Власник сторінки
Стратег личностного развития
Звичайна рейдерська історія, як з 90-х, та щось мене зачепило в цій “банальній” історії. По-перше, власна байдужість
На днях знайомий показав фото і відео з села Угринова, на яких з будинку священника, разом з його дружиною та двома неповнолітніми дітьми. Здавалося б, відносно звичайна історія - таких було багато у 90-ті роки: і документи на право користування житлом є, і церква належить Українській Православній Церкві. Належали.
Та щось мене зачепило в цій “банальній” історії. Можливо, усміхнені обличчя родини до початку усіх жахів рейдерського свавілля. Коли землю навколо будинку без пояснень діловито міряють землеміри, а місцевий “пан” - Андрій Турак зі своїми поплічниками , бо ж має намір передати усі помешкання у власність розкольницькому Київському патріархату. А можливо, це було моє власне, спочатку бездушне, ставлення до цієї історії.
В інтернеті можна легко знайти оголошення про надання юридичної допомоги, задля виселення з будинку прописанних мешканців. І коштує така послуга не дорого:“В нашей практике выселение из квартиры от начала до конца занимает чуть больше месяца и его стоимость от А до Я не превышает 2000 грн. Как правило, все происходит без вашего присутствия и без утомительных неприятных процедур”. Тобто, “комфорт” та задоволення при цьому гарантують. І яка там Совість, якщо є гроші та нагальна необхідність повсякчас бути “своїм” в русі політичного життя країни?
Напевно, подібними послугами і скористався колишній регіонал Турак, що звик вчасно “перекрашуватись” на “правильного” патріота, який завжди в тренді будь-якого сьогодення: чи то комуністичного, чи то ринкового, а тепер і свідомого “віруючого автокефала”.
Мабуть, і в голови сільради залишились поняття не про мораль, а про правильну поведінку там, де зачіпаються інтереси “сильних світу цього”, бо називати питання етики та елементарної людяності “міжконфесійними питаннями” аж надто цинічно.
До тих пір, поки ми продовжуємо сприймати людей в біді як віртуальні тіні в інформаційному просторі, статистичні цифри у кримінальних зведеннях, будь яке зло у нашому житті можливе. Але ж родина Сапожник це живі люди: подружжя звуть о. Ростислав та м. Наталя, двоє діток - одинадцятирічний Кирило та, вже майже дорослий, сімнадцятирічний Денис. Хлопці чим можуть допомагають батькам і хочуть убезпечити їх, хоча самі потребують захисту. Це наші співвітчизники, сусіди та батьки малолітніх дітей, що присвятили життя служінню Всевишньому і своїй пастві.
Покинуті на призволяще усіма можновладцями, тримаючись молитовної підтримки своїх прихожан та власної віри, чи зможе ця сім'я вистояти під час нападу істот, які ладні вклонятися і Богу, і дідькові лисому та вірять у свою недоторкану вседозволеність?
Русский перевод
Обычная как из «лихих девяностых», но
что-то меня зацепило в этой «банальной» истории. Во-первых, собственное
безразличие…
На днях знакомый показал фото и видео из села Угринова, на
которых пытаются выселить из дома священника, вместе с его женой и двумя
несовершеннолетними детьми. Казалось бы, относительно обычная история - таких
были много в 90-ые годы: и документы на право пользования жильем есть, и
церковь принадлежит Украинской Православной Церкви. Принадлежали.
Но что-то меня зацепило в этой "банальной" истории. Возможно,
улыбающиеся лица семьи до начала всех ужасов рейдерского своеволия. Когда землю
вокруг дома без объяснений деловито обмеряют землемеры, а местный "пан"
- Андрей Турак со своими наймитами выгоняет из дома, где семья прожила
последние 17 лет, так как намерен по своему хотению передать все постройки в
собственность раскольническому Киевскому патриархату. А возможно, это было мое
собственное, сначала бездушное, отношение к этой истории.
В интернете можно легко найти объявление о предоставлении
юридической помощи, ради выселения из дома прописанных жильцов. И стоит такая
услуга не дорого: “В нашей практике выселение из квартиры от начала до конца
занимает чуть больше месяца и его стоимость от А до Я не превышает 250 дол. Как
правило, все происходит без вашего присутствия и без утомительных неприятных
процедур”. То есть, "комфорт" и удовольствие при этом гарантируют. И
какая там Совесть, если есть деньги и неотложная необходимость постоянно быть
"своим" в потоке политической жизни страны?
Наверное, подобными услугами и воспользовался бывший
регионал Турак, привыкший вовремя "перекрашиваться" в
"правильного" патриота, который всегда в тренде при любом строе: то
ли коммунистического, то ли рыночного, а теперь и сознательного "верующего
автокефала" (хоть причисляет себя к сторонникам западных конфессий).
По-видимому, и у главы поселкового совета понятия о морали заменило
понимание о правильном поведении в тех случаях, когда затрагиваются интересы
"сильных мира сего": называть вопрос этики и элементарной
человечности "межконфессиональными вопросами" слишком уж цинично.
До тех пор, пока мы
продолжаем воспринимать людей в беде как виртуальные тени в информационном
пространстве, статистические цифры в криминальных сводках, любое неслыханное
зло в нашей жизни возможно. Но семья Сапожник - это живые люди: супругов зовут
о. Ростислав Михайлович и м. Наталья Ивановна, двое деток - одиннадцатилетний
Кирилл и, уже почти взрослый, семнадцатилетний Денис. Ребята чем только могут
помогают родителям и хотят защитить их, хотя сами в этом нуждаются. Они наши
соотечественники, соседи и родители малолетних детей, которые посвятили жизнь подвигу
служения Всевышнему и своей пастве.
Покинутые на произвол всеми власть предержащими, полагаясь на молитвенную
поддержку своих прихожан и собственную веру - сможет ли эта семья выстоять во
время нападения тех, кто готов кланяться и Богу, и черту лысому и верит в свою
неприкосновенную вседозволенность?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.