Філософія маркетинґу

4 мая 2015, 19:41
0
134
Філософія маркетинґу

За туризм закину слово

Навіть не аналіз, а побіжний перегляд програм, постанов, концепцій та стратегій, що безпосередньо стосуються вітчизняної туристсько-рекреаційної індустрії (на усіх її вертикальних щаблях) навіює думки, (з болем) актуалізовані неоднораз згадуваним мною світлої пам’яти професором Осипом Морозом: “Нація, позбавлена державницького мислення, приречена вирощувати буряки та найбільших у світі бджіл”.

Уже зазначав, що нищення вітчизняної туристсько-рекреаційної галузі відбувається не всупереч, а за згодою найвищого державного керівництва. Кабмін своєю Постановою “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 10 вересня 2014 р. за № 442 (набрала чинності 16 вересня того ж року) ліквідував Державне аґентство України з туризму та курортів – центральний орган виконавчої влади, який мав забезпечувати реалізацію державної політики у цій царині. Правники делікатно назвали цей крок абсурдом (див.: http://korrespondent.net/url.hnd?url=http%3a%2f%2fjurblog.com.ua%2f2014%2f10%2flikvidatsiya-derzhavnogo-agentstva-ukrayini-z-turizmu-ta-kurortiv-teoretichna-ta-praktichna-dotsilnist). Мовою ж юриспруденції «різання» «курки, здатної нести золоті яйця» трактується як «неодержаний прибуток (втрачена вигода)». Чи це не злочин, особливо ж у час, коли держава щодня витрачає на проведення АТО мільйони гривень? Свого часу С.Петлюра слушно завважив: «Страшні не московські воші, а українські гниди».

Кожен дивиться на світ через власні окуляри

Життя, попри все, «жевріє». На початку квітня в Київський школі бізнесу відбулись громадські слухання проєктів програм розвитку туризму в Україні, які туристському загалу представили переможці конкурсу, організованого та здійсненого Міністерством економічного розвитку та торгівлі

Передісторія цього заходу тривіальна. Зазначене міністерство за кілька тижнів до заходу оголосило конкурс програм розвитку сфери туризму в Україні (автор найкращої програми, як було заявлено, мав бути призначений радником міністра). На попередньому етапі комісія, призначена міністром, розглянула тридцять запропонованих програм та обрала для участи в наступному (фінальному) етапі чотири кандидатури. Ними стали: Артем Атоян (заслужений працівник туризму України, екс-заступник Голови почилого в Бозі Державного аґентства України з туризму та курортів), Наталія Гасюк (директор департаменту міжнародного співробітництва, євроінтеґрації та розвитку туристичної інфраструктури Івано-Франківської ОДА), Олексій Євченко (співвласник та керуючий партнер міжнародної компанії “ArtBuild Hotel Group”) та одесит Іван Ліптуга (віце-президент АТ «ПЛАСКЕ»).

На початку слухань міністер А.Абромавічюс лапідарно пристойною російською пояснив, що завданням помічника, який працюватиме на громадських засадах (sic), є розвій галузі, для якої в України потенціал величезний. Завважив також, що він (міністер) тішитиметься усім (й від будь-кого) конструктивним пропозиціям (які, очевидно, можна спрямовувати до нього й електронною поштою).

По тому претенденти на посаду (не було лишень Гасюк) озвучили створене або ж самотужки, або ж «командою» та відповіли на запитання (зокрема, й провокативні) присутніх. 

Усім бажаючим-слухачам також було надано можливість лапідарно (реґламент бо ж) погомоніти про наболіле. Я в своєму слові спробував привернути увагу присутніх до того факту, що жоден із кандидатів не згадав про науку (неоднораз згадуваний мною О.Мороз слушно й наполегливо повторював: «Патріотизмом науку не заступиш»). Проте – склалось враження – мої слова лише стрясли повітря (простіше – мене не почули). Небавом двоє доповідачів дорікнули мені: мовляв, вони науку аж ніяк не обійшли. Допитливого читача прошу ласкаво завітати на сайт Мінекономрозвитку  й відшукати в представлених там «програмах» (www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=2d73ca2c-14d5-48fb-9d34-d0c834a16b6b&title=UMinekonomrozvitkuViznachilisIzFinalistamiKonkursu NaPosaduRadnika MinistraZPitanTurizmu) саме цю дефініцію.    

