Не про генерального Луценка.

13 мая 2016, 12:46
Business, owner. IT manager. Civic and social activist.
1
263

Про анти-цивілізаційні мафіозно-феодальні традиції у менеджменті України всіх рівнів.

Нічого спільного з цивілізованим світом, українські владні вертикалі, горизонталі й діагоналі - не мають.
Практично в усі роки Незалежності, в Україні вже як традиція - абсурд та відверта корумпованість практично в усіх кадрових призначеннях.
Наприклад:
Для роботи оператором АЗС чи навіть продавцем-консультантом жіночої білизни, перша вимога - вища освіта. Факт. Досвід роботи в цій чи тотожній сферах - теж обов'язкова вимога.
Депутатом (закони писати), іноді навіть міністром в Україні - вища освіта не є обов'язковою умовою. Фаховість і досвід в цих сферах, теж питання третє і скоріш умовне.
Основні критерії де-факто мафіозно-феодального державного устрою України - персональна відданість вищому керівництву, родинні зв'язки, максимальна природна тупість (якщо передбачається зіц-председатель).
Це повна протилежність цивілізації.
А нічого складного чи аномального.
Україною де-факто, ще з часів раннього Кучми, керують почергово мафіозні клани. А от представляти де-юре їхні інтереси на всіх рівнях влади - вони делегують "потрібних/зручних" людей.
Історично ця традиція бере свій початок ще з брежнівського "по блату". Коли влаштовували кудись на "хлібне місце" чи ще на якісь непересічні блага - своїх через своїх і до своїх. Мабуть саме тоді була започаткована масова корупційна система соціуму, котра згодом викристалізувалася у мафіозно-феодальні олігархічні державні системи влади на пос-радянському просторі.
Тому як результат ми маємо по колу: одні й ті самі прізвища перманентно в різних партіях і списках. Одні й ті самі бездарні, безглузді псевдо-реформи протягом останніх двох десятиліть. Бо одні й ті самі люди, завжди мислитимуть однаково і відповідно народжуватимуть однакові "ідеї".
Все тому, що за всім циклічним мордоворотом в політичному середовищі, є одна стабільно незмінна складова. Незмінна основа - автори і власники українських партій і парламентських груп і окремих політ-персон.
Тому ніякі Майдани нічого кардинально в Україні не змінювали. Так, для заспокоєння активного прошарку суспільства, після Майданів заводили у політичні кола з десяток нових персоналій, які через свою кількісну мізерність, по суті нічого не можуть змінити і навіть вплинути на щось нездатні. Правда за деякий час потім з'ясовувалось, що ті "нові" не такі вже й нові або просто заслані казачки із псевдо-патріотичною риторикою і гаслами, типу Семенченка, Парасюка, Є. Соболєва. Які в свою чергу під пафосно-патріотичну мішуру - забезпечують стабільність перебування старих-перевірених "смотрящіх" мафії, як у випадку з достроковими виборами у Кривому розі.
Тож поки який не будь Майдан не змінить докорінно цю систему, не вичавить з цієї владної каруселі більшість представників старої мафіозно-політичної системи, годі й сподіватись на прогрес і якісні зміни в Україні.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.