Маріуполь не здають, як рік тому Широкино

Чергова брехня влади і керівництва НГУ

Після Широкинської операції, яка заслужено називається першою успішною контрнаступальною операцією за весь час діючого конфлікту на Сході, підписанти нового Мінська дивним чином включили в його програму пункт про демілітаризацію.

Тоді влада розказувала, що не йдеться про виведення військ із Широкино і його стратегічних висот, а лише про постійне чергування місії ОБСЄ і введення поліцейського контролю території. Як мінімум дивно, для чого було вводити поліцейський контроль Широкиного, якщо з цим прекрасно справлялись добровольці. Ще незрозуміліше виглядало відведення важкого озброєння, в той час як своє озброєння терористи відводити не й не збирались.

Приблизно десять днів тому один з підрозділів полку «Азов» вивели із Маріуполя для виконання взагалі нетипових завдань. Боєздатний полк, ще будучи напівлегальним формуванням, в перші дні війни захопив у полон міністра оборони ДНР, а згодом силами батальйону визволив Маріуполь без жодних втрат у живій силі. Аргументи керівництва НГУ виглядають настільки абсурдно, що можуть бути порівняні до ситуації, коли на вгамування групи п’яних молодиків викликають не поліцейський патруль, а одразу спецназ.

Проросійське керівництво Національної Гвардії вже опублікувало заяву, що ніхто Маріуполь не здає, та чи не говорились подібні речі і про Широкино?

Коли в Росії відбувається масове стягування військ до кордону, а чорноморський флот робить незрозумілі маневри у напрямку українських берегів, то цілком справедливо постає питання, на чиїй все ж таки стороні президент і Національна Гвардія?

Рік тому на вулицях з’являлись протестні графіті «Сьогодні Широкино – завтра Маріуполь», що зрештою сьогодні і збувається. Дивно, але як рік тому, так і сьогодні з зон найбільшої стратегічної важливості виводять саме «Азов».

Добровольці – це кістка у горлі можновладців і дії сьогоднішньої влади вже вкотре це підтверджують.