Мав також надію, що бодай ХТОСЬ (із учасників-слухачів) зважить на відповідність «програм» бодай словниковому визначенню цього терміну. Адже будь-яка програма не уявляється без таких ОБОВ’ЯЗКОВИХ складових, як: захід, термін виконання та відповідальний/і за це, обсяги та джерела фінансування. Отже, те, про що розводились претенденти, інакше як «концептуально-засадничими умовами» назвати язик не повертається… До слова, намагався привернути до цього увагу ветеран вітчизняного туризму, керівник туроператора «Україна-Русь» С.Романюк. Проте, як я вже завважив, кожен із присутніх чув лише себе…

Чому не варто «сопромат смєкалкой замєнять»

Будь-яка програма (стратегія/концепція) розвитку туризму (в якому, завважте, продається не товар, а послуга), створена з найкращими намірами (чи не ними дорога в пекло вимощена?), приречена, якщо іґноруватиме спеціалізовану науку (туризмознавство) та результати маркетинґових досліджень, філософія яких – «знайди потребу та задовольни її».

Що знають іноземці та громадяни України про туристські принади нашої держави, чим вони користуються, подорожуючи нею, а також що радять зробити, аби промоція вітчизняного турпродукту була ефективною?

Задля отримання відповідей на ці та побічні питання, студентами катедри країнознавства і туризму Київського національного університету імені Тараса Шевченка було проведено опитування 400 респондентів із 20 країн, а також біля 1000 громадян України з усіх її областей. Соціальний статус опитаних – від школярів до домогосподарок, статева структура – майже фіфті фіфті, віковий ценз – 16-60 років (переважали 18-40-літні), вісім із десяти – городяни.  

На запитання «Що опитуваний/а знає про туристсько-рекреаційні ресурси України, зокрема, про об'єкти зі Списку світової спадщини ЮНЕСКО?», майже половина опитаних чехів та словаків нічого певного не змогла відповісти, те ж стосується й грузинів, словенців, іспанців та французів (серед останніх третині Україна взагалі байдужа), число «невігласів» серед громадян Південно-Африканської Республіки, чорногорців, угорців, португальців та австрійців сягнуло майже 80% (до слова, чотирьох австрійців із десяти взагалі не цікавить Україна), майже стільки ж – серед норвежців (лише один знав про історичний центр Львов як пам’ятку ЮНЕСКО), таких само серед бразилійців виявилось три особи з чотирьох (як і латишів), усі ж двадцять опитаних британців – ні сном – ні духом. Найобізнанішими виявились росіяни (що і не дивно) та поляки (лише один із двадцяти респондентів нічого не знав про українські турпринади, у тому про об’єкти ЮНЕСКО знали четверо з десяти).

Ті ж, хто бодай дещо знають про туристські принади нашої країни, отримали інформацію про них із, головно, інтернет-довідників (Вікіпедія тощо): двоє з десяти австрійців, майже третина французів, чехів та словенців, більшість росіян, поляків, словаків, грузинів, іспанців, латишів, норвежців, південноафриканців, угорців та бразилійців, а також усі португальці. Соцмережі як джерело стали у нагоді португальцям (100% опитаних ), росіянам (85%), іспанцям (75%), полякам (55%), а також словенцям, латишам, південноафриканцям та угорцям.

Спеціалізовані туристські сайти стали джерелом інформації для іспанців (30%), португальців (25%) та поляків (15% респондентів).  

Друковані мас-медії прислужились португальцям (половина опитаних), австрійцям (двоє з десяти), а також південноафриканцям, полякам та угорцям. Електронними ж ЗМІ скористались лише португальці.

Розповіді друзів, знайомих, родичів були джерелом інформації для поляків (70%), португальців (50%), росіян (30%), іспанців, словаків, бразилійців, грузинів, латишів, норвежців, південноафриканців, словенців та чехів.

Що ж до сайтів українських дипломатичних представництв, то вони прислужились лише португальцям, словенцям та полякам.   

Опитувані, які подорожували Україною, використовували – для орієнтування та отримання необхідної інформації – такі джерела: литовці – туристські карти та атласи, поляки – карти (половина опитаних), мобільні додатки (кожен четвертий) та атласи (15%), португальці та чорногорці – карти, атласи та додатки, словенці – карти (усі) та мобільні додатки (четверо з п’яти), чехи – додатки (кожен п’ятий), карти (15%) та атласи (5%), росіяни – додатки (майже половина), французи – карти та додатки (по 40%), австрійці – додатки (усі опитані).

