Заслуги Пестра Конашевича-Сагайдачного

.

Заслуги гетьмана - Петра Конашевича-Сагайдачного

Народився великий воїн та меценат у с. Кульчицях на Львівщині. Початок гетьманування Сагайдачного випав на 1605-1610 рр. На гетьманство його обирали кілька разів.

Заслуги гетьмана:

1) Впорядкував козацьке військо.

 Вперше створено дисципліновану козацьку армію, озброєну до останнього козака вогнепальною зброєю і тогочасною артилерією. Домігся зростання кількісного складу запорозьких флотилій.

2) Успішна дипломатична діяльність.

Завдяки дипломатичним заходам Сагайдачного поважали при королівському дворі-адже вперше поляки мали справу з авторитетним козацьким ватажком, з яким можна було вести переговори і який умів тримати в покорі козацьку стихію.

3) Участь у тогочасній європейській політиці.

Підтримуючи наміри польського королевича Владислава здобути корону Московської держави, на початку літа 1618 р. повів 20-тисячне козацьке військо на Москву. Похід виявився швидким і вдалим.

4) Підтримував православну церкву, приділяв увагу освітнім справам.

Ініціатор відновлення 1620 р. вищої ієрархії православної церкви, фактично втраченої після Берестейської унії. Ця акція здійснювалася спільними зусиллями Київського братства й запорозьких козаків, стосунки між якими стали особливо тісними після вступу всього Війська Запорозького до братства. Стояв біля витоків Київської братської школи.

За часів гетьманування Петра Сагайдачного покозачилася майже вся Україна-Русь. У 1622 році королівською владою був проведений перепис (люстрація) українських сіл і містечок, де зазначалося: «Місто Черкаси. В тому місті міщан послушних 120. Податків жодних не платять, окрім військової служби, котру кожний з них кінно із зброєю при пані старості своєму або його підстарості повинен відправляти; буває їх 120 коней. 

Оцінюючи життєвий шлях Сагайдачного, слід зауважити, що ніхто з його сучасників чи істориків нового часу не заперечував полководчого хисту цієї людини. Що ж до його політичного кредо, то воно викликало (і продовжує викликати) суперечки та наукові дискусії. Безумовно, гетьман був обережним і прагматичним політиком. Відкрита військова конфронтація з польським урядом здавалася йому менш прийнятною, ніж шлях переговорів і компромісів. Вони приносили певні успіхи, але були й невдачі

1620 року завдяки своєму авторитету він домігся, що Єрусалимський патріарх Феофан висвятив на єпископів кількох священиків, зокрема й Мелетія Смотрицького, і відновив зліквідовану унією 1596 року Київську митрополію, висвятивши на митрополита Київського і Галицького Йова Борецького. 

За п’ять днів до смерті, що настала 20 квітня 1622 року, Сагайдачний у присутності Йова Борецького та нового гетьмана Олефіра Голуба склав тестамент, у якому заповів своє майно, зокрема 15000 золотих, Київській і Львівській братським школам.

Отже, популярність цього козацького гетьмана була такою великою, що коли у 1622 р. він помер, на похорони прийшли цілі натовпи киян. Ректор Київської братської школи Касіян Сакович написав красномовний панегірик, в якому назвав Сагайдачного мудрим ватажком і відданим покровителем православ'я й пов'язав його діяльність із традиціями київських князів.