«Пака в Краматорске стаят украінци - в ньом тіха, но могут вернуться «наши»

23 ноября 2014, 13:06
журналіст, волонтер, видавець, голова Білоцерківської "Просвіти"
1
440
«Пака в Краматорске стаят украінци - в ньом тіха, но могут вернуться «наши»

Білоцерківські волонтери доставили батареям ЗРП не лише гуманітарну допомогу, а й артистів та влаштували імпровізований концерт. Виявилось, що бійці й сам пишуть пісні про АТО. Дивіться ВІДЕО

Саме так, адже продукти харчування, «буржуйку» і ще багато корисних і необхідних у солдатському побуті речей супроводжували не тільки люди, які не один раз робили поїздки на гарячий Схід, але й двоє творчих особистостей - поет-гуморист Віктор Євтушенко і актор й музикант Сергій Клочко.

Більше ніж сімсот кілометрів жваво намоталися на колеса волонтерських автомобілів. Подих війни відчувається після Харкова, коли на дорогах можна зустріти багато військової техніки.

Блок-пости минули швидко і без затримок. Не знадобився навіть пароль. «Ви ж зброю не везете? - хитро примружився боєць на блок-посту. - То навіщо він вам? Ми від вас його не вимагаємо!»

Перед Слов'янськом блок-пости зустрічаються часто і службу на них несуть вояки з усієї України. Можна почути поліську говірку, одеську скоромовку, західняцький діалект.

Скільки не їздиш з волонтерською місією, але спокійно дивитися на сліди війни не можна. Сиротливо стоять у темній воді «бики» підірваного автомобільного мосту. Сірою, щербатою громадиною височать побиті снарядами заводські цехи у полі. Біля залізничного переїзду сумно «дивиться» вибитими «очима»-віконницями колись ошатний будинок. Всередині його орудують молотками злодійкуватого вигляду молодики. Мабуть мародери.

Міста потроху оживають. На вулицях досить жвавий рух. Багато української символіки. Люди йдуть на роботу та у своїх справах. «Вот, нада субсідію аформіть. Жізнь вєдь налажівається», - говорить літня жінка. Цей, майже ідилістичний настрій вщент розбиває інша жіночка, яка говорить фразу винесену в заголовок. Напис на стовпі «Смерть бандерам» лише підкреслює – не все так просто...

Те, що не все так просто, підкреслюють жахливі сліди війни поблизу блок-поста між Слов’янськом і Краматорськом. На узбіччі дороги, огороджена строкатою стрічкою, наче відрубана голова людини, лежить зірвана башта танка. Поряд – важка гусінь траків, міст від броньованої машини й жалобний вінок. Мимоволі здригаєшся, коли думаєш про долю екіпажу.

Та одразу спадає думка про те, що якими ж потрібно бути невігласами, щоб не забрати рештки бойової машини з траси. На наших бійців ця башта діє гнітюче і показує, яка доля може чекати кожного з них. «Ватнікі» безумовно радіють, що «накрошілі укропов». Здається, що ідеологічні війни ми не навчимося вести ніколи. А може це не службове нехлюйство, а свідомий психологічний хід?

Біля розташування наших військових частин здається, що війни ніби й немає. Режим проїзду – суворий, але поруч йде жвава торгівля продуктами харчування та різноманітними напоями. Про алкоголь не скажу, бо не бачив, а от «спайок» з солодкими та мінеральними водами – безліч. Тут же вартових бадьорить запах кави і дещо розслабляє дух підрум’янених котлет в бюргерах та сосисок в хот-догах. Місцевий малий бізнес готовий обслуговувати усіх, в кого є дзвінкі грошенята.

Перед шлагбаумом доводиться витримати майже театральну паузу, після якої наші автомобілі потрапляють до батарей ЗРП. Хлопці «вгризлися» в землю і потроху облаштовують свій побут. Особовим складом створені досить таки комфортні умови для життя. Батарейний «кулібін» придумав систему опалення, завдяки чому в приміщеннях для спання не надто дошкуляє вогкість. Правда солдати жаліються, що на тепло сповзаються змії. Але то таке, нехай краще підповзає змія ніж ворожий шпигун, чи не дай Боже диверсант. Є можливість подивитися телепередачі, скористатися сяким-таким Інтернетом, почитати стінну газету. За потреби можна помитися в бані чи випрати одяг.

Харч? Та солдатський харч і цим все сказано. Хоча багатьом із тих хто лежав у «котлах» під обстрілами з російських «Градів» неподалік Ізвариного та Амвросіївки будь-яка гречана каша видавалася б неземними ласощами.

Не забувають вояки і про братів. Братів наших менших. Оглядаючи розташування за однією із огорож зіткнувся зі здоровенним алабаєм. Собацюра не гавкала, але від того ставало ще лячніше. Така раз вжере і можна знімати продовження спілберговських «Щелеп». Зенітники усміхалися, але розповіли історію песика. Цей алабай після відходу сепаратистів опинився на волі. Його підібрали наші вояки і підгодували. Аж якось тварина почала злісно обгавкувати двох типів. Гавкала довго і наполегливо. Коли у підозрілих постатей спитали документа – то з’ясувалося, що з цим є проблеми і типи замішані в «сепарських двіжухах».

Після того як допомога була прийнята, а волонтери повправлялися в керуванні зенітної установки настав час невеликого концерту. Для вояків кілька загальновідомих хитів, а також пісень із репертуару гурту «Брехт» заспівав Сергій Клочко. Нагадаємо, що один із «брехтівської» трійки, а саме Сергій Лозовий проходить службу в добровольчому батальйоні, тож Клочко з радістю погодився подарувати талант воїнам.

Зенітники не залишилися у боргу і заспівали кілька своїх пісень, складених під час несення служби. Варто сказати, що автори композицій Сергій Прокопенко та Сергій Буряк дадуть фори багатьом авторам, які пишуть «музику із нот, а слова зі словника» для «зірок» естради.

А наостанок добрячу порцію добірного гумору додав поет-гуморист Віктор Євтушенко. Жоден аспект сучасного життя не минув його гострого пера. Веселий сміх підтверджував майстерність гумориста. Особливо жваву реакцію викликали гуморески про тещу, а також про президента. Що ж, і у важких умовах вояки залишаються простими людьми і добре слово, гарна пісня, влучний жарт важать іноді більше ніж мішок картоплі чи кілограм сала.

Вертаючись додому і проїжджаючи повз панівні висоти під Слов’янськом та Краматорськом думалося, як же так сталося, що ми випустили Стрєлкова-Гіркіна і всю наволоч із пастки? Чому не рознесли на друзки сепаратистські й російські угрупування і дали змогу увійти в Донецьк? Ми дорого платили й будемо платити за невідомі, поки що невідомі політичні ігри… А усім нам не потрібно забувати, що війна продовжується і розв’язки їй не видно. Здається, усе лише починається. Тож коли побачите волонтерську скриньку, киньте туди кілька гривень. Можливо саме вони врятують чиєсь безцінне життя

Читайте також:

Зимовими квартирами стануть холодні бліндажі?

Нас називають фашистами й карателями - боєць АТО

Це ніяке не АТО – це війна…


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: армия,Біла Церква
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.