Справа Кобелєва»: ризики для України та старі політичні змісти

30 августа 2016, 10:52
0
42
Справа Кобелєва»: ризики для України та старі політичні змісти
Паспорт громадянина Кобалєва Вячеслва (фото першої сторінки)

Важливо зазначити, «справа Кобалєва» має не пересічну політичну та зовнішньополітичну актуальність для двох східноєвропейських країн – Молдови та України.

На так звану справу Кобелєва, можна не було б звертати увагу, якби не кілька вагомих факторів. Насамперед знову відмітилися ГПУ в контексті приводу для арешту громадянина України, вочевидь відомчий конфлікт з НАБУ нічого не навчив прокурорську структуру пана Луценка. По-друге справа Кобелєва цікава для суспільного резонансу тим, що стосується громадянина України Кобелєва, який позиціонується як ключовий свідок по «справі мільярду», яка нині продовжується розглядатися в країні-сусідці України – Республіці Молдова. «Справа мільярду» стосується факту розкрадання за різними оцінками до 1\8 ВВП Молдови – понад одного мільярду доларів через національний банк цієї країни. До справи за міркуванням молдавського слідства належать банки - BEM, BancaSociala, Unibanka. Частина свідків цієї справи вже на жаль ніколи не зможуть дати покази. Так, начальник ІТ відділу Нацбанку Молдови Михайло Бологан, член таємної групи з розслідування ситуації в трьох причетних до афери банках BEM, BancaSocială і Unibank - помер в результаті «банальної» аварії, депутат парламенту, член Комісії з безпеки Іон Бутмалай, який мав доступ до інформації у справі - покінчив з собою, інкасатор мікроавтобуса нібито покінчив життя самогубством, а сам мікроавтобус згорів з усім архівів банків ВEM, BancaSocială і Unibank. Крім того, вже інший один з найважливіших свідків, колишній начальник відділу по боротьбі з відмиванням грошей і моніторингу транзакцій в BancaSociala Сергій Сагайдак, відкрито повідомив виданню Jurnal.mtd і західним ЗМІ про тиск на нього з боку криміналітету і самого Плахотнюка, діючого віце-спікера молдавського парламенту й по сумісності найкрупнішого олігарха республіки Молдови, такий собі «молдавський Ахметов».

Відносно недавно вище вказаний Сергій Сагайдак в своєму відкритому листі до Європолу закликав Антикорупційну прокуратуру і слідчих НЦБК, заручившись підтримкою прокурорів з країн членів ЄС і експертів OLAF (Європейського бюро по боротьбі з правопорушеннями) забезпечити повне і об'єктивне розслідування банківського шахрайства. Це означає, що справа має всі шанси вийти за рамки слідства в самій Республіці Молдова, отримати продовження розгляду в антикорупційних структурах ЄС, рух до якого так яро, так само як і багато українських урядів до вже уряду Гройсмана декларувала неодноразово свою про європейськість. Епічності справі до дає, що «справа про розкрадання мільярду доларів, зацікавила слідчих з Федерального Бюро Розслідувань (ФБР) США, які до останнього не полишають надію отримати можливість поспілкуватися із затриманим на початку серпня українського генеральною прокуратурою та СБУ громадянином України – В’ячеславом Кобелєвим, бізнесменом та особою, яка очевидно заважає для подальшої монополізації політичної влади в Молдові вже анонсованому олігархові, пардон віце-спікеру парламенту Республіки Молдова – Владиславу Плахотнюку.

Пан Плохотнюк, класичний олігарх, як для пострадянського простору. Він займається не лише скупкою різноманітних активів, він систематично займається інвестиційною справою в молдавській політикум. Так, за даними проєвропейських видань Молдови, до сфер політичного впливу в розрізі партій належить очольована ним Демократична партія Молдови та раніше за часів його діяльності як бізнесмена Комуністичної партії Молдови. Плахотнюк не лукавить й не намагається скривати свого проросійського політичного вектору, тож для української безпекової сфери сам факт зміцнення при владі проросійського уряду та режиму в Молдові має бути як мінімум сигналом для уваги, занепокоєння та контр дій. Проте, як вже стало відомо, слідчі з ГПУ сьогодні іншої думки, на їх думку екс-молдавський бізнесмен В’ячеслав Кобалєв, український громадянин, який станом на сьогодні вже мав присвоєний ідентифікаційний номер та закордонний паспорт, виявився власником фальсифікованого паспорту України. Для українського реалій, сам факт ситуації множення підробних паспортів громадян України не є новиною, проте є викликом на який держава на даний момент не дає вартісної ефективної відповіді.

Отже В’ячеславу Кобалєву наше ГПУ інкримінує отримання підробного внутрішнього паспорту. Цей паспорт він мав вже понад рік, отримавши його в результаті вимушеної еміграції після політичного переслідування та економічного тиску на своїй батьківщині зі сторони самого Плахотнюка та його бізнес-партнерів в 2014 році. ГПУ переконує, що мала право затримати громадянина Кобалєва, оскілбки за станом перевірки, не було виявлено його заяви по формі №1 про видачу українського паспорту. При цьому ГПУ вочевидь не цікавить, що подібні заяви зберігаються і охороняються під відповідальність уповноваженими структурами Державної міграційної служби України. Логічно, що юридичну відповідальність має в першу чергу понести посадовці та виконавці в ДМС, що дозволи такий ситуації, як з Кобалєвим статись.

