ВІЗАві: Україна - не значить Європа

Галас навколо "безвізового пакету" та прийняття антидискримінаційної поправки з п'ятої спроби - чим не Європарламент?

Омріяна точка неповернення – 15 грудня ризикує стати звичайним днем для українців. Трохи більше місяця залишилося до того часу, коли ми врешті-решт дізнаємося, бути чи не бути Європі нашим старшим братом. Суспільство починає потроху викидати коники, прокидаючись від трагічного післямайданівського світосприйняття. Дрібні мітинги під ВР навряд чи загрожують спокоєві України, але і мертва тиша нам поки тільки у видіннях мариться.

І є ще одне, ніким не підняте запитання, чи то так важливий нам зараз цей клятий безвізовий режим? Коли на Сході повна маячня, яка, до речі, з новою силою заявила про себе після виборів (мовляв, коли відбувається волевиявлення, гармати мовчать, і тільки), коли ми маємо купу проблем з держборгом та його реструктуризацією (вимагаючи від кожного, хто колись, дуже давно, не побоявся назвати тоді ще перспективну Україну другом, кредит-транш-допомогу для «машини вбивств»), коли величезні колись державні підприємства починаємо масово акціонувати, про який безвізовий режим йдеться, шановні?

Не буду казати про санкції проти Росії, які і по нас вдарили неабияк. Не буду казати про малий і середній бізнес, який кинули напризволяще – «виживай, якщо стане сили». Така політика, до слова, вирощує в Україні великих олігархів, які встигли до використання будь-яких засобів швидкого примноження капіталу: викрадення людей, підпали промислових підприємств, рейдерство, кібер-злочини та масова деза у мережі Інтернет. Не буду продовжувати нескінченний список. Самі ж виховуємо звірів.

А от про безвізовий режим українці мріють дуже давно. Чи то, може, так здається тільки через агресивне насадження ідеї у ЗМІ? Кому, вельмишановне панство, треба зачекінітися біля Ейфелевої вежі, коли у гаманці просто немає зайвих грошей на шматок сиру? Чи то так необхідний нам Шенген, у часи, коли звільнення з роботи означає, як мінімум, піврічний простій та марні зусилля знайти щось дійсно вартісне? Чи, може, українець задоволений інфляцією у 45,8%?У МВФ, звичайно, переконують, що вже наступного року життя покращиться, але цю байку ми чули уже неодноразово від кожного, хто приходить до влади. Поки непомітно.

«Навряд чи прийняття «безвізового пакету» стане панацеєю для України, якій у першу чергу варто розібратися із внутрішніми ворогами».

Як на мене, нема Шенгену – то й нічого, проживемо якось, все одно відпускних не вистачить навіть на тижневий відпочинок у Одесі (це ж тепер першокласний курорт, Туреччина відпочиває). А от кому конче потрібно зіграти на «візі» - це українській правлячій еліті. На часі питання про «долю України» та її євроінтеграцію. Для політиків це гарна можливість відвернути увагу від війни на Сході та ще купи проблем прогниваючої пострадянської системи, в якій, на превеликий жаль, ми досі живемо.

Читайте також: Радянське громадянство, або «Я достаю из широких штанин»