Пільговиків - за борт! Правові колізії майбутнього держбюджету-17

Зайві громадяни для власної країни.

Продовжую знайомити читачів із Змінами до Бюджетного кодексу (№ 5131 від 15.09.2016р.) , які прийматимуться одночасно із проектом державного бюджету 2017р. Цього разу мова поведеться про пільговиків й про той глухий кут, в який керівництво країни вганяє це сферу. Конфронтація регуляторних актів, за якими повинна діяти влада на всіх рівнях, виключає один одного, що унеможливлює сподівання пільговиків якщо не на поліпшення, то хоча б на збереження рівня допомоги від держави. Про все по порядку.

Стаття 89 Проекту змін до Бюджетного Кодексу України:

Видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Зміни, які зараз відображені в ст.89, ми неодноразово підіймали на обговорення, зокрема те, що вартість пільгового перевезення могла б бути передана місцевим органам, адже ця тема є особливо гострою в соціальному розрізі питань сьогодення, але подібне суперечило б ст.102 Бюджетного кодексу, яка визначає порядок надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту. Себто соц.захист знаходиться під державним фінансуванням.

В діючому Бюджетному кодексі, в ст.89, існував абзац щодо компенсації пільгового перевезення.

Зараз він виключений та перенесений в статтю 91, яка регулює видатки місцевих бюджетів.

Стаття 91. Видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Далі йде довгий перелік категорія громадян, пільги по яких перекладаються на місцеві бюджети замість державного фінансування. В ньому чітко бачимо, що внесено зміни в частині відшкодування пільгового перевезення.

Стаття 91 взагалі суттєво потовстішала переліком позицій, ще знімаються з держфінансування в частині соціального захисту населення. (Раджу перейти за посиланням, що я навела в першому абзаці, аби побачити на власні очі всі категорії, що перекладається на плечі місцевих рад).  

Зокрема, це й пільги з послуг зв’язку та інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни…»; вдовам та вдівцям загиблих, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань інвалідам І та ІІ групи, чорнобильцям; багатодітним сім’ям; дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім’ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей… а також вже згадані компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Отже, соціальний захист населення за планами центральної влади перекладається на місця. Це було б логічно в частині якихось місцевих пільг (почесним громадянам міста та ін.) які мають заслуги безпосередньо до місця проживання, та яким боком до бюджетів міських рад ветерани війни та праці, чорнобильці, які в скрутну годину Батьківщини збиралися по всій країни на ліквідацію наслідків техногенної катастрофи? Навіщо в Україні взагалі державні інституції, якщо одні акти виключають інші або вступають з ними у пряме протиріччя? Є ціла купа діючих регуляторних актів в частині соціального захисту населення. Зокрема  – Постанова Кабінету Міністрів від 04.06.2015 р. № 389 (остання редакція  - 30.04.2016р.), яка передбачає порядок надання пільг.

Пунктом 2 зазначено, що дія цієї норми поширюється на всіх осіб, які перераховані  в ст.91 Проекту Змін до Бюджетного кодексу тобто видатки  з пільгового забезпечення всіх перелічених категорія громадян України переносять на місцеві влади.

А тепер найцікавіше. Повертаємось до Постанови Кабміну № 389, пункт 3.

3. Пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім’ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Себто чинна Постанова не врегульовує дане питання, адже пункт 3 даної Постанови говорить, що ці пільги надаються за рахунок субвенцій з Державного бюджету.

Якщо передається фінансування пільговиків місцевим бюджетам, то цей механізм має бути врегульований в цій Постанові шляхом внесення змін, в іншому випадку люди не зможуть їх отримувати, бо місцеві органі казначейської служби не зможуть відкрити це фінансування!

Далі:  пункт 6 цієї Постанови № 389 «Про порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї»

6. Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) одержують від територіальних органів Пенсійного фонду України за результатами обміну електронними базами даних відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 497 “Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду” (Офіційний вісник України, 2002 р., № 15, ст. 814) інформацію про суми пенсійних виплат і факт працевлаштування пільговиків та членів їх сімей, відомості про яких містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.

Отже, фактично ця Постанова та сам Порядок надання пільг прописані як порядок для державних органів. Місцеві органи не мають механізмів з надання цих пільг. Тому що:

1. В діючій Постанові записано, що пільги фінансуються за рахунок державних субвенцій.

2. Субвенцію визначають державні органи.

Як буде взаємодіяти прийнятий Бюджетний кодекс із тими змінами, що ми розглянули та діяча Постанова Кабінету міністрів? Безумовно, прийняті зміни до Бюджетного кодексу, як и держбюджет, матимуть юридичну силу, АЛЕ! ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: якщо в Постанову КабМіну  № 389 від 04.06.2015р.не будуть одночасно внесені зміни про порядок призначення пільг місцевими органами виконавчої влади, й він не буде відпрацьований до цього чинного механізму, то в наступному році влада знову не зможе фінансувати видатки як вони не фінансуються в цьому році. Норма існувала, але пільговики пільг не отримали. Або перевізники не отримали компенсацію.

Без прописусання нового механізму в Постанові № 389 Зміни до Бюджетного Кодексу  працювати не будуть. Тому що діючий механізм надання пільг передбачає зовсім інший порядок.