Чиновники - вороги чи друзі?

1 апреля 2015, 18:14
0
49
Чиновники - вороги чи друзі?
Вместо жаворонков...

Хворі річки - хворий народ.

              ЧИНОВНИКИ  – ВОРОГИ ЧИ ДРУЗІ ДОВКІЛЛЯ?

                                      

   

 Природа бідніє.    В Україні однією з найсуттєвіших загроз біорізноманіттю вважають сільське господарство, основними наслідками якого є -  забруднення води та грунтів пестицидами і мінеральними добривами. Широко відоме “цвітіння” водойм. Але не всі знають, що його причиною найчастіше є потрапляння “хімдобрив” у водойми. Результат очевидний: ставки та водосховища перетворюються на зелені смердючі калюжі, де вже не може жити ні більшість риб, ні інші вимогливі до якісної води організми. Загибель малих річок спричиняють і забруднені грунтові води. Так в Глобинськім районі аналіз води в колодязях на подвірьях селян показав перевищення нітратів в  п’ятдесят - сто разів від допустимих норм, а вміст пестицидів у криничній воді то “дуже велика” таємниця.   Та все ж відомо, що кожен рік до району завозиться для використання – 200 (двісті) тон «дусту»: гербіцидів і ядохімікатів, які через воду попадають в борщ…

     Скільки їх – потічків, річечок, ставків, бродів, джерелець – умерло, звелося, пересохло, зникло, загинуло, ділося, пропало, відійшло, загубилося в часі й просторі, “перемололося”  лихоліттям, переоралося, обміліло до нитки, словом, скільки їх щезло з лиця  української землі. Як стверджує Степан Колесник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка: “Дивні речі творяться в державі протягом доброго десятиліття. Річка ніким не захищена. Вона нікому не належить. За неї нікого на питають. Поки народ не збагне, що “здорові ріки – здорова нація” – доти не сподіватися на добро в Україні.” 

     Осушення боліт для створення полів призвело до перетворення велечезних тереторій, які слугували домівкою численним видам риб, водоплавних птахів і болотних рослин, у малопродуктивні поля. Також болота виконували функції очищення забрудненої води, контролю паводків, сприяли розвитку мисливства, рибальства, туризму. На жаль сьогодні ми втрачаємо багатовічні ресурси під час розорювання земель.

     Відмовитися від сільськогосподарської діяльності. Ні, про таку дурницю вести мову ніхто не збирається. Скажу лише одне, в Єврпі, куди ми мандруемо, дві третини сільськогосподарських угідь віддали тваринницкій галузі. А це не оранка, а луки, сіножаті. Подолати кризу в сільському господарстві мають розробки вчених, наприклад, про органічне сільсек господарство, грунтозахистне та контурне землеробство і суворе слідування закону, зокрема щодо дотримання прибрежних водозахистних смуг. 

     Важливу роль у збереженні біорізноманіття відіграють ліси, лісосмуги, своєрідні “зелені кордони”, а також водно-болотні угіддя. Порослі вересом невеличкі водойми сприяють розмноженню та роззселенню “братів наших менших”. Побачивши неорану смужку землі уздовж польових доріг скажуть: “Поганий господар”?  “Друг природи та хазяїн із мисленням на перспективу”, -  скажуть вчені та природоохоронці. Такі “дикі клаптики” навіть допомагають боротися зі шкідниками. Екологам добре відомо, що найстійкішим є те біологічне угрупування, яке складається з максимуму різноманітних видів. А тільки-но застосовується монокультура, як стають потрібні добрива та отрути… Вона сама по собі існувати не може, бо “моно” нестійка. Це добре знають землі Глобинщини, де перебували моди на “моно” соняшник, ГМ-сою, буряк. Читачі скажуть, а куди дивляться  екологічні чиновники, чи посадовці з управління сільського господарства, не кажучи вже про “державницьких слуг” з других контор?..

     Коли створювали  міністерство сільського господарства  в його обовязки входило два питння: землеустрій і землезахист. Коли В. Докучаев, разом з В. Вернадським запропонували створити екологічну службу, їй пропонувалось відати двома питаннями: гумус і лісосмуги. А тепер з першого разу скажіть за що сьогодні в Глобинськім районі відповідають мирські захребетники з названих контор?   Коли ж деяких з них питаєшь що таке біоценоз? То можна почути відповідь: “Ти чому сквернословиш?”.  

