Красуня-декомунізатор як символ Донбасу

5 января 2016, 11:32
журналіст
1
149

Мені щиро хочеться, щоб мій рідний Донбас асоціювався з освітленим інтелектом обличчям цієї красуні, а не з перекошеними фізіономіями переконаних ковбасних ватниць, яких так полюбляє телебачення.

Команда Музею плакату України поставила перед собою амбітне завдання – знайти плакатний символ українського Донбасу. Билися майже рік. Створили десятки плакатів. А Головний все ніяк не виходив…

Нарешті, арт-директор музею, один з кращих плакатних художників світу Юрій Нерослік, блискуче виконав завдання!

Фактично, запалили нову яскраву зірку, що осяє наш шлях.

Отож, знайомтесь – Марина Ємцева! Випускниця Донецького університету. Культуролог. Спеціаліст Управління культури і туризму Донецької ОДА. Відповідає за всі музеї області. Родом з окупованої Макіївки.

Патріотка і розумниця.

Фотографію випадково зробила шеф-редактор журналу “Музеї України” Наталка Іванченко у передноворічному Краматорському художньому музеї.

11225723_849440488510709_3069333600894060079_nПоставили у Фейсбук, проілюстрували кілька статей на наших сайтах. Читачам сподобалося.

-Я відразу зрозумів, що це саме той образ, який ми так довго шукали! – розповів учасник АТО, арт-директор Музею плакату при журналі “Музеї України” Юрій Нерослік, – Українка, красуня, професіонал своєї справи! Плакат створив буквально на одному подиху. Виставили в Фейсбук – шаленна популярність!

1854_869444983176926_5153999574815133500_n-Марина закохана в українську культуру, у неї вишуканий музичний смак, прекрасно танцює, принципово україномовна, гарно орієнтується у надскладній музейній сфері! – характеризує нову зірку шеф-редактор журналу “Музеї України” Наталка Іванченко, – До того ж, саме вона жорстко і особисто контролювала процес декомунізації Донеччини. Саме завдяки її принциповості, в області не залишилось жодного ленінського ідолу…

s91621058Промовистий факт – рідний брат Марини – доброволець Національної гвардії України. Більше року захищає країну від терористів. “Каратель”, як кажуть сепари…

Разом ми багато разів блукали зоною АТО, від музею до музею, прориваючись і у Другу і в Першу лінію оборони. Якось мало не зайшли на мінне поле…

В Маріуполі Маринка спокійно розгулювала у патріотичній футболці, а її керівниця Аліна Певна у розкішній вишиванці. Після гостросюжетної нічної прогулянки утрьох тим прекрасним містом, я написав статтю про безбашених “бандерівок” Донецької ОДА…

Завжди захоплювався сміливістю і спокійною безстрашністю цієї дівчини. Фронт для неї, як і для всіх донбасівців, звична буденність. Як і обстріли. Вона там поруч працює.

Мені щиро хочеться, щоб мій рідний Донбас асоціювався з освітленим інтелектом обличчям цієї красуні, а не  з перекошеними фізіономіями переконаних ковбасних ватниць, яких так полюбляє телебачення.

Ось він, новий образ нового українського Донбасу!

Все буде добре!

Слава Україні!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі “Музеї України”

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.