На запитання «Чи має намір опитуваний приїхати (як турист) в Україну?» ствердно відповіли 10% норвежців, 15% південноафриканців, по 30% – португальців та словенців, четверо з десяти іспанців, половина чорногорців,  6 із 10 чехів, французів, литовців, австрійців, бразилійців, латишів  та  словаків, майже стільки ж грузинів, 70% угорців та 85% поляків.

Британці ж у бажанні відвідати Україну «переплюнули» всіх: 18 із 20 опитаних відповіли ствердно. «Відмовники» ж пояснили своє рішення тим, що «у вас (нас) війна», а також поганою промоцією України як туристської дестинації та мовним бар’єром (вважають, що тут їх не зрозуміють).

Ті ж респонденти, які висловили бажання приїхати в Україну, пріоритетами (щодо відвідуваности) назвали: французи – Київ (у тому Майдан Незалежности), Львів, Карпати, Крим; австрійці – Київ, Крим, Карпати, Центральну (40%) та Західну Україну (15%); британці – Київ, Львів, Чернівці, Одесу, Донецьк, Карпати (а також завважили на мальовничі краєвиди та цікаві історичні об’єкти); бразилійці – Київ, Львів, Одесу, Чорнобиль; іспанці – Київ та Львів (по 40%), Одесу (20%), Крим; латиші – Київ, Львів, Мукачеве, Ужгород, Карпати та Закарпаття; литовці – Київ, Львів, Одесу, Кам’янець-Подільський, Тернопіль; південноафриканці – Київ та цікаві місця (природні об’єкти та історичні пам’ятки), поляки – Київ (60%), Львів (40%), Одесу (50%), Крим (30%); португальці – Київ, Львів, Чорнобиль, Одесу; словенці – Київ та Львів;  чехи – також Київ і Львів та Карпати; чорногорці – Київ, Львів, Одесу, Чорнобиль, Карпати та Закарпаття. Словаків та грузинів цікавлять архітектурні пам’ятки та історичні місця.

Ті з опитаних, хто нічого не знає про туристську Україну, причинами цього назвали:  словаки, грузини та поляки – відсутність відповідної інформації в тих джерелах, якими вони звикли користуватись. Більшість британців завважили, що про Україну їм відомо лише завдяки Майдану та теперішнім бойовим діям на сході країни, дехто пригадав Євробачення. Що ж до належної реклами українського турпродукту, то про нього англійською анічогісінько в тих джерелах інформації, яким вони віддають перевагу.

На запитання «Що, на переконання опитуваного, слід робити Україні для  промоції вітчизняного турпродукту» були отримані такі відповіді. Понад 60% французів завважили, що варто створити та належно представити багатомовні спеціалізовані туристські сайти/портали, а також мобільні додатки (для планшетів і смартфонів). Такої ж думки австрійці (відповідно 40% та 60%). Словаки теж віддають перевагу сайтам/порталам (55%), а також інтернет-довідникам  (45%), представленню в соціальних мережах та участі в міжнародних туристських ярмарках, виставках тощо. Кожен п’ятий британець висловився за належне представлення в соцмережах (Facebook, Twitter, Tumblr, Instagram, Weibo), дещо менше – за мобільні додатки, наступні (за кількістю порад) – турсайти, участь в міжнародних турвиставках, представлення в інтернет-довідниках, електронних туристських часописах, друкованих ЗМІ Великобританії. Остання «сходинка» – у сайтів дипломатичних представництв України.   

Бразилійці вважають, що український турпродукт має бути належно представлений насамперед на турсайтах, а також на міжнародних туристських ярмарках, виставках, конґресах (по 85% опитаних), в електронних туристських часописах (80%) та інтернет-довідниках (65%), на сайтах дипломатичних представництв України та в бразилійських друкованих ЗМІ (по 45%). Також майже половина респондентів зазначила важливість мобільних додатків.

Більше половини грузинів радять створити спеціалізовані багатомовні туристські сайти та портали, кожен другий – інтернет-довідники. Важливими також вони назвали представлення в соцмережах та участь у міжнародних туристських ярмарках, виставках, конґресах.

Іспанці для промоції вітчизняного турпродукту пропонують: створювати мобільні додатки та бути належно представленим у соцмережах (по 40%), створити та належно представити в світовому інформаційному просторі спеціалізовані багатомовні туристські сайти/портали (30%), бути належно представленим в інтернет-довідниках (20%), брати активну участь у міжнародних туристських ярмарках, виставках, конґресах (15%), бути представленим в іспанських друкованих ЗМІ (кожен десятий).

