На шляху побудови цивілізованої держави

6 июля 2015, 21:21
вільний журналіст
0
70

Кілька відповідей на запитання

В березні 2012 року, в Києві постала громадська ініціатива (до якої мав честь бути приналежним і я) проти незаконного грального бізнесу. В часі закриття першої ігрової зали, ми звернули увагу на той факт, що працівники МВС вкрай розлючені нашими діями. Боротьба з нелегальним ігровим бізнесом їх не просто обурювала і злила. Виявилось, що власники ігрових закладів платили органам МВС за “непомічання” їхньої діяльності. З цієї причини, в часі подальших заходів ми просто нищили предмети якими здійснювались азартно-ігрові дії (себто ігрові автомати). Впродовж короткого проміжку часу, ми знищили кілька десятків розсадників цієї соціально небезпечної зарази. Після ліквідації 16.05.12. зали мережі “Євролот”, проти мене та ще кількох громадських активістів було порушено кримінальну справу. Згодом, в процесі спілкування із зацікавленими особами, мої (і не лише мої) підозри з приводу того що керівництво тогочасного столичного Управління МВС та Прокуратури отримували від власників ігрових мереж матеріальну винагороду знайшло підтвердження. Нагадаю, що 15 травня у 2009 року, постановою Кабінету Міністрів, згодом і Верховної ради, а згодом і Указом Президента, діяльність закладів де здійснюються азартно-ігрові дії були заборонені. На жаль, шахраї знайшли таку собі термінологічну шпарину, назвавши ігрові автомати «лотоматами», а азартно-ігрові дії «моментальною лотереєю». Проте суть від цього не змінилася: все це лишилося формою морального розкладу та розбещення співвітчизників. 

2 липня Апеляційний суд м.Києва закінчив розгляд позивної заяви столичної Прокуратури на факт визнання мене, невинним у справі знищення майна і нібито пограбування зали ігрових автоматів на території Святошинського району у травні 2012 року. Абсурдність ситуації полягає в тім, що Прокуратура міста Києва, яка вхопилась за цю справу після того як вона розвалилась в районному суді, так не знайшла логічних аргументів на користь доказів моєї вини. Єдине чим “оперував” прокурор котрий підтримував обвинувачення, було посилання на свідчення інформатора МВС часів Януковича Микола Єременко. Сам Єременко, після зміни політичної влади внаслідок перемоги Майдану, з невідомих (щоправда, здогадуюсь яких саме) причин до судової зали не з’явився. До речі, як помічник народного депутата – заступника голови Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення діяльності правоохоронних органів, можу стверджувати – ця особа в часи свавілля Януковича дійсно таки була добровільним інформатором. Його стараннями, в Управлінні МВС м. Києва донині зберігається інформація про діяльність громадських патріотичних організацій, проти мене особисто, проти керівників “Білого Молота”, тощо. Днями, я довідався що його ім`я є в списку осіб котрі свідчитимуть в суді проти звинувачених в убивстві працівників МВС Черняка та Гульвіченка. Такі ось українські реалії.
Перегляд наданих Прокуратурою відеоматеріалів неабияк посмішив і самих суддів, й патріотично налаштованих громадян котрі прийшли мене підтримати. Навіть після встановлення того факту що вони здобуті з суттєвим і грубим порушенням вимог чинного Кримінально-Процесуального Кодексу, в часі перегляду відеоматеріалу, суд так і не зміг визначити, на кого саме з майже трьох десятків учасників закриття зали ігрових автоматів, прокуратура намагається вказати як на особу котра вчинила дії в котрих мене звинувачують. 

Коли надійшов час дебатів, прокурор дістав заздалегідь заготовлений папірець і з нього зачитав, з чого начебто підтверджується моя провина. Це також неабияк посмішило суддів. Але водночас і обурило. В данім випадку, прокурор керувався не здоровим глуздом, а бездумно виконував наказ керівництва. Сам факт виправдального вироку, вже викликає якесь неприроднє озлоблення в адептів постокупаційної, поскомуністичної, і геть не демократичної системи. Факти ж нахабного порушення вимог чинного КПК в часі формування доказової бази, як правило лишаються поза увагою. Це доречі і є однією з причин переповнення українських в`язниць насправді безвинним і бездоказово визнаним винним людом.

Нинішній тиск на суддів – дуже тривожний сигнал. Звичайно, на всі судді у нас ідеальні. Але на щастя, почалася тенденція, коли суди поступово стають справді незалежними від влади, зокрема від Прокуратури, МВС, СБУ, прем’єр-міністра, президента. 

Хочу подякувати всім, хто вболівав за мене (зокрема і своєю присутністю в залі), хто інформував громадськість про перебіг судового процесу. В першу чергу хочу подякувати громадське об`єднання “Комітет Визволення Політв`язнів”. 
Зрештою, мені приємно, що зміна ставлення суддів до замовлень Прокуратури та МВС, намагання більш об’єктивно розглядати ту чи іншу справу, нині справді існує. Хочеться, щоб цей процес продовжувався та поглиблювався. Лише так ми побудуємо цивілізовану державу. 

                                                                                                            Олесь Вахній
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.