     Тепер звернимося до теми заголовка: чиновник – ворог чи друг довкілля? Держу в руках два листи: один з Київських пагорбі від Начальника державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель О. Нечипоренка, другий від начальника Полтавського обласного головного управління земельних ресурсів Г. Шарого.  Листи про ширину прибережних смуг річки Сухий Омельник визначеної в 25 метрів уздовж урізу води (у меженний період). Не буду ставить питання: покажіть мені в натурі (на місцевості) хоч одне місце де захистна смуга відповідала б цій ширині? Нема. Та ЗК як і ВК потрібно дочитувать до кінця. В тій же статті, де вказано що для малих річок ширина захистних смуг повинна бути 25 метрів, а при крутизні схилу більше як 3 градуси подвоїтися, читаемо дальше: якщо на малих річках створені ставки чи другі водойми, площа яких перевищує 3 гектари, то захистна смуга  становить 50 метрів, а при крутизні схилу більше 3 градусів подвоюеться…

     Не буду сперичатися ні з районними, ні з обласними владоможцями що таке біоценоз і є ставки на Омельничку, чи їх немає.  Та спитаймо себе: Чому ми в них, в спекотне літо не купаємося?..                                                                                                     Чи жде нас таких: не купаних, з затхлою водою, спільнота Європи? 

 ЧИ ЗБЕРЕЖЕМО РІДНУ ЗЕМЛЮ?   Щоб залишити нащадкам даровані Богом природні багатства в ліпшому стані ніж вони перебувають сьогодні, ще академік В.В. Докучаєв зазначав, що для  відновлення родючості наших грунтів замало лише науки і техніки, недостатньо заходів держави, для цього потрібна добра воля і любов до землі самих землеробів. 

       Грунти – велечезне багатство, яке тим більше, чим вища їх родючість. Але ця властивість грунту має одну особливість – тендітність. Грубе, необдумане поводження із землею часто призводить до великих втрат. В історії випадків нехлюйського ставлення до землі було, на жаль, чимало. Природа не терпить нерозумного втручання в процеси її розвитку. В різні часи вчені підкреслювали, що підвищення родючості земель неможливе без збереження лісів, раціонального використання водних ресурсів, без гармонійного розвитку тваринного світу.

       Відомо, що великої шкоди завдає ерозія грунтів, коли верхній шар втрачає гумус, яка тісно пов’язана  з діяльністю людини. Спочатку це було вирубування лісів на значних площах, в тому числі і на схилових ділянках, їх бездумне розорювання. У якому ж стані грунти Полтавщини?  В області розорано 88% наявних земель. (Ще до польського панування лісостепна Полтавщина на 50% була покрита дубовими лісами) Це призвело до появи ярів, змивання родючого грунту. Так, за даними обстежень земель Полтавської губернії, проведеного в 1888-1894 роках В.В. Докучаєвим, грунти мали в середньому 7% гумусу, а деякі чорноземи до 9,5 відсотків.

      Через 100 років в середньому по області вміст гумусу становить 3,5%. І це на землях, що не піддаються шкідливим процесам. Встановлено: щоб одержати 1 сантиметр родючого шару, природі необхідно 100 років, стільки ж треба для одержання одного відсотку гумусу. Як стверджував М. Залудяк, колишній керівник області: “Щорічно втрати гумусу по Полтавській області становлять майже 3 мільйони тон.” Вдумаймося в цю цифру! 

       Найбільшої шкоди природі і грунтовому покрову завдають яри. В.В. Докучаєв писав: “З розвитком мережі ярів збільшується поверхня випаровування даної місцевості, весняні і дощові води значно швидше стікають з поверхні в низини, в зв’язку   з чим зменшується кількість вологи, яка надходить у грунт, а це веде до зниження грунтових вод. Завдяки цій же причині тими ж ярами зносяться з степу маса родючої землі – засмічуються джерела і річки.”

