"Кризи в Україні могло і не бути"

13 октября 2014, 20:08
0
59

Рік 1991 ... Заворушення, мрії, демонстрації, надії на світле майбутнє без метрополії і грудневий референдум.

1 грудня 1991 - переломним момент, момент, якого всі чекали - Всеукраїнський референдум, який підтвердив Акт проголошення незалежності України.
"Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
- продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,
- виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
-здійснюючи Декларацію про державний сувернітет України,
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави - України. Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення".

Верховна Рада України
24 серпня 1991 року
"Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?"
Тоді за незалежність проголосувала понад 90% громадян.
Але незважаючи на романтичні настрої в суспільстві стрімкими темпами починає погіршуватися економічна ситуація. Проголошення незалежності України не призвело до очікуваного населенням результату. Починаючи вже з 1991 року суверенна Україна зіштовхнулася з низкою складних економічних проблем, наслідком яких стала глибока економічна криза.
За 80 років більшовицького панування в Україні склалися державні форми господарювання і власності. Вони породжували хронічний товарний дефіцит, деформацію ринкових відносин, невисоку активність людей, пасивність до ефективної діяльності, розвитку підприємства і цивілізованої конкуренції. 95% підприємств України були підпорядковані Москві. Центр свідомо насаджував галузі групи А (добувну, обробну, воєнну промисловість, воробництво засобів виробництва). Лише 28% становили галузі групи Б. Неефективно, без врахування екологічного фактору, використовувалися сировинні ресурси: кам'яне вугілля, залізна руда, сірка, нафта, газ тощо. Україна перетворилася на сировинний придаток СРСР. На території нашої держави без дотримання достатньої безпеки в густонаселених місцях будувалися АЕС. Чорноземні ґрунти затоплювали "рукотворними морями", злочинно проводили меліорацію. Такою немічною, деформованою у господарському відношенні виявилася Україна в середині 1991 року, тобто в момент проголошення незалежності.
Основні причини економічної кризи в Україні:

1.Розрив штучно підтримуваних в СРСР виробничих зв’язків між регіонами величезної країни;
2.Відсутність замкнутого циклу виробництва. Україна була всього лише
ланкою у загальносоюзному економічному комплексі, тобто частка
товарів готових до вжитку, які вироблялися українськими підприємствами становила тільки третину загальної товарної маси, у той час як у незалежній державі вона має складати 65-70%;
3.Відсутність національної кредитно-фінансової системи;
4.Значна енергоємність української економіки та залежність від зовнішніх
джерел постачання;
5.Брак власного досвіду в галузі державного управління
Говорячи про залежність України від Росії можна навести такий приклад: 2 січня 1992 року, після того, як Росія запровадила лібералізацію цін, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову, яка передбачала запровадження вільних цін, що, по суті, означало їх підвищення. Це викликало гостре обурення в суспільстві, народ зажадав відставки тодішнього уряду, який був нерішучий у прийнятті швидких і радикальних змін. Спізнившись із введенням в обіг власної валюти, останній не спромігся захистити Україну від експансії грошової маси з Росії. Запровадження 10
січня 1992 р. купонів багаторазового використання лише на деякий час стримало гіперінфляцію, що насувалася.
Намагання перейти від командно-адміністративної до ринкової моделі економіки, затвердивши "Основи національної економічної політики", що передбачали комплекс заходів спрямованих на конверсію оборонної промисловості, розвиток тих галузей виробництва, які забезпечують населення споживчими товарами, пріоритет у розвитку агропромислового комплексу, у березні 1992 року не увінчалися успіхами. Реалізація заходів, передбачених цією програмою, проходила вкрай повільно.
Країна занурювалася у хаос, її накрила хвиля масових стайків гірників, залізничників, авіадиспетчерів цивільної авіації. Вона ставала некерованою і руйнувалася. Місячний рівень інфляції досяг 50%.
Для того, щоб стабілізувати економічне становище новий уряд на чолі з Кучмою намагалися відновити адміністративно-командні методи управління економікою. На короткий час вони дали деякий позитивний ефект, а саме: на початку
1993 р. спостерігалося сповільнення спаду виробництва. Однак досягнуто це було шляхом посилення кредитної емісії, що неминуче призвело до нового стрибка інфляції. Восени 1993 р. вона сягала 70%. Особливо ускладнювала
ситуацію залежність української економіки від зовнішніх, переважно
російських енергоносіїв. Підвищення Росією цін на нафту до світових боляче вдарило по українській економіці й ще більше посилило кризу. Наприкінці 1993 року інфляція в Україні перевищила вже 90%. Ситуація, що склалася загрожувала повній