Українське корпоративне право в проектах коаліційної угоди:

4 ноября 2014, 19:52
Член Національної спілки журналістів України, член Українського Географічного Товариства, стипендіат Вроцлавського університету
0
538
Українське корпоративне право в проектах коаліційної угоди:

знову будуємо фасади?

Вчора став учасником неймовірно цікавої та важливої, на мій погляд, події для нашого політико-юридичного еспертного середовища. Ця подія - зустріч молодих вчених і студентів провідних київських університетів з юристом, прекрасним аналітиком Леонідом Антоненко (радником юридичної компанії "Саєнко/Харенко"), що пройшла 3 листопада в Інституті Міжнародних Відносин КНУ імені Тараса Шевченка у рамках лекції: "Питання корпоративного права, які потрапили у проект Коаліційної угоди: їх актуальність і важливість".

Підставою для обговорення стала гостра насущна дискусія щодо президентського та прем'єрського проектів "коаліційної угоди" в контексті українського корпоративного права. Втім, правильніше було б говорити, що "в контексті інституціоналізуючого український фінансово-правовий хаос зовнішнього фасаду під назвою корпоративне право". На зустрічі було підкреслено некомпетентність урядових і президентських "реформаторів" в обіцяних коаліційними проектами реформах фінансового сектору. 

Ми розглянули такі пункти проекту реформи:
а) запровадження ефективного регулювання; 
б) залучення інвестицій в надійні інструменти; 
в) розвиток інфраструктури фінансового сектору. 
У взаємодії з Асоціацією Юристів України було вироблено спільний погляд на президентсько-прем'єрські варіації "адаптації українського фінансового законодавства до європейських стандартів", який було влучно охарактеризовано одним коротким визначенням: дефіцит ідей. 

Сам Л. Антоненко підкреслив, що позитивною тенденцією може бути визнане лише запропоноване в проекті коаліційної угоди від "БПП" "запровадження похідних позовів та корпоративних секретарів, з одночасним спрощенням можливості перетворення публічних компаній, що не готові брати на себе підвищені зобов'язання в приватні шляхом обов'язкового викупу акцій міноритаріїв". 

Для неюридичної аудиторії корисними вважаю спільні висновки учасників про: 

1) повну відсутність в Україні не лише інвесторів, фондових ринків (в законодавстві є, а на практиці протягом останніх двадцяти років так і не були створені, хоча серед державної служби існує навіть відповідний орган - Національна Комісія по цінним паперам і фондовим ринкам: НКЦПФР), адекватної світової практики структуризації системи корпоративного права, але й навіть розуміння даних понять; 

2) примат "зацікавленої угоди" над фасадами публічності в українських холдингових компаніях; вертикальний концепт у структурі власності цих холдингів; 

3) класичну структуру українського корпоративного права як реальне відображення сюрреалістичної формули: 99,9% (акцій) - Х (одна особа) та 0,01 (акцій) - 1000х (розподілена між занадто великою кількістю людей, наприклад, між членами трудового колективу певного підприємства); 

4) наявність в Україні понад 15 тисяч "Відкритих Акціонерних Товариств" чи "Публічних Акціонерних Товариств", публічність яких є нав'язаною від початку й до кінця; 

5) те, що на так зване "приведення законодавства про регулювання страхових компаній у відповідність до директив ЄС" (в загальному аспекті адаптації до європейських директив) знадобиться аж ніяк не робота лише одного, восьмого скликання Верховної Ради України, а значний термін - від 10 років. 

В контексті вищенаведеного, хочу особливо підкреслити, що українське правове поле (навіть планом таких адаптаційних до європейського права реформ) зовсім не залишить позаду Російську Федерацію, оскільки російське корпоративне законодавство, на думку учасників обговорення, сьогодні вже повністю сформоване. В процесі ж цього формування (чи то "реформування" протягом останніх 15 років) каркас власної корпоративно-правової реальності Росія запозичила саме в європейському праві. Л. Антоненко зазначив з цього приводу: "Російське корпоративне законодавства непорівняно ближче до законодавства європейського". На цьому юрист також наголосив у своїй статті "Squeeze-Out of Minorities: More General Action Needed" (The Ukrainion Journal of Business Law, october 2014, www.ujbl.info, р. 22). Він також підкреслив, що нині головним завданням українського експертного середовища залишається недопущення перетворення чергової реформаторської потенції на одноманітний популізм. 

Мені здається, що вже абсолютно очевидними стали популістичні тенденції обох проектів коаліційної угоди, що, як мінімум, відображено в аспекті повного нерозуміння українського фінансово-економічного сектору як реальної, а не уявної цілісності. Популізм українських політичних сил, які проходять до парламенту восьмого скликання, вкотре перетворює реальність в ілюзію. Політико-правова свідомість українців - це "хаос масової нелегальності", який завжди готовий вхопитися за пропоновану їм політиками ілюзію. Процес участі в громадському обговоренні проектів коаліціної угоди не залишає сумнівів - ті гроші, які мають піти хоча б на створення передумов для "європейського" реформування фінансового сектору, знову будуть викинуті на політичний популізм. 

З іншого боку, вчорашня дискусія поставила не менш гостре запитання стосовно того, хто ж займатиметься реформою фінансового сектору в цілому, створенням фондових ринків, фондової біржі (з нуля!), якщо, наприклад, практично всіх спеціалістів (чи не єдиних в Україні, враховуючи рівень та характер економічної чи юридичної вищої освіти у нашій країні) вже люстровано... Відповіді на це питання не знайдете ні в проекті коаліційної угоди пропрезидентської партії, ні в проекті "Народного фронту". Однак, саме воно, на мій погляд, найбільш ключове. Державницький підхід до державного управління передбачає мислення стратегіями і персоналіями. В текстах цих проектів ми бачимо лише невмілу тактику прикриття популізму "почутими десь" поняттями. Наприклад, пункт "d" президентського варіанту коаліційної угоди в частині десятій ("Реформа фінансового сектору", підпункт 10.1: Запровадження ефективного регулювання) зазначає: "Ліквідація можливості ухилення від оподаткування через інструменти фондового ринку, шляхом запровадження механізмів ефективного виявлення та ліквідації фіктивних акціонерних товариств та посилення регулювання інститутів спільного інвестування". Одразу виникає запитання: які інструменти фондового ринку в Україні наявні? як інтерпретувати словосполучення "механізми ефективного виявлення"? Або ж абсолютно популістичним, загальним, необгрунтованим видається пункт "а" (наступний підпункт - 10.2: Залучення інвестицій в надійні інструменти): "Лібералізація валютного регулювання та валютного контролю шляхом відміни застарілих регуляторних актів та зняття обмежень щодо транскордонного руху капіталу". Як я вже казав, одразу після прочитання цих загальних слів, постає питання - хто ж саме визначить, які регуляторні акти застаріли, а які ні? хто підготує їм заміну? Це буде поступовий і нормальний перехід до загальноєвропейських правил гри чи "топорне" переписування? Читачам дається відповідь на запитання "що?" і "чому?", але за грою слів приховується справжня відсутність відповідей на важливіші запитання "хто?" та "як?". "Персоналії" ж із числа громадських активістів зможуть виконати єдину свою роль: завдяки невмінню нічого робити вони демаскують цю тактику популізму набагато раніше, ніж це у нас відбувається зазвичай. 
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: коалиция,Мельник,угода про асоціацію,фінанси,В. М. Мельник,Віктор Мельник,корпоративное право,новини,коаліція,коалиция в Украине,формирование коалиции
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.