Родина - це святе!

28 сентября 2015, 16:12
Народний депутат України
0
140

В українському суспільстві поступово набувають резонансу питання шлюбу та сімейних цінностей. Загострюється вони в контексті європейської інтеграції України. Однак, природа цих питань набагато глибша


В українському суспільстві поступово набувають резонансу питання шлюбу та сімейних цінностей. Загострюється вони в контексті європейської інтеграції України. Однак, природа цих питань набагато глибша і серйозніша.

Сьогодні у статті 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки; кожен з подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї; сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Саме таких традиційних сімейних цінностей дотримується український народ протягом багатьох століть.

Християнська релігія, яка вже більше тисячі років є основною на українських землях, однозначно і переконливо виховує дотримання саме таких традиційних сімейних цінностей і моральних засад суспільства.

Пропонується розглянути порушені питання комплексно.

 

1. Катастрофічне природнє скорочення населення України (депопуляція)

Починаючи з 1992 року в Україні спостерігається перевищення кількості померлих над кількістю народжених. На жаль, протягом останнього року цей розрив почав різко зростати. За 6 місяців 2015 року, за даними Державної служби статистики, з усіх регіонів України лише у місті Києві народжуваність трохи перевищувала смертність.

Довідково: станом на 1 січня 1993 року в Україні проживало 52,244 млн. осіб (фактично це був історичний максимум населення України), а на 1 січня 2014 року залишилося 45,425 млн. осіб. Відповідні дані на 1 липня 2015 року становлять 42,823 млн. осіб, але не враховують Автономну Республіку Крим і м. Севастополь, тому є не зовсім коректними для порівняння. Всього за 6 місяців 2015 року в Україні народилося 198287 дітей, а померло 313209 осіб, тобто природне скорочення населення становило 114922 особи. В той час, як за 6 місяців 2014 року таке скорочення становило лише 96027 осіб або на 18895 осіб менше. За рахунок перевищення кількості іммігрантів над кількість емігрантів ця жахлива статистика дещо покращується, але вирішального впливу це не має. Так, у 2013 році міграційний приріст становив  31913 особи, у 2014 році – 22592 особи, а за шість місяців 2015 року – лише 6251 особа.

За прогнозом ООН населення України становитиме 40,892 млн. осіб у 2030 році, 35,117 млн. осіб у 2050 році і 26,400 млн. осіб у 2100 році (і це з урахуванням АР Крим і м. Севастополя).

Рік

2020

2030

2040

2050

2060

2070

2080

2090

2100

млн. осіб

43,679

40,892

37,818

35,117

32,542

30,149

28,492

27,415

26,4

 

Таким чином, скорочення населення України набуло катастрофічного темпу, а деяке його сповільнення в останнє десятиліття загальну тенденцію не змінило. Питання в середньо- і довгостроковій перспективі стоїть про виживання Українського народу.

 

2. Головна причина депопуляції Українського народу і що робити?

Однією з ключових причин такої критичної ситуації, поряд з погіршенням соціально-економічних умов життя населення, є неналежна підтримка державою та суспільством інституту сім’ї, дитинства, материнства і батьківства. Як не дивно, у багатьох країнах, де рівень життя є набагато нижчим за Україну, спостерігається природний приріст населення. Так, у сусідній Молдові спостерігається приблизно рівна кількість народжених і померлих. В таких колишніх радянських республіках, як Узбекистан, Таджикистан і Киргизстан народжуваність значно перевищує смертність, при тому що рівень життя населення значно нижчий за Україну (за даними ООН і МВФ). Головна причина полягає в кращому дотриманні сімейних і релігійних цінностей у цих країнах.

На наше переконання саме сім’я є тим базовим елементом суспільства, в якому народжуються, зростають і виховуються наступні покоління. І цьому не існує жодної прийнятної альтернативи.

