Сутінки російської журналістики

21 января 2015, 10:48
alkelman90@gmail.com
0
42

Що спонукало Кремль розв'язати «нову холодну війну» проти Заходу? Ця тема заслуговує на окрему публікацію.

Що спонукало Кремль розв'язати «нову холодну війну» проти Заходу? Ця тема заслуговує на окрему публікацію. Але тут зауважу лише одне: можливість виходу України із зони впливу Росії з початком Майдану стала настільки реальною (набагато реальнішою, аніж під час Помаранчевої революції 2004 року), що Путін не міг цього допустити, оскільки в першу чергу розцінював такий розвиток подій як загрозу собі персонально та вибудуваному ним режиму. Уроки 2004-го також, очевидно, були засвоєні — цього разу діяти потрібно було рішучіше та агресивніше. І Путін почав діяти. Але він потребував легітимації власних дій у Криму та на сході України в очах своїх громадян і в очах усього світу. Цього можна було досягти, сконструювавши нову реальність через медіа.

Таким чином російські ЗМІ остаточно перестали працювати в рамках журналістської етики та професійних стандартів і перейшли в поле пропаганди, переключивши свою увагу з проблем внутрішніх на зовнішні. За цей 2014 рік вони створили з України стійкий образ ворога, що підтверджує низка соціологічних досліджень громадської думки російського населення, які проводив «Левада-Центр». 

У першу чергу основними пропагандистами стали державні телеканали «Россия 1» та «Россия 24», згодом телеканал Мінооборони Росії «Звезда». Проте пропаганда стала частиною редакційної політики й приватних медіа, в першу чергу тих, які повністю чи частково фінансуються коштом «Газпрому» чи прихильних до Путіна олігархів, зокрема це канал НТВ чи газети «Комсомольская правда», «Известия» та інші. Вплив на західну англомовну аудиторію здійснює телеканал Russia Today, а також численні експерти —  лобісти Росії, які виступають у західних медіа. Джерелом фейкових та постановочних новин часто стає телеканал LifeNews (холдинг «Ньюс-Медиа», власник Арам Габрелянов).

Тема розколу України та неможливості її існування в межах визначених кордонів не нова для російських медіа. Вперше до неї почали звертатися під час Помаранчевої революції. В контексті останніх подій її активізували ще наприкінці 2013 року. Так, наприклад, російський журнал «Эксперт» (№48 за 2–8 грудня 2013 року) виходить із обкладинкою: «Тяжкая доля. Украина мечтает о Европе, но не может без России», а в публікації журналістки Ольги Власової «Окончательный розыгрыш» йдеться про розподіл України на частини, який нібито чекає на нашу країну в довгостроковій перспективі. «При этом важно отдавать себе отчет, что “окончательный розыгрыш” Украины целиком (именно целиком) между Россией и Европой невозможен. Конфликт вокруг соглашения об ассоциации это наглядно показал. Издержки “окончательного выбора” оказываются несовместимы с самим существованием Украины в ее нынешнем виде», — резюмує журналістка Власова. І в тій чи іншій інтерпретації теза про розкол України постійно присутня в російському медійному просторі.

Після втечі Януковича до Росії російські ЗМІ зайнялися делегітимацією нової української влади. Її називають не інакше як «хунта», а згодом — «каратели». Така лексика використовувалася аж до осені. З вересня з ефірів російських телеканалів починає зникати слово «хунта». Легітимація подій на сході України й терористичних груп відбувалася спочатку через образ «Новоросії». Згодом після проведення псевдореферендуму почали вживати «Донецкая народная республика» та «Луганская народная республика». Також, використовувалася така лексика, як «крымская самооборона», «ополченцы», «народний губернатор» чи «президент Донецької народної республіки», тепер також «донецкая армия», «полицейские ДНР».

Російська пропаганда постійно робила акцент на неможливості проведення президентських виборів (згодом і парламентських) на сході України. Зокрема, нав'язувалася теза про нелегітимність президентських виборів. А після обрання Порошенка Президентом «Комсомолка» вийшла із заголовком «Инаугурация будущей диктатуры».

Під кінець 2014 року російські ЗМІ змушені були переключитися на внутрішні проблеми: стрімке падіння російської економіки ігнорувати було би складно. Але й тут російська пропаганда віднайшла ворога, який винен у всіх проблемах: звісно, це США та ЄС. Але в Росії не все так погано, її економіка ще достатньо міцна, а от в Україні — все набагато гірше, голодно й холодно без російського газу, — розповідали в новинах російських телеканалів в осінньо-зимовий період. Російська пропаганда не лише маніпулювала реальними фактами та на свій лад інтерпретувала українські події. Російські ЗМІ активно створювали нову реальність, продукуючи величезну кількість фейкових новин.

Отже, інтенсивність згадувань України в російських ЗМІ пішла під кінець 2014 року на спад. Але це не означає, що тепер українські події висвітлюються правдиво та об'єктивно. Разом із тим Росія постійно посилює свою інформаційну присутність у світі, в тому числі й у європейських країнах, намагаючись схилити західну громадську думку на свій бік. У деяких випадках їй це успішно вдається. Що може протиставити цьому Україна — питання, яке до цього часу залишається без відповіді.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.