Усі опитані латиші впевнені, що для промоції вітчизняного турпродукту потрібно створити та належно представити в світовому інформаційному просторі спеціалізовані багатомовні туристські сайти, молодь же радить розробляти  та створювати додатки (до смартфонів і планшетів).

Майже третина литовців теж вважають важливим створення турсайтів, також – бути належно представленим у соцмережах  (головно Facebook та Tumblr) і брати активну участь у міжнародних туристських ярмарках, виставках, конґресах.

Троє з чотирьох опитаних норвежців – «за» мобільні додатки та представлення в соцмережах (головно Facebook), половина – «за» належне представлення в друкованих ЗМІ Норвегії, 45% радять створити та належно представити в світовому інформпросторі багатомовні турсайти, 40% брати активну участь у міжнародних туристських ярмарках, виставках, конґресах, 35% – бути належно представленим на сайтах дипломатичних представництв України.

За створення мобільних додатків висловились 95% опитаних поляків. На наступних позиціях – спецтурсайти (85%), представлення: у соцмережах (65%), інтернет-довідниках (40%), на сайтах українських диппредставництв (35%), в електронних туристських часописах (15%) та в друкованих ЗМІ Польщі (10%). Що ж до участи в міжнародних туристських ярмарках, виставках, конґресах, то на важливості цього наголосив лише один респондент.

Португальці вважають, що необхідно бути належно представленим в інтернет-довідниках (четверо з п’яти опитаних), на сайтах українських дипломатичних представництв (70%), в електронних туристських часописах (45%), у соцмережах (95%), а також брати участь в міжнародних турярмарках (80%). Що ж створення мобільних додатків, то за це висловились всі опитані.

Росіяни радять приділити увагу інтернет-довідникам (70%), мобільним додаткам (половина опитаних) та участі в турярмарках (30%).

Трохи більше половини респондентів-чехів висловились за  належне представлення в соцмережах, по 45%  – за створення спеціалізованих багатомовних турсайтів, представлення на сайтах дипломатичних представництв України та в друкованих ЗМІ Чехії. Далі в цьому ряду (за важливістю) – належне представлення в інтернет-довідниках та участь у міжнародних туристських ярмарках, виставках, конґресах. Кожен третій завважив на необхідності представлення в електронних туристських часописах та створенні мобільних додатків.

Чи довго в Україні закон Паддера «правитиме бал»?

Кількох очільників обласних Рад та державних адміністрацій запитав (у соцмережах) про їхнє ставлення до того, чому, попри значний потенціал, туристська царина на «підконтрольних» їм територіях його належно (ефективно) не використовує. Як також про те, що (зважаючи на закінчення цього року терміну дії відповідних обласних програм розвитку туризму) робить влада, аби програми на наступне п’ятиліття були інноваційними, реалістичними та ефективними. Завважив також, що науково-методичний супровід цих програм могла б здійснювати найстаріша в Україні профільна катедра. Відсутність конкретних (по суті запитань) відповідей може свідчити (дуже хочу помилитись) лише про те, що всі мої респонденти – у закладниках. Кого і чого – тут, очевидно, не варто розводитись.    

Сподівався потішити себе надією, що щойно створене у Верховній Раді міжфракційне депутатське об’єднання «Україна туристична» зважить на понад 100 вітчизняних ВНЗ, які не лише щороку готують сотні фахівців для туризму, а й провадять значну дослідчу роботу. Проте під час його презентації (www.youtube.com/watch?v= LBtHIyVyaAE) ніхто й словом не згадав про науку та її «відданих синів і дочок».

Прикро, що Україна не перший рік живе за «законом Паддера»: «Все, що добре починається, закінчується погано. Все, що починається погано, закінчується ще гірше».

Маю все ж милу надію, що на результати представленого вище (як і інших) дослідження зважать не лише радники економічного міністра І.Ліптуга (відповідальний за рекламу, промоцію та маркетинг у туризмі) та О.Євченко (у  його компетенції – питання перетворення державної системи управління в туризмі та законодавчі зміни), а й Голова парламентського підкомітету з туризму А.Романова, очільники МЗС (задля відповідної роботи над сайтами українських диппредставництв у країнах знаходження), керівники областей та відповідальні за розвиток туріндустрії в реґіонах (зокрема, під час створення програм розвитку туризму та курортів), директори турфірм, творці мобільних додатків, як також туризмологи та мас-медійники. 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.