В умовах сучасної України суспільство, держава і церква покликані:

1)   Запроваджувати у середніх і вищих навчальних закладах спеціальні навчально-виховні предмети (курси) з метою утвердження у суспільстві сімейних цінностей, престижності материнства і батьківства;

2)   Створювати клуби і центри, в яких підлітки і молодь зможуть вивчати питання створення сім’ї, народження і виховання дітей, спілкуватися одне з одним на відповідні теми та обмінюватися досвідом;

3)   Створювати науково-документальні і художні фільми, спеціалізовані веб-портали, наукову і популярну літературу, газети і журнали для нинішніх і майбутніх батьків, дітей на відповідну тематику;

4)   Допустити за добровільною згодою батьків і дітей священників у середні і вищі навчальні заклади, на підприємства, в установи і організації для ознайомлення з основами християнської етики, створювати гуртки для більш ґрунтовного вивчення Біблії і християнських цінностей як на базі церковних громад, так і в світських закладах, дотримуючись принципу добровільності;

5)   Надавати матеріальну підтримку сім’ям з дітьми, і чим більше дітей у родині, тим більшою має бути така підтримка, зокрема податкові пільги, безпроцентні позики на придбання житла та отримання освітніх послуг, а у разі потреби – належну фінансову чи матеріальну підтримку.

                                                                                        

3. Стосовно одностатевих відносин чи партнерств

Останнім часом, ми спостерігаємо не лише спроби започаткувати дискусії стосовно легалізації одностатевих шлюбів в Україні, але й намагання деяких осіб виключити з Конституції України однозначну норму, що шлюб укладається саме між чоловіком та жінкою і ніяк інакше.

Мало того, така вкрай принципова і важлива новела не стала предметом розгляду і дискусії в українському суспільстві, а була «непомітно» включена до проекту змін до Конституції України, які готуються Конституційною комісією при Президентові України.

Більше того, є намагання подати цю «ініціативу» під виглядом одного із заходів чи навіть вимог європейської інтеграції України.

Чи дійсно у Європейському Союзі всі держави запровадили одностатеві шлюби?

Довідково: У сусідній Словаччині в червні 2014 року до конституції була включена норма, що шлюб укладається між чоловіком і жінкою. В результаті на цю країну посилився зовнішній тиск опонентів. За ініціативою громадськості, що зібрала підписи більше 10 відсотків виборців, відбувся референдум, на якому громадяни проголосували по трьох питаннях таким чином:

1)   Чи згодні Ви, що жодна форма співжиття, крім союзу одного чоловіка і однієї жінки, не може називатися шлюбом? ЗА проголосували 94,50 %;

2)   Чи згодні Ви, що ні одностатевим парам, ні групам не може бути дозволено всиновлювати дітей і потім їх виховувати? ЗА – 92,43 %;

3)   Чи згодні Ви, що школи не можуть вимагати участі дітей в уроках, присвячених сексуальній поведінці або евтаназії, якщо батьки або самі діти не згодні із змістом цих уроків? ЗА – 94,32 %.

У референдумі взяли участь лише 21 % виборців тому його результати не стали офіційними, але настрої суспільства вони продемонстрували однозначно. Головними причинами низької явки стали: фактична «блокада» референдуму з боку ЗМІ; крім того, як видно з результатів, у суспільстві з цього питання є повний консенсус і більшість громадян не пішли голосувати, тому що і так все всім зрозуміло.

У Хорватії, яка з 1 липня 2013 року теж є членом ЄС, за ініціативою церкви, яка таким чином реагувала на тиск опонентів, 1 грудня 2013 року відбувся референдум за конституційну заборону одностатевих шлюбів. Близько 66 % осіб підтримали заборону одностатевих шлюбів.

У сусідній Польщі парламент також не підтримав легалізацію одностатевих шлюбів.

В Італії, яка є однією з шести держав-засновників ЄС, законодавчо не передбачено цивільне партнерство чи одностатеві шлюби, а зареєстровані за кордоном такі шлюби в країні не визнаються.

В інших країнах-членах ЄС одностатеві шлюби також не дозволяються: Греція, Румунія, Болгарія, Литва, Латвія.

Як ми бачимо, в цілому ряді держав-членів ЄС не тільки не дозволені одностатеві шлюби, але існує пряма заборона щодо них.

І ніхто не ставить питання про невідповідність цих країн європейським стандартам чи ігнорування ними європейських цінностей.

На наше переконання, кожна людина в таких питаннях як статева орієнтація має керуватися своїм сумлінням і відповідальністю перед своїми батьками, дітьми і сім’єю, а також розуміти відповідальність перед Богом за свій вибір, своє рішення.

