Чужі у своїй оселі…

22 октября 2015, 18:26
0
138
Чужі у своїй оселі…
Голова Закарпатської обласної ради Володимир Чубірко

або Чому голова Закарпатської облради Володимир Чубірко досі намагається залишити без даху над головою 270 ужгородців?

Цей матеріал повинен ознайомити читачів із людьми, котрі у тій чи іншій мірі впливають на життя Ужгорода, є публічними особами і претендують на довіру громади міста. Розпочнемо із нинішнього голови облради Володимира Чубірка, котрий неофіційно у політичній системі Закарпаття делегований представляти інтереси родини мукачівського нардепа Віктора Балоги в Ужгороді. Мабуть найрезонанснішою і з точки зору моралі і із боку закону є справа про намагання закарпатського спікера через своїх сателітів прибрати до рук цілий гуртожиток і зробити безхатьками 270 ужгородців, котрі досі у страху будь-якої миті опинитися на вулиці живуть у обласному центрі на вулиці Богомольця, 20.

Космічні рахунки за компослуги люди платили фірмі-сателіту Чубірка

Спочатку трохи передісторії. З більше сотень скарг та звернень жителів гуртожитку, у тому числі й до журналістів, дізнаємося, що будувалася споруда по вул. Богомольця, 20 на замовлення міської ради за дольовою участю декількох підприємств. Тому зараз тут проживають працівники різних установ і організацій. У 1989 році гуртожиток було здано в експлуатацію на 232 ліжко-місця, з яких: ВАТ «Ужгородхліб» отримав 107 ліжко-місць, Ужгородське АТП 12107 — 20, АТ «Геліос» —30, ВАТ «Видавництво «Закарпаття» —14, Завод побутової хімії «Софора» — 20 та Ужгородський міськвиконком — 41 ліжко-місце.

При перетворенні Ужгородського хлібокомбінату у ВАТ «Ужгородхліб» у 1997-1998 рр. до його статутного фонду увійшов і гуртожиток по вул. Богомольця, 20. Щоправда, до цієї процедури переходу донині залишається чимало юридичних питань, адже будинок будувався на основі пайової участі 5-ти вищезгаданих підприємств.

Люди прожили тут понад 20 років та доводили житло до ладу за власні кошти, навіть самотужки змінили стояки водопроводу. Відтак мешканців гуртожитку представники ВАТ «Ужгородхліб» намагалися загнати у боргову яму, виставляючи космічні рахунки за послуги. Кошти забирали собі і не перераховували ні копійки комунальним службам міста. Паралельно, за твердженнями мешканців, за їхнє житло пропонували відкупитися, сплативши кому треба по 500 у.о. за кв.м житлоплощі… Коли люди стали воювати за свої права, дізналися, що  керував цим процесом агонії жителів Володимир Чубірко. Для цього він через родичів та партнерів став власником контрольного пакету акцій уже трансформованого ТзДВ «Ужгородхліб». Щоправда, почувши про це з уст переслідуваних мешканців, пан Володимир пізніше стане давати задню, мовляв на нього наговорюють злі язики. Але факти розставлять усе на свої місця…

Гуртожиток із людьми як відступні для екс-дружини

Так у розпорядженні редакції є копія договору від 1 квітня 2011 року, у якому Володоимир Чубірко зобов’язується придбати своїй нині вже колишній дружині більше 366 тисяч акцій «Ужгородхлібу»…

Так згідно договору, Чубірко В. В, особисто придбав за власні кошти колишній жінці – Чубірко Наталії Василівні, частку в статутному капіталі ТзДВ «Ужгородхліб» у розмірі 12,195 % вартістю 1 431 986, 22 грн., в обмін на її вихід зі складу засновників ТОВ «Ресурс – Сервіс 2007» з відступленням належної їй частки в статутному капіталі у розмірі 1250000, 00 грн., що становило 50 % статутного капіталу на користь Обіцького Анатолія Федоровича. Слід зазначити, що дана частка при розподілі спільного майна ТзДВ «Ужгородхліб» при розподілі майна присуджена Чубірко Н.В., яка згідно Звіту про оцінку, включає в себе будівлю гуртожитку по вул. Богомольця, 20 в м. Ужгороді. 