На мою, думку, як раз подібний інцидент мав би покласти початок для влади для ретельної перевірки міграційної служби на предмет дотримання нею законодавства про громадянство України та моніторингу якості надання послуги про видачу\заміну внутрішніх паспортів. Чи станеться, так як я описав вище, покаже найближчий час та результат розгляду справи Кобалєва в Апеляційному суді, де до слова два з трьох судів є переселенцями з окупованих районів Донецької та Луганської областей. На суб’єктивну думку, окремих журналістів, як раз ця «деталь» може стати «генеруючим чинником» аби судді все жаки винесли рішення про екстрадицію громадянина Плахотнюка до Молдови. На разі ми чекаємо розгляду справи по суті та рішення суду. До цього ж моменту важливо розуміти актуальність ризиків для українського суспільства від цієї справи по позбавленню громадянства Кобалєва.

В першу чергу важливо зазначити, «справа Кобалєва» має не пересічну політичну та зовнішньополітичну актуальність для двох східноєвропейських країн – Молдови та України. «Справа Кобалєва», може суттєво і принципово відстрочити євроінтеграційний рух даних країн, а далі ще «краще» відчужити самий вже євро простір від молдаванів та українців. Такий результат цілком підпадає під розуміння і бажання Москви про розширення й збереження своїх меж сфер впливу на пострадянському просторі.

По-друге, «справа Кобалєва», стає для діючої системи прокуратури, правоохоронної системи та суддівської системи певним показником дотримання в Україні принципу верховенства права та гарантії прав людини та громадянина. Нагадаємо, що згідно української конституції, жоден громадянин не може бути позбавлений громадянства без його відома.

Які ж ризики, а далі «вигоди» для України може мати негативний розгляд «справи Кобалєва»? З першу про ризики. Перший ризик: точкове та широке позбавлення громадянства «незручних для влади» громадських активістів, політиків, волонтерів, військових (в першу чергу добровольців), цивільних громадян, що мають статус внутрішньо переміщених осіб. Наступний, вже другий ризик: поглиблення авторизації за умов фасадної демократизації структури та методів Генеральної прокуратури України та судової системи; третій ризик: вкорінення корупційної складової в бюрократичній та інституційній ланці української держави, де структури ДМС продовжать боротися з фальсифікованими паспортними документами за прикладом полювання на мишей в темній кімнаті; четвертий ризик: в разі якщо представники ФБР та ЄВРОПОЛу не отримують можливість отримати від Кобалєва свідчення про факти економічних зловживань Плахотнюка і Ко, України, а потім і Молдова отримують негативну реакцію від США та ЄС, яка досить швидко сформується у не гнучку лінію поведінку з критичним осудом антикорупційної політики, реформи судової влади, реформи системи прокуратури в самій Україні та Молдові.

Як би це не пафосно прозвучало б але поспішний арешт, судовий розгляд та можливий не в користь Кобалєва розгляд його апеляції може стати на ряду із корупційними та інституційними викликами, чинником поглиблення гібридизації політичного режиму в Україні. Гібридизація, яка полягає в тому, що Конституція з її захистом прав людини і громадянина є лише тлом для функціонування неформальних зв’язків в політиці та відтворення непотизму, кумівства в публічній політиці.

«Вигодами» для України від того, що Кобалєва можуть екстрадувати до Молдови можуть стати й такі суб’єктивні результати: по-перше, захистить ряд українських високопосадовців, які мають латентні бізнес зв'язок із бізнес-структурами молдавського олігарха В.Плахотнюка. Відомо, що напередодні свого арешту, сам Кобалєва мав намір дати веб-прес-конфренцію в якій би озвучив докази причетності самого Плахотнюка до рейдерських захоплень в Молдові та причетності до розкладання горезвісного мільярду доларів з бюджету республіки Молдови. Цілком вірогідно, що озвучені б дані Кобалєва могли допомогти слідчим є ЄРОПОЛу та ФБР вийти на великі корупційні схеми навіть міждержавного значення; по-друге, вигодою могло стати створення упереджаючого прецеденту, який би адресовано саме іноземним десантам в українській політикум (див. «американський» та «грузинський») та "переселенцям", що займають ключові для влади посади в системі місцевої, центральної, судової влади, прокуратури. Цільове призначення такого «уперед жального прецеденту» в обрамленні потрібного українському політикуму рівня покірності та правильності інституційних рішень. Такий акцент має право на життя, особливо якщо оцінювати «конвульсії» українського політикуму та владної верхівки через призму позачергових парламентських у 2017\2018 роках, президентських виборів в 2019 тому та загальній спадкоємності принців політичної боротьби починаючи з часів президентства Л. Кучми.

Давайте не забувати, як ретельно Л. Кучма та Ко дбали про «чистку» політичного поля на предмет мінімізації чи ліквідації конкуренції особистій владі Президента Л.Кучми та інвестуванні в «зручних» політичних конкурентів. Такими ж засобами по-суті користується в Молдові сам В.Плахотнюк, не хотілось б щоб і президент Порошенко завершив своє президенство саме через активне використання такого політичного принципу розуміння конкуренції в публічній політиці та гарантуванні прав громадян.

На сам кінець не можна дозволяти, щоб політичні та громадянські права українців були розмінною монетою для шкурних економічних та політичних інтересів високопосадовців, які сприймають себе не з позиції ефективного представництва інтересів та захисту прав громадян України, а саме вигоди займаної посади та непотичних зв’язків. Українці мають критичніше ставитись до методів ГПУ, правоохоронної органів, що безумовно йдуть в розріз безпеці їх життю та гарантуванні захисту їх прав та свобод.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: Украина,Молдова,Росія,Плахотнюк,Леонид Кучма,Петр Порошенко,Юрий Луценко,корупція в Україні
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.