Три надзвичайно приємні події

28 марта 2015, 00:10
вільний журналіст
0
78

Аналіз подій

Події, що відбулись 25 березня 2015 року в і без того вкрай бурхливому житті України, політологи, громадські діячі і навіть аполітичні обивателі згадуватимуть впродовж ще довгого часу. Ще б пак. Того дня, прямо на засіданні уряду, в приміщенні Кабінету Міністрів, з дозволу прем`єр-міністра Арсенія Яценюка, працівники МВС пред`явили керівнику Держслужби з надзвичайних ситуацій Сергію Бочковському і його заступнику Василю Стоєцькому підозру у вчиненні корупційних дій. Застосувавши спецзасоби котрі стримують і обмежують можливість руху і дій (кайдани), ошелешених  оказією бюрократів доправили до місця проведення слідчих дій. Відразу після затримання, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков пояснив присутнім в залі членам уряду та журналістам причину показового (цю обставину він визнав відразу) затримання високопосадовців, та продемонстрував зібрані оперативно-пошуковими діями докази, котрі свідчать про збір незаконним шляхом коштів та їх розподілення. Згідно слів міністра, здійснювані затриманими державним коштом закупки паливно-мастильних матеріалів для потреб Державної Служби Надзвичайних Ситуацій, здійснювалися через приватну компанію, яка у свою чергу переказувала кошти на острів Джерсі, а вже звідти на рахунки затриманих. По виконанню корупційно-шахрайських валютних операцій, гроші переводилися на особисті карткові рахунки Бочковського і Стоєцького у Bank of Cyprus

Тверезий аналіз показового пред`явлення бюрократам-корупціонерам “Постанови про підозру”, затримання їх не на момент вчинення злочину,  а перед нарадою урядовців, є свідченням продовження розпочатого відразу після перемоги Майдану ще тимчасово виконуючим обов`язки президента Турчиновим процесу очищення влади від заплямованого співпрацею зі злочинним режимом Януковича люду. Для решти держслужбовців найвищого рангу, це показове, здійснене в присутності фіксуючих подію журналістів затримання, є непоганим психологічним чинником в справі стримання від розкрадання державних коштів. Дай Боже, аби якщо вже не безпосередні свідки принизливого (проте закономірного і справедливого) затримання високопосадовців, а лише їхні наступники зрештою усвідомили, що посади є лише формою служби народові, але жодним чином не методом особистого збагачення та задоволення гріховних себелюбських забаганок та амбіцій. Природню радість в справі очищення влади від злодійкуватого та зденаціоналізованого люду, дещо затьмарив факт використання мови вчорашніх окупантів працівником МВС котрий оголошував підозру. Ех... Ну чому б носіям нічим не пов`язаних з українською культурою та геральдичими традиціями п`ятикутних зірок на генеральських погонах, не вказати на їхню зайвість, шкідливість та огидність мовою ними ж окраденого і зневаженого народу?

На жаль, посаду тимчасового виконавця обов`язків керівника ДСНС посів вже помічений в схожих корупційно-шахрайських діях (а саме підкуп депутата ВР) радник міністра МВС Зорян Шкіряк. Безпосередньо знайомі з новопризначеним в один голос передбачають нерадісні наслідки поза сумнівом вкрай необхідної кадрової заміни. Перекази (точніше застереження) про схильність до надмірного вживання Шкіряком алкоголю та наркотичних речовин підкріплюються його зовнішністю, та нерідко й неадекватною поведінкою в побуті. Буде дуже прикро, якщо приказка про заміну шила милом знайде в цій ситуації своє дієве підтвердження.

Того ж дня (нагадаю, що мова йде про 25 березня 2015 року), Президент України Петро Порошенко задовільнив прохання Ігоря Коломойського в справі відставки з посади голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Зверненню Коломойського про самозречення з посади, передували бурхливі події. Першою в ній була розповідь (проте навряд чи вона була щирою сповіддю) про конкретні корупційні схеми і дії в часи свавілля Кучми та Януковича. Балакучість Коломойського викликали (навіть не невдоволення) а велике хвилювання в колі згаданих ним скоробагатьків. 20 березня приміщення офісу компанії "Укртранснафта" було захоплено озброєними й одягнутими в камуфляжну форму без розпізнавальних знаків. Силове захоплення приміщення виявилось пов'язаним зі зміною керівника підприємства. З`ява Коломойського на місці події, надмірна збудженість й як наслідок агресія стосовно не озброєного (на відміну від безпосередніх учасників атаки) журналіста, засвідчили наявність власної матеріальної вигоди в непрозорій діяльності підприємства, власником більшої частини акцій якого є держава. Спроба заблокувати діяльність інших, пов`язаних з діяльністю “Укртранснафти” будівель і об`єктів створеними коштами Коломойського збройними загонами (де окрім стрілецької зброї використовувались й броньовані важкові автівки), спричинили неабияке занепокоєння в суспільстві.  

