Волонтери сектору А зони АТО

3 апреля 2015, 03:56
журналіст
1
87

Скидання всієї допомоги в Сватово — незрозуміло, для кого це робиться, — каже офіцер-психолог добровольчого батальйону "Київщина" Андрій Козінчук.


Невідомі «стратеги» Міноборони і Генштабу роблять все, аби ускладнити діяльність волонтерів, які доставляють все необхідне солдатам прямо на передову! – це основна тема прес-конференції «Фронтові волонтери: разом до перемоги!», яка відбулася у Музейно-патріотичному центрі Конгресу Українських Націоналістів у Києві.

Організатори – журнали «Музеї України» і «Нова Січ».

Учасники: Андрій Козінчук – офіцер-психолог добровольчого батальйону спецпризначення МВС «Київщина», Олександр Поштар – клуб джиперів, фірма «Аква АС», Вікторія Мірошніченко – волонтерський центр «Нова Січ» (Полтава), Олександр «Робін» керівник караванів Самооборони Майдану, представники інших структур…

Волонтери розповіли, що єдиний пункт збору допомоги збираються створити у Сватовому на Луганщині. І вже звідти речі і харчі розподіляти по частинах. Втім, волонтерам така ідея не подобається. 

Незважаючи на обмеження вони, як і раніше, намагатимуться передати допомогу безпосередньо бійцям на передову. – Зазначив телеканал новин 24, - "Щодо Сватово, я цього не розумію, ми там посилки залишати не будемо. Ми будемо загружатися і їхати в зону АТО по маршруту, будемо передавати особисто в руки, і хлопці будуть відзвонюватися і казати, що отримали посилку", — говорить керівник караванів самооборони Майдану Олександр "Робін".

-Скидання всієї допомоги в Сватово — незрозуміло, для кого це робиться,
— каже офіцер-психолог добровольчого батальйону "Київщина" Андрій Козінчук.

http://24tv.ua/news/showNews.do?volonteri_proti_yedinogo_punktu_zboru_dopomogi_dlya

_biytsiv_ato&objectId=561220

 Крім того, капітан Козінчук зробив резонансну заяву агенції УНН.

Військовий психолог Андрій Козінчук не згоден із даними Міноборони про те, що 80% бійців, які повернулися із зони АТО, мають психогенні травми. Таку думку він висловив у відеокоментарі УНН та розповів про симптоми посттравматичного стресового розладу та новітні методи реабілітації бійців.

“Ми працюємо у декількох напрямках. Підготовка військовослужбовців, психологічний супровід і реабілітація. Працюємо з чотирма категоріями. Це безпосередньо військовослужбовці, поранені військовослужбовці, ті, які повернулися з полону, і члени сімей загиблих військовослужбовців. Зараз дуже згущуються фарби щодо ПТСР (посттравматичний стресовий розлад — ред.). За даними Міноборони, у нас 80% тих, хто отримав психогенні травми. Це недолугість. У нас все набагато краще, але не зовсім рожево і м’яко. ПТСР проявляється так: фізіологічні прояви — це головні болі, нудота, тремор, психічні прояви — гіперактивність, агресія, а також часта схильність до вживання алкоголю і наркотиків, флешбеки — ситуативні раптові спомини того, що було з ним. І є така ще ймовірність, що людина не контролює те, що робить. Може, наприклад, кинутися на свою маму, не усвідомлюючі, що це мама”, — розповів А.Козінчук.

За словами психолога, вони зараз працюють над створенням правильних реабілітаційних центрів.

