казочки, що ми і є Європа. Казочки, бо якби це було так, 15% молоді не шукало б можливості залишити країну, а 40% з охочих не хотіло б поїхати до країн ЄС. Програма патріотичного виховання є, але знають про неї лише 50% молодих людей, а ефективною вважає, лише половина з них. До речі, молодь вказала, що не бажає спортивно-військового вишколу у таких заходах і залишила їх далеко від першочергових запитів, а саме: краєзнавчі та історичні проекти, шанування пам’яті борців за незалежність та відзначення державних свят. То чи потрібне національно- патріотичне виховання? На це питання немає однозначної відповіді, у ситуації, яка склалася воно радше необхідно. Все ж більш дієвими можуть стати програми з розвитку країни та приведення рівня життя в ній до найвищих показників.

Програми з підтримки молоді та забезпечення її необхідним інструментарієм, не лише для розвитку cебе, а й країни. Розбудова ринкової та відкритої економіки, побудова вільних кордонів між державами і повна модернізація України. Саме такий підхід забезпечить нас молоддю, яка буде пишатися своєю країною, яка бажатиме залишатися в ній і яка розбудовуватиме країну, ведучи її до кращого майбутнього!

Пішовши шляхом національно- патріотичного виховання без підкріплення вищенаведеними інструментами, залишиться один лише після смак обману і абсолютне небажання до будь-яких дій в ім’я країни.

Але ж вона варта кращого майбутнього, чи не так? Ми варті кращого майбутнього!
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: Украина,молодежь,украинцы
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.