Факт з`яви в мережі Інтернет на новинарних сайтах полярних за висновками коментарів з приводу відставки Коломойського, вкотре підтвердив відсутність в Україні поважного аналітичного центру, та прикру і ганебну наявність запопадливих в справі виконання (зрозуміло що за немалу оплату) замовлень “політологів” й наділених посвідченням журналістів осіб. Одні помітили в справі відставки Коломойського “руку Москви” (згадка про якщо не відверту, то показову антипутінську позицію в справі конфлікту між Україною та Росією є доречною), інші стверджують, що до зрезигнування з посади Коломойського змусили мало не урядові чинники США, оскільки не безпідставно бачили в ньому непідконтрольну і непередбачену Конституцією потугу. Що б там в дійсності не було, українське суспільство відчуло небезпеку яка криється в існуванні непідконтрольних уряду збройних формуваннях. З вуст доступних до дещо втаємничених процесів депутатів, стало відомо про вже розпочатий процес перерозподілу власності в Україні. На формально приналежне Коломойському майно і підприємства вже зазіхають інші. Прикро, але урядові чинники в цій ситуації чомусь не проявляють належної розторопності. Здобуте (нагадаю, що Коломойський сам визнав цей факт) здебільше кримінальним шляхом майно навряд чи повернеться окраденим українцям (формально державі). Показово, що найактивнішими в вправі пошуку шляхів позбавлення Коломойського підприємств виявились інші магнати-мільярдери. Ситуація в взаємостосунках вкрай багатого люду не нова. Притаманна кровожерливим акулам схильність добивати і з`їдати ссавців власної зграї, знайшла адептів і серед людей. Захисти Господи Україну від їхнього свавілля в подальшому.

Не останньою, проте також важливою подією в справі очищення влади від підлого і злодійкуватого люду, було й оприлюднення 25.03.15. звістки про звільнення з посади прокурора міста Києва (в порядку виконання закону "Про очищення влади") Сергія Юлдашева. Носій непритаманного українцям татарсько-башкирського прізвища вже довгий час вдавався до показової протидії державотворчим процесам, й не гребував ініціювати непритаманне цивілізованим суспільствам порушення вимог чинного Кримінально-Процесуального Кодексу підлеглими. Нещодавно, депутат Верховної Ради Віталій Купрій повідомив громадськість про порушення Генеральною прокуратурою кримінального провадження за фактом одержання хабара та зловживання службовим становищем нині вже люстрованим прокурором.

Особисто мені, в справі звільнення Юлдашева провидіння дарувало нагоду досягти відновлення справедливості. Стверджую, що з цього приводу за першої ж нагоди дам свідчення проти його колишніх підлеглих, й вимагатиму максимального терміну позбавлення волі безпосереднім виконавцям злочинів. Непоінформованих й тих хто зацікавився інформую про суть справи. 17.12.14., суддя Святошинського районного суду м. Києва Васильєва, задовільнила клопотання про взяття мене під варту підлеглим Юлдашева, старшим прокурором прокуратури м. Києва Ковальчуком І.В. Згідно наданої мені ще в часі перебування під вартою депутатами Верховної Ради інформації, Юлдашев запевнив суддю Васильєву в цілковитому захисті в справі винесення упередженого і несправедливого вироку. Розглядаючи справу за фактом люстрації вбивці-прокурора Брянцева, підлеглий Юлдашева Ковальчук І.В. та суддя Святошинського суду м. Києва Васильєва К.О., зухвало проігнорували цілий ряд порушень вимог чинного Кримінально-Процесуального Кодексу які були вчинені в часі досудового розслідування. Посилаючись на непередбачені КПК докази, мене визнали мене винним у побитті й змушенні подати заяву про звільнення з органів прокуратури особи котра брала пряму і безпосередню участь в репресіях. Ну що ж. Прикро, що на зап`ястях чужинця й українофоба Юлдашева, як і на загребущих крадійських руках Бочковського і Стоєцького, не клацнули замкнені кайдани. Але всьому свій час. Розплати Юлдашев не уникне. Так само не уникнуть її й прес-секретарка прокуратури м. Києва Альона (показовий виклик природньому процесу українізації) Яхно, вже згадані прокурори Ковальчук та Брянцев, їхні колеги Асташкін та Кокоша. Тремтіть вбивці і вороги мого народу. Від кари не втечете.

                                                                                          Олесь Вахній     

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.