       За даними Полтавського інституту землеустрою в області налічується понад 9,5 тисяч гектарів земель, розташованих на схилах крутизною понад 7 градусів і 88 тисяч гектарів, розташованих на схилах 3-7 градусів, які потребують протиерозійних заходів. Другими словами, сьогодні потрібно не паювати, а рятувати землю, бо ми можемо втратити те, що, за словами В.В. Докучаєва, “дорожче за будь-яку нафту, за будь-яке камяне  вугілля, дорожче за золото і залізні руди; в ньому віковічне, невичерпне багатство, а саме – руський чорнозем”.

      Потрібно зізнатися, що сьогодні заслуговує на увагу досвід боротьби з ерозійними процесами за допомогою контурно-меліоративною організацією територіі. Це коли намагалися створювати ландшафти з “сталінськими щитами “докучаєвських бастіонів”, найбільш співзвучних  з  розробками В.В. Докучаєва, а саме -  створення різних форм, наближених до природної місцевості. Це і наорані вали, і вали-тераси, і водозатримуючі вали, де головним є закріплення всіх цих споруд на місцевості шляхом створення лісових смуг та інших насаджень захисного значення – суцільних насаджень на ярах і крутосхилах, лісових смуг по межах полів. Ліски не тільки зберігають вологу, а й закріплюють своїм корінням грунтову поверхню, не даючи родючому шару бути змитими під час таяння снігів та під час літніх грозових злив. Ось що писав В.Докучаєв – “І лісосмуги, і луки, і поля з бережливою агротехнікою – це перший етап відновлення водного господарства в степу і лісостепу. Вали, ставки, пруди – другий етап його. Сенс такої послідовності – щоб вода не стікала без користі і не приносила лиха. А щоб частина її що ввійде в землю, поповнила підземні води, а вони вийдуть чуть нижче струмками, ключами, малими річками. Докучаєв також стверджував, що частину земельних угідь необхідно залишити “дикій природі” – лісові, лукам, звірам, птиці, комахам. Для цього він відводив 30%., другі вчені стверджують щоб розорюваність не перевищувала 30 відсотків території, як в Англії, чи США де розорано менше 20%. Але в одному сходяться вчені – потрібно, навіть економічно вигідно, залишати частину ландшафту в природному стані ( в більшості сільрад Глобинщини розораність сягає 98%), а якщо цього немає, то для збереження життя необхідно створювати біологічний благоустрій угідь. В гайочках, у хащах чагарників, у залісеих ярах, у захистних смугах ставків і лісосмугах з’явиться  всіляка живність, здатна так очистити поля від шкідників, що отрутохімікати ніякої “Монсанти” не будуть потрібні. Тільки з цією метою створюються в Англії мільйони кілометрів так званих “живих огорож”. Хто в Україні проти такого євроінтеграційного поступу державі?

        Залісення ярів та найбільш небезпечних в ерозійному відношенні яружно-балкових систем, насадження лісосмуг як на полях, так і по межі полів, посадка дерев біля водойм та річок в прибрежних смугах (де оранка сягає сідниці) – все це повинно бути постійною турботою депутатів і виконавчої влади. Виконання цих робіт записані в “Обласній програмі охорони навколишнього природного середовища і раціонального використовування природних ресурсів на період до 2015 року”. Де і  “кіт не валявся”, а мирські глисти з державницьких контор захоплені паюванням та торгівлею  землею, нюхають гази приватних автомобілів, та вчать рибінспекторів охороняти рибу…

      Насадження лісів необхідно ще й тому, що Полтавська область з лісостепної стала малолісиста, що протирічить природі. Полтавщина за площею лісів перебуває на 16 місці (включаючи і степні області), і лісистість її території становить менше 7 відсотків (при колишніх 50%). Майже в половині районів цей показник дорівнює  2%, а на одного жителя області припадає лише 0,012 га лісових насаджень.

      Для відновлення робіт по посадці лісів можливості на Полтавщині є. Якщо з цим не можуть справитися мирскі захребетники з  екологічного і земельного управлінь, потрібно доручити це безробітним. А в кожному селі розробити  програму озеленення ландшпфту, щоб  кожне господарство платило бригадам по посадці лісу плату – держслужбовця, як це роблять в Європі.

 

                                                                                           

                                                                                     Микола Яременко

     

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.