Таким чином, ми не ставимо питання про заборону одностатевих відносин чи партнерства, але ми категорично відкидаємо ідею легалізації одностатевих шлюбів у будь-якому вигляді, і навіть не допускаємо можливості усиновлення такими особами дітей і заперечуємо проти уроків «сексуального виховання» для дітей віком до 12-ти років, а для старших дітей такі «уроки» допустимі лише за письмової згоди батьків, які мають досконало ознайомитися з їх змістом.

 

4. Наші цінності є християнсько-демократичними

На наше переконання, суспільно-політичне життя України має базуватися на фундаментальних демократичних цінностях:

1)    єдиним джерелом влади і носієм суверенітету є Український народ, який здійснює установчу владу, обирає шляхом загального, прямого, рівного і таємного голосування президента, парламент, органи місцевого самоврядування, суддів, шерифів тощо і достроково припиняє їх повноваження;

2)    права і свободи людини та громадянина є найвищою цінністю і суспільства, і держави; всі громадяни мають рівні політичні права і можливості;

3)    ключові державні рішення приймаються більшістю через демократичні інститути (референдум, парламент, місцеві ради тощо); меншість має право на опозиційну діяльність, вільний доступ до ЗМІ, гарантії політичної діяльності;

4)    розподіл влади – законодавча, виконавча і судова гілки незалежні і збалансовують систему влади так, що її узурпація чи диктатура неможливі;

5)    гласність і прозорість дій та рішень посадових осіб і органів влади, їх підзвітність і підконтрольність громадянам; демократичні механізми звільнення чиновників за ініціативою громадян (петиції, недовіра на зборах, референдумах тощо);

6)    незалежні і самодостатні територіальні громади є базовим і ключовим рівнем організації суспільства, на якому вирішуються всі питання, які тільки можуть бути на цьому рівні вирішені;

7)    політичний плюралізм – різні партії вільно конкурують в законних межах;

8)    ЗМІ незалежні від влади, великого бізнесу, цензури та іноземного впливу.

Морально-етичні засади суспільства мають ґрунтуватися на християнських цінностях:

1)    десяти заповідях Божих, які були дані пророкові Мойсею на горі Синай (Вих. 20:2–17): у перших чотирьох заповідається любов до Бога (вони є витоками людської моральності, а їх дотримання породжує такі чесноти – смирення, щедрість, шанобливість, відсутність користолюбства, щирість, правдивість тощо), в наступних шести заповідях йдеться про любов до ближніх – шануй батька й матір; не вбивай; не будь розпусний; не кради; не свідчи неправдиво на свого ближнього; не будь заздрісним до майна інших людей;

2)    дев’яти заповідях блаженства Нагірної проповіді Ісуса Христа (Мт. 5:3–12): людина може прийти блаженства, тобто повноти свого духовного існування, лише шляхом досягнення таких моральних чеснот: смиренність, каяття, лагідність, правдолюбство, милосердя, миротворчість, правдолюбство і справедливість. У Нагірній проповіді наголошується не лише на обов'язковості дій людини, але й на важливості внутрішнього духовного стану, тобто праведними повинні бути і помисли, а не лише дії. Відбувається перехід від старозавітного принципу «помста – око за око» до принципу любові, який ґрунтується на двох заповідях Божих: «Люби Господа Бога всім серцем своїм і всією душею, і всією своєю думкою» і «Люби ближнього свого, як самого себе». З Нагірної проповіді походить головне правило християнської моралі: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому – Закон і Пророки» (Мт. 7:12).

Комплексне і органічне поєднання фундаментальних демократичних цінностей в суспільно-політичному житті і традиційних християнських цінностей у морально-етичному житті шляхом формулювання християнсько-демократичної моделі розбудови України дозволить подолати не лише демографічну кризу, але й стане платформою для подальшого розвитку в усіх сферах суспільного та економічного життя.

Таким чином, ми дійшли висновку, що утвердження традиційних сімейних і християнських цінностей – єдиний шлях до збереження і розбудови України.

Закликаю всіх небайдужих висловитися з порушеного питання.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: Украина,Украина-ЕС,семья,конституционная реформа,Мірошниченко
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.