Суспільно-політичний устрій Української Держави (гетьманату П. Скоропадського)

24 декабря 2014, 01:16
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики
0
374

Досі точки зору істориків, дослідників та вчених на період гетьманату Павла Скоропадського та його значення для України розходяться.

Одні вважають, що єдиним добрим результатом діяльності гетьмана було культурно-освітнє піднесення, інші ж наголошують на його вражаючих управлінських здібностях та конкретних досягненнях.

То хто ж такий Павло Скоропадський і яку роль відіграло його правління в історії нашої держави?

Павло Скоропадський – нащадок давнього роду козацької старшини й один з найбільших землевласників тогочасної України. Перш за все, він був людиною військовою: служив військовим ад’ютантом Миколи ІІ, мав звання бойового офіцера царської армії, був Георгіївським кавалером і генералом-лейтенантом Російської імперії, з початком революції був обраний титулованим командувачем селянського ополчення «вільних козаків».

Його прихід до влади навесні 1918 року зумовлений виснаженістю широких верств населення, яким до того часу вже набридли революція й хаос, прагненням аристократії, підприємців, заможних селян та великих землевласників до відновлення порядку, бажанням австрійців та німців налагодити механізм вивезення продовольства та прискорити його. Все це вилилося в таємну змову представників цих груп між 24 та 26 квітня замінити Центральну Раду новим консервативним урядом на чолі зі Скоропадським. За узгодженням з німецькою військовою адміністрацією 29 квітня 1918 року Українська Центральна Рада була скинута, а гетьманом України на Всеукраїнському землеробському конгресі в Києві, де зібралося близько 6 тисяч делегатів з усієї країни, був проголошений генерал Павло Скоропадський. Того ж дня новообраний гетьман проголосив про встановлення «Української Держави» замість колишньої «Української Народної Республіки». Це ознаменувало новий етап революції, що характеризувався намаганням відновити правопорядок та скасувати «соціалістичні експерименти» Центральної Ради.

Новоутворений гетьманат характеризувався дивним сплетінням форм правління – у ньому на авторитарних, диктаторських засадах поєднувались республіканство і монархізм у зв’язці з давніми козацькими традиціями. Гетьманові належало виключне законодавче право, судова та військова влада, зовнішньополітичний курс та внутрішньополітичні посадові призначення. Проте все ж в умовах окупації влада фактично належала німцям.

За кілька місяців перебування при владі гетьманові вдалося відновити дієвий адміністративний апарат. На чолі уряду Скоропадського стояв Федір Лизогуб – багатий землевласник. Більшість відомих українських діячів відмовилися від участі в гетьманському урядові, оскільки не розділяли нового політичного курсу. Тому єдиним відомим діячем у новому уряді став соціаліст Дмитро Дорошенко – його було призначено міністром закордонних справ. Попри брак націоналістично налаштованих політиків у парламенті, більшість з них були помірковано-консервативними талановитими управлінцями. Крім уряду, почали успішно функціонувати старости, земські урядники, професійні чиновники, поліція тощо.

Досить мудрою була й економічна політика гетьманату: йому вдалося прийняти збалансований державний бюджет, реформувати банківську систему та вжити заходів для стимулювання розвитку грошової системи.

У діяльності гетьмана чітко простежується орієнтація на заможні верстви суспільства. Він скасував ухвалену Центральною Радою націоналізацію великих землеволодінь, повернувши право приватної власності. Це фактично було поверненням до поміщицького землеволодіння.  Замість 8-годинного робочого дня було встановлено 12-годинний. Будь-які страйки, демонстрації та маніфести опинилися під забороною. Особливо переслідувалися анархісти, більшовики та представники інших лівих сил. Жорсткій цензурі піддавалася друкована преса. Все це, а особливо земельна реформа, призвело до наростання невдоволеності політикою гетьмана селянства – найчисленнішої верстви населення, що в подальшому призвело до усунення Скоропадського від влади.

Найважливішим досягненням Скоропадського історики та публіцисти майже одностайно називають національно-культурне піднесення. Створювалися україномовні школи та гімназії, яких вже до осені 1918 року налічувалося близько 150. Мільйонними тиражами виходили українські підручники. В Кам’янці-Подільському відкрився новий український університет. Вершиною освітньої діяльності уряду стало відкриття 24 листопада 1918 року Української Академія наук, на чолі якої став видатний вчений Володимир Вернадський, а першими академіками були вчені Д. Багалій, А. Кримський, В. Косинський. Крім того, було організовано Національну бібліотеку (налічувала понад 1 млн томів), Національний архів, Національну галерею мистецтв, Національний історичний музей, Український національний театр під керівництвом Саксаганського, «Молодий театр» Леся Курбаса, Державний симфонічний оркестр та Українську державну капелу.

Попри всі ці досягнення, Павло Скоропадський та його уряд зазнали певних фатальних політичних прорахунків. Зокрема, було посилено залежність від німців, що економічно експлуатували державу; встановився тісний зв’язок з вищими класами; на чиновницькі посади призначалися переважно росіяни; уряд гетьмана недооцінив сили опозиції. Крім того, у зв’язку з напруженим становищем у тогочасній Росії, Україна стала притулком не лише для царської верхівки, а й для інших прихильників відбудувати «єдину та неподільну Росію».

Але як би там не було, перш ніж засуджувати політику Павла Скоропадського слід запитати у самого себе: чи знає незалежна Україна політика, який за роки правління спромігся зробити для держави більше, ніж гетьман Скоропадський за сім місяців?

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: история,история Украины,Павел Скоропадский
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.