Варто також зауважити, що пан Обіцький А.Ф., про якого йдеться у договорі, являється шовгором, тобто чоловіком двоюрідної сестри Чубірка та одним із засновників ТзДВ «Ужгородхліб». Крім того, засновниками ТзДВ «Ужгородхліб» є й інші наближені до Чубірка фірми та люди. Серед них:  ПП «Граніт – 3000» - директор Пуга М.Ю. – бухгалтер фірм, які належать Чубірку на праві приватної власності; ПП «Ресурс – Сервіс 2007» – директор Сегедій В.М. – водій та довірена особа Трикура Віктора Федоровича – однопартійця Чубірка по «Єдиному центру»; Боднар В.В. – родич Трикура В.Ф.

А Головою правління ТзДВ «Ужгородхліб» є Щербан Н.М. – головний бухгалтер  ТОВ «Закарпатське обласне агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій» – генеральний директор якого той же Трикур В.Ф.

У підтвердження прямого відношення Чубірка до структури, яка хотіла виселити 270 ужгородців на вулицю, і той факт, що навіть на статуті ТзДВ «Ужгородхліб» в переліку засновників стоїть особистий підпис Володимира Чубірка, а не його колишньої дружини.

Власне такий маневр пан голова облради використав аби заволодіти багатоквартирним будинком уже після того, як із «війною» 24 лютого 2010 року Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 57 гуртожиток по вул. Богомольця, 20 в м. Ужгороді, а на сьогоднішній день 59-ти квартирний житловий будинок, було прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода. Тобто наступним логічним кроком місцевої влади мало бути укладання з жителями договорів найму та здійснення приватизації займаних приміщень…

Як міській раді заборонили виконувати… свої функції

Очевидно, така логіка не була на руку Володимиру Чубірку, котрий, на той час через першого зама мера міста Віктора Погорєлова Віктора Трикура та через найчисельнішу фракцію «Єдиного центру» у міській раді по-своєму вирішував долі 270 ужгородців. Відтак ініціював рішення виконкому міськради, членом якого був на той час, за 16 лютого 2011 року про визнання права власності на будинок за ВАТ «Ужгородхліб»…

Це ще більше збурило людей. Ужгородці почали шукати зустрічі з депутатом. При чому прохання публічної зустрічі із жителями згаданого будинку Чубірко абсолютно ігнорував. Відтак люди стали звертатися до тодішнього обласного депутата зі зверненнями через ЗМІ.. Ось кілька цитат із цих вражаючих звернень, копії яких також є у розпорядженні редакції:

«… Через свої амбіції та жадобу, шляхом інтриг та кулуарних домовленостей, Ви здійснюєте дії всупереч чинному законодавству України, порушуючи не тільки наші права, а й з невідомих, можливо корисних мотивів чи інших особистих інтересів використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, намагаєтесь позбавити власності на даний житловий будинок територіальну громаду міста Ужгорода в цілому». Суть «оборудки» у тому, що після передачі у комунальну власність право власності на гуртожиток на виконкомі Ужгородської міськради було раптом оформлене за ВАТ «Ужгородхліб».

«Яким чином?!! – питають жильці. – Це навіть уявити складно, якими «переконаннями» впливав пан Чубірко на членів виконавчого комітету Ужгородської міської ради, що ті пішли на такі грубі порушення вимог законодавства України, оскільки вирішили оформити право власності на даний гуртожиток за ВАТ «Ужгородхліб» без жодної правової підстави, без правовстановлюючого документу. Не скасувавши рішення виконкому від 24.02.2010 року, однак, позбавивши права комунальної власності, і, відповідно, права мешканців на житло.

270  ужгородців щодня просять мудрості для Володимира Чубірка

32 судові засідання, безсонні ночі. Погрози від Ваших представників, - перенесли ми багато. Правда на нашому боці, тому Бог допомагає нам і хоронить». Згодом, ідеться в листі, Ужгородська міська рада рішенням VII сесії VI скликання № 225 від 22.07.2011 року скасовує дане рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 16.02.2011 № 55 «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна – гуртожиток по вул. Богомольця, 20 в м. Ужгороді за ВАТ «Ужгородхліб».

