Децентралізація - хотіли як краще, а отримаємо як завжди?

8 мая 2015, 21:44
16
27698
 Децентралізація - хотіли як краще, а отримаємо як завжди?

Децентралізація - хотіли як краще, а отримаємо як завжди?

Сьогодні наша держава небезпечно дрейфує у безвладдя. Крах, що наближається, проявляється і у фінансово-економічній сфері, і в організації оборони, і в соціальній політиці. Як наслідок, паніка охоплює усі верстви населення і бізнесу. Центральна влада все більше переходить до ручного управління в усіх сферах, запрошує на найважливіші посади, у тому числі міністрів і радників іноземців, передає фінансову і інші системи під зовнішнє управління.  Стає все очевидніше, що  проблеми можуть бути вирішені не посиленням абсолютизму в централізації, а передачею більшості владних повноважень на місця. Нагадуємо, що обіцянки конституційної реформи і децентралізації влади в Україні були заявлені в передвиборчих програмах практично усіх політичних сил, що пройшли у Верховну Раду нинішнього складу в 2014 році. Ці ж обіцянки були у передвиборчій програмі діючого гаранта Конституції. Проте, у напрямку децентралізації, не зроблено  жодного ефективного кроку. Окрім  того, що у бюджеті на 2015 рік місцевим органам передано вирішення питань закриття шкіл, лікувальних установ, безкоштовних сніданків у школах, однак - без передачі їм фінансових резервів. Це ми розцінюємо доки як знущання з самої ідеї децентралізації та над інститутом місцевого самоврядування. У минулому блозі ми вже писали, що децентралізація без фінансів,  тільки з зобов'язаннями - це слабкість України (http://blogs.korrespondent.net/blog/politics/3508233/). Сьогодні ми хочемо внести уточнення. Це вже не слабкість, а нехтування у бік місцевого самоврядування, яке здатне під своєю егідою зберегти і об'єднати Україну. Час нестримно йде!!! Вже минув рік, а віз і нині там! Зволікання з конституційною реформою, грунтованою на принципах децентралізації, сьогодні чи не головна загроза для української державності. Чого ж так нові обличчя Верховної Ради, Кабінету Міністрів і Адміністрації Президента бояться виконувати свої передвиборчі обіцянки? Невже переляк викликаний тим, що їм доведеться покінчити з феодальною системою управління державою, створеною Кравчуком, Кучмою і доведеною до досконалості Януковичем? Адже Влада, яка зараз, - це усе ті ж феодали, що тільки скинули з трону своїх сеньйорів. Тоді навіщо їм пиляти свій трон абсолютної феодальної влади над Україною? Тоді у них і немає інтересу до реформування  місцевого самоврядування. Виходить, що у тих справах, які ми бачимо сьогодні, ніхто не збирається зупиняти некерований процес феодалізування країни, що почався. Оголошуючи про свій намір зламати супер-президентську модель влади часів Януковича, нинішня влада  нових сеньйорів продовжує активно її використовувати і зміцнювати. Жорстка президентська вертикаль залишилася, кумівство  та корупція процвітає, на зміну одним кланам прийшли інші. Усе це дуже скоро приведе до одного результату - до розвалу на окремі олігархічні волості. Адже пройшло більше 9 місяців з того часу, як був обнародуваний проект змін в Конституцію, поданий Адміністрацією президента у Верховну Раду. У ньому  фактично  обійшли один з ключових пунктів реформи, про важливість якої говорять у всьому світі - децентралізація влади. У чому це проявилося? У проекті змін внесено право президента розформовувати орган самоврядування, якщо яку-небудь з його дій буде оскаржено в суді. Ось так ось!  Нинішнє керівництво країни, декларує спочатку злам корумпованої президентської вертикалі, яка формувалася в Україні упродовж більше двадцяти років, а насправді захищає і зміцнює цю вертикаль. Сьогодні замість децентралізації ми спостерігаємо процес формування супер - централізованої системи, де в єдиному пориві є злиття влади олігархії і вищого чиновництва. Країною правлять клани. Країною правлять сеньйори. Є очевидним той факт, що місцеві держадміністрації узурпували право на вирішення усіх питань, не допускаючи до них місцеві ради і їх виконавчі комітети. Глави районних і обласних держадміністрацій, які призначаються президентськими указами, продовжують відноситися до місцевих рад як до "непотрібних придатків", які "заважають ефективно керувати". Підкоряються ці управлінці безпосередньо Президентові і уряду, а не місцевим громадам. Їх ця система влаштовує, серйозно та структурно змінювати її вони не мають наміру. Звідси ми спостерігаємо такі сирі та спірні  закони відносно децентралізації,  як  Закон України «Про співробітництво територіальних громад» та Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Одна з причин побоювань   центру ділитися своїми повноваженнями з місцевими громадами - є страх втратити контроль над фінансовими потоками. Чим більше централізована бюджетна система країни, тим ефективніше корупційні схеми, тим міцніше фінансова влада феодалів. Якщо фінансові ресурси розподілятимуться місцевими радами, то депутати, які живуть в цьому місті або районі будуть зацікавлені в гарних дорогах і якісній медицині. Вони щодня спілкуються зі своїми виборцями, їх легше проконтролювати. Зараз же бюджетні кошти розкрадаються в процесі передачі з однієї сходинки влади на іншу. Ця сходинка досі під ковпаком у Києва. Ось чому нинішня влада, так само як і колишня - не просто не хоче боротися з корупцією: чинячи опір децентралізації, вона щосили чинить опір усуненню головних причин корупції. Виходить, що крилата фраза пана Черномирдіна "Хотіли як краще, а вийшло як завжди" стає метафорою "реформ" в Україні.

Кандидат юридичних наук, адвокат, член виконкому Одеської міської ради Руслан Чорнолуцький

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.