криголам

9 декабря 2014, 14:17
1
64

мікс

 Серед мовчазної морозної пустелі з останніх сил виривався скутий льодом корабель. Люта холоднеча невблаганно звужувала острівець води навколо суденця. Загибель здавалася неминучою. У той же час в декількох милях потужний криголам, кришучи замерзлі брили, поспішав на допомогу. І не марно.
Вибравшись зі смертельного полону завдяки криголаму, корабель прибув у рідний порт.
Юна Герда з гарячим, повним любові серцем, вивела скутого льодом байдужості Кая з царства Снігової Королеви.
Згадаймо початок казки Андерсена
"... Так от, жив-був троль, злий-презлий троль - це був сам диявол. Якось раз у нього був чудовий настрій: він змайстрував дзеркало, що володіло дивовижною властивістю. Все добре і прекрасне, відбиваючись у ньому, майже зникало, але все нікчемне й огидне особливо впадало в очі і ставало ще потворнішим ... Коли людині в голову приходила добра благочестива думка, дзеркало негайно вибудовувало мармизу, а троль реготав, радіючи своїй забавній вигадці. Всі учні троля - а в нього була своя школа - розповідали, що сталося чудо ...
-Тільки тепер, - говорили вони, - можна бачити світ і людей такими, які вони насправді.
Вони всюди носилися з дзеркалом, і врешті-решт не залишилося жодної країни і жодної людини, що не відбилися б у ньому в спотвореному вигляді. І ось вони захотіли дістатися до неба, щоб посміятися над ангелами і над господом богом. Чим вище піднімалися вони, тим більше гримасувало і кривлялося дзеркало; їм важко було утримати його: вони летіли все вище і вище, все ближче до бога і ангелів; але раптом дзеркало так перекосилося і затремтіло, що вирвалося з рук і полетіло на землю, там воно розбилося вщент. Мільйони, більйони, незліченна безліч уламків наробили набагато більше шкоди, ніж саме дзеркало. Деякі з них, завбільшки з піщинку, розлетілися по білому світі і часто потрапляли людям в очі; вони залишалися там, а люди з тієї пори бачили все навпаки або помічали у всьому лише погані сторони: справа в тому, що кожен крихітний уламок мав ту ж силу, що і дзеркало. Деяким людям уламки потрапили прямо в серце, - це було найжахливіше - серце перетворювалося на шматок льоду. Траплялися й такі великі шматки, що їх можна було вставити у віконну раму, але крізь ці шибки не варто було дивитися на своїх друзів. Інші осколки були вставлені в окуляри, але варто було людям одягти їх, щоб гарненько все розглянути і винести справедливе судження, як траплялося лихо ... "
Це про наш світ, в якому править "... великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що зводить усесвіт, скинутий на землю, і ангели його скинуті з ним" (Об"яв.12: 9)
І людина в цьому світі
"...Блудный твой сын, твой мальчишка упрямый
Ходит по свету в обмотках дорог..."
все тихше чує слова -
"НЕ ОСТУДИ СВОЁ СЕРДЦЕ, СЫНОК!!"
Бездуховність, відсутність любові немов вічна мерзлота, сковують серця людей.
"...Обов'язок без любові робить людину дратівливою.
Відповідальність без любові робить людину безцеремонною.
Справедливість без любові робить людину жорстокою.
Правда без любові робить людину критиканом.
Виховання без любові робить людину лукавою.
Розум без любові робить людину хитрою.
Привітність без любові робить людину лицемірною.
Компетентність без любові робить людину непоступливою.
Влада без любові робить людину надто зарозумілою.
Багатство без любові робить людину жадібною.
Віра без любові робить людину фанатиком..."
Герої, лідери, генії - ніхто не в змозі розтопити цей лід.
"...Є тільки одна велика сила на землі і на небі - сила Любові".
"І ми пізнали любов, яку має до нас Бог, і увірували в неї. БОГ Є ЛЮБОВ, і хто перебуває в любові, перебуває в Бозі, і Бог у ньому" (1Ів.4: 16).
Ісус Христос, який є уособленням Божої Любові теплом цієї любові руйнує мерзлоту світу і виводить з холоду ненависті, насильства, воєн своїх людей.
"... Ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої у Христі Ісусі, Господі нашім" (Рим.8: 39).
Немов потужний криголам, Він впевнено повертає нас у втрачену гавань
"... І побачив я нове небо і нову землю, перше бо небо та перша земля проминули ...
І я ... бачив місто Єрусалим, що сходив із неба від Бога ...
І я почув гучний голос із неба, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними; Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними їх Богом.
І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерті; ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося.
І сказав Сидячий на престолі: Ось нове все творю. І говорить: Напиши; що слова ці правдиві та вірні" (Об"яв.21: 1-5).
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.