«І це для Вас, Володимире Володимировичу, є неприпустимим, – продовжують автори листа. – Як дозволити нормально жити нашим сім’ям?! Ні. Це у Ваші плани не входило. Тоді, за Вашим сприянням, щоб не виконувати власних повноважень щодо укладення з нами договорів найму, майже через два роки ТзДВ «Ужгородхліб» оскаржує дане рішення до суду та в провадженні судового розгляду просить вжити заходів забезпечення позову, а саме просить: заборонити Ужгородській міській раді та виконавчому комітету Ужгородської міської ради приймати рішення або вчиняти будь-які дії щодо передачі у власність чи користування іншим особам (крім позивача), а також у будь-який інший спосіб розпоряджатись нерухомим майном (багатоквартирний житловий будинок загальною площею 3167,1 кв. м.) за адресою Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Богомольця, 20 чи його частинами до закінчення розгляду справи судом.

І господарський суд Закарпатської області задовольняє це клопотання ТзДВ «Ужгородхліб». Тобто, на основі цього позову суд приймає рішення заборонити виконкому Ужгородської міськради виконувати функції, які на нього покладені законодавством України! Очевидно, суддя який приймав таке рішення, прогуляв навчання в університеті або просто отримав  суттєве зацікавлення від позивача.

«Нам немає, що втрачати, – наголошується в листі. – У нас немає будинків, машин, земельних ділянок. Ми боремося за законне житло, яке ми заробили, працюючи на своїх підприємствах, яке ми реконструювали і утримуємо за свій рахунок.

Кожен день 270 мешканців нашого будинку, старі і малі, моляться за Ваше здоров’я, Володимиру Володимировичу. Хай Бог дасть Вам мудрості і розсудливості, а Ваша сім’я і Ви хай ніколи не зустрічають на своєму шляху таких «добродіїв», як Ви. Не все на світі можна купити за гроші. Людську повагу і шану треба заслужити. Не знаємо, хто вибирав Вас депутатом. Але ми думаємо, що ці люди покладали на Вас великі надії. На жаль, Ваша активна діяльність підірвала Ваш авторитет і тих людей, прізвищами яких Ви прикриваєтесь.  Мешканці будинку по вул. Богомольця,  20 в м. Ужгороді»…

            А віз і нині там…

Протягом останніх років аби легше протистояти брехні, адміністративному та судовому тиску, мешканці ужгородського гуртожитку по вул. Богомольця, 20 об’єдналися у житловий кооператив «Престиж». Щоправда, одразу після його створення пану Чубірку вдалося знайти у будинку кілька жителів, котрі не вступили у житловий кооператив і намагалися внести деструктив у позицію більшості мешканців гуртожитку.

Після буремних подій на Майдані, у січні цього року, окрилені можливими змінами у державі 30 жителів цього гуртожитку прийшли просто у кабінет до пана Чубірка і вимагали дати їм зрештою спокій і не втручатися у процес приватизації ними своїх помешкань. А що ж пан Чубірко? Він знову почав розповідати людям історії про свою непричетність до ТзДВ «Ужгородхліб». І почав говорити, що попросив згадану структуру укласти мирову угоду з жителями. Про цю угоду ішлося навіть у розтиражованому на пробалогівських інтернет-ЗМІ повідомленні прес-служби Закарпатської облради під гучними заголовками про те, що конфлікт між «Ужгородхлібом» та жителями ніби вичерпано. Стомлені судовою тяганиною та приниженнями люди таки пішли на «мирову».

Умова так званої мирової угоди передбачала нарешті виконання рішення міськради ще за 2010 рік. Тобто всі житлові приміщення уже вкотре обіцяють передані  в комунальну власність, а після з волі міської ради жителі нарешті зможуть претендувати на приватизацію кімнат, у котрих проживають роками. Але тут же голова облради Чубірко у присутності власне мешканців будинку та журналістів зізнався, що це ще не завершення історії, бо наразі мають місце переговори з інвесторами, які не проти зайнятися реконструкцією гуртожитку. Що планують реконструювати інвестори Володимир Чубірко не уточнив. Однак, жителі горезвісного гуртожитку, уже, мабуть, відомо з яких причин, досі живуть чужими у своїх оселях…

Артур Коломийський

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: криминал,Закарпатье (Ужгород),корупційні схеми
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.