“Згідно із законом, реабілітацію можна проводити тільки в санаторно-курортних об’єктах. А це означає, що бійців заганяють в санаторій і роблять їм там електрофорез, електросон або масаж. А вони там вживають алкоголь з ранку до ночі... То хіба це реабілітація?! Наш план професійного реабілітаційного центру — це робота з бійцем і його сім’єю. Ми йому не даємо допомогу, а даємо плече підтримки. Залучаємо таких бійців у соціальні проекти. Це робота з ... наркоманами, алкоголіками. Тобто залежними людьми. Соматичні ампутанти допомагають людям, у яких цілі кінцівки”, — підкреслив експерт.

http://korrespondent.net/url.hnd?url=http%3a%2f%2fwww.unn.com.ua%2fuk%2fnews%2f1454322-viyskoviy-psikholog-zayava-minoboroni-pro-80-psikhichno-travmovanikh-biytsiv-ye-nepravdivoyu

Довідка УНН: Капітан Андрій Козінчук закінчив військовий інститут Київського національного університету ім. Тараса Шевченка за фахом військовий психолог. З червня минулого року працював у зоні АТО як волонтер-психолог. Із серпня минулого року — офіційно став військовим психологом батальйону патрульної служби особливого призначення “Київщина”.

Волонтер з Боярки Олександр Поштар розповів про рейди в зону АТО учасників клубу джиперів, проекти з відновлення розбитої автотехніки, перепони, які доводиться долати через саботаж чиновників… Особливу увагу Олександр приділив виготовленню і поставку у війська компактних фільтрів для швидкої очистки води, що є чутливою проблемою в АТО. Сподіваємося, обладнання буде виготовлене і дійде до бойових частин.

Координатор волонтерського центру при журналі «Нова Січ» (Полтава) Вікторія Мірошніченко з колежанками – Іриною Каптур і Мариною Шеремет, яскраво повідала про непрості будні патріотів України з різних міст, які за покликом серця допомагають армії. Ця смілива красива жінка організувала і здійснила десятки гуманітарних рейсів у найстрашніші місця фронту, підтримуючи бійців, у тому числі морально… Була під обстрілами, реально ризикувала… Саме на таких людях і тримається волонтерський рух!

І про журналістів. Чомусь придумали купу обмежень для преси. Для чогось потрібно проходити перевірку в СБУ. Реєструватися у Мінобороні, Генштабі, штабі у Краматорську… Оформляти купу непотрібних папірців. Десь у частинах, завчасно шукати якихось прес-офіцерів, яких, як правило нема… Узгоджувати переміщення, контакти… Зрозуміло, за таких умов ми отримуємо дефіцит правдивої інформації з фронту, не доносимо настрої, побажання солдат. В пресу потрапляють якісь негативні емоції, плітки… Чимало журналістів просто хаотично блукають тилами, або доїздять туди, куди зможуть чи хтось пустить… Спілкуються з випадковими вартовими на блок-постах, які видають власні стратегічні думки про хід війни і дії командування за абсолютну істину. До того ж, анонімно. І знову негатив. В результаті, виникає паніка, депресивні настрої… Офіцери з великими зірками на погонах, старанно уникають спілкування, відповідні прес-служби просто озвучують добові звіти…

Повірте, публічно, на камеру, фронтовики говорять зовсім інше, ніж в кулуарах! http://korrespondent.net/url.hnd?url=https%3a%2f%2fwww.youtube.com%2fwatch%3fv%3d84qNXhLjFqk  Особисто переконався http://korrespondent.net/url.hnd?url=https%3a%2f%2fwww.youtube.com%2fwatch%3fv%3d3PooKU1VM2A

  і в Станиці Луганській http://korrespondent.net/url.hnd?url=https%3a%2f%2fwww.youtube.com%2fwatch%3fv%3dIKjOLsnmyWs%26amp%3blist%3dUU_5I-7Yh_EmnU1rrRtkWO8w ,

і в Щасті

http://korrespondent.net/url.hnd?url=https%3a%2f%2fwww.youtube.com%2fwatch%3fv%3dTbqJ9q6yKYI

До них просто треба доїхати, відчути, побачити. А це проблема… Відомі сепари возять за собою цілі бригади телевізійників з Москви… Хто заважає нашим військовим прес-службам хоча б пару раз на місяць возити пресу у певні частини різних секторів? Підбирати цікавих співрозмовників, звитяжців…

А поки і волонтери і журналісти діють на власний розсуд. У волонтерів вже виникла Система, яка можливо, і досить скоро, змінить Україну на краще.

Тоді, коли ми закінчимо цю війну…

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»

Фото: Ростислав Тригуб, Володимир Бровко

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.