ЯК НА «СТРАШНОМУ СУДІ». БАНКИ ПОТРЕБУЮТЬ НОВОЇ СИСТЕМИ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ

19 октября 2016, 15:58
политтехнолог, эксперт в сфере политической психологии, кандидат исторических наук, руководитель "Центра политической разведки"
0
969
ЯК НА «СТРАШНОМУ СУДІ». БАНКИ ПОТРЕБУЮТЬ НОВОЇ СИСТЕМИ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ

Гроші вміють рахувати всі. Дозволимо собі маленьке уточнення: всі, окрім очільників Національного Банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В умовах парламентсько-президентської республіки стратегічна державна політика має скеровуватись саме парламентом та його комітетами. Здається, зараз це всім відома прописна істина, але в українських реаліях вона набуває зовсім протилежного змісту. І коли парламентські комітети пробують взяти справу виправлення хибної політики, зокрема у фінансовій та кредитній сфері України, це породжує шалений опір та тиск з боку тих, хто звик використовувати владні важелі, виходячи із власних інтересів.

Гроші вміють рахувати всі. Ще змалку дитину привчають заощаджувати, правильно і раціонально їх використовувати. Дозволимо собі маленьке уточнення: всі, окрім очільників Національного Банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.  

Надмірна і вражаюча концентрація безконтрольних повноважень в руках цих структур поставила сьогодні під загрозу стабільність банківського сектору економіки, підірвала кредитну спроможність учасників ринку і перетворилась на нахабне полювання за дрібними та середніми банками, що не можуть себе захистити в умовах збільшення ролі іноземних та державних банків. Недержавним українським банкам належать лише 10% капіталу. 

Не дивно, коли банкіри та працівники фінансового сектору вголос говорять про «страшний суд», який наразі триває над банками. Справжніми всесильними «богами» при цьому виступають НБУ та Фонд гарантування вкладів. Єдиним колективним контролером діяльності НБУ може виступити лише Верховна Рада, проте, за словами того ж таки керівника парламентського комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Сергія Рибалки, «керівництво НБУ не хоче чути конструктивну критику та співпрацювати з Верховною Радою, науковим та експертним середовищем». І це мяко сказано.

А до думки громадськості та парламентаріїв варто було б прислухатись. Адже саме останні можуть відкорегувати та оновити банківське законодавство, що унормує діяльність непідконтрольного суспільству Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та обмежить його рейдерські «апетити». Непрозорість роботи вже сьогодні призвела до конфлікту інтересів (Фонд виступає як кредитор третьої черги і при цьому одноосібно має всю інформацію про активи банку і сам же його продає) та перетворює його на основний інструмент перерозподілу майна. Мова йде не лише про активи банку, а й підприємств, які в ньому кредитувались. При цьому спостерігається практика зловживання банківською таємницею, обмеження доступу зацікавлених осіб до необхідної інформації під час початку ліквідації, безапеляційне та швидке віднесення банків до категорії неплатоспроможних замість пошуку спроб допомоги. Відсутнє обов’язкове страхування майнової відповідальності Фонду.

Більшість фінансистів вказує на абсолютно неефективний та непрозорий в сьогоднішніх умовах механізм виведення неплатоспроможних банків з ринку. В інших країнах банкрутство банку – надзвичайне виключення. Їх підтримує держава чи купують інші гравці ринку. Щоб вкладники не втратили свої гроші, а підприємства, які там тримають рахунки – продовжили працювати. У нас за два роки ліквідовано більше 80 банків. І лише один з них продали новим власникам.

Промовистим показником колапсу існуючої гнилої системи гарантування вкладів є той факт, що заборгованість Фонду перед державним бюджетом становить 52 мільярда гривень і вона продовжує збільшуватись. Тобто вони дозволяють власникам вивести гроші за кордон, решту майна банків розпродають за безцінь своїм людям, а людям вклади компенсують за рахунок державного бюджету. Тобто за наш з вами рахунок. Гарно влаштувалися.

Серед «загиблих» фінансових установ, які на слуху: «ДЕЛЬТА БАНК», «Хрещатик» «ФІДОБАНК, «Банк Михайлівський» тощо. На жаль, цей список може доповнитись новими установами. Для прикладу, в банку «Хрещатик» знаходились рахунки комунальних та державних підприємств. Тобто банківський колапс може призвести до блокади роботи місцевих органів влади та цілої низки служб.  У той же час НБУ періодично розширює перелік підстав для визнання банків проблемними.

Саме тому не дивно, коли в прогресивному депутатському середовищі виникають ініціативи обмежити апетити тих, хто тихо ділить власність банківської системи «під ковдрою». Мова, передусім, йде про зміни до  Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в частині вдосконалення системи гарантування вкладів та процедури виведення банків з ринку (№5256), одним з ініціаторів якого виступає народний депутат України, голова комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Сергій Рибалка.

Найголовніше: цими змінами пропонується підвищити вдвічі граничний рівень відшкодування вкладів фізичним особам – до 400 тис. грн. З огляду на інфляцію, коливання валютного курсу та падіння купівельної спроможності гривні, такий рівень гарантованої суми виплат є абсолютно справедливим і зрозумілим.

Пропонується встановити диференційований регулярний внесок для банків до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залежно від ступеня ризику в діяльності банку. Простіше кажучи – чим більш ризиковані операції допускає банк, тим більше платити він повинен до загальної каси. Це стимулюватиме банки вести більш обережну політику. Саме такий підхід застосовується в США, Сінгапурі, Норвегії, Канаді, Італії тощо.

У згаданому законопроекті змінюються  черговість виплат кредиторам при ліквідації банку. Перші три черги – без змін. У четверту  чергу пропонується виплачувати вимоги фізичних осіб, вклади яких перевищують гарантований ліміт, та вимоги юридичних осіб. Відповідно, вимоги Фонду гарантування вкладів пропонується задовольняти  у п'яту чергу, а Національного банку - у шосту.

Якщо простими словами сказити, то це допоможе збільшити довіру до української банківської системи серед бізнесу, який найбільше втрачає  від банкрутства банків. А робота вітчизняних підприємств – це робочі місця та податки до бюджету.

Чому нам це потрібно робити? Бо зараз банківська система України вважається однією з найненадійніших у світі. Це кардинально гальмує вихід української економіки з кризи, призводить до невиправданих збитків, радикалізації суспільних настроїв. Чи потрібно це нам зараз? Для широкого загалу відповідь на це питання відома.

Олег Постернак,

політичний оглядач та аналітик 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: банки Украины,законопроект,реформа,Сергей Рыбалка,вклады,Фонд гарантирования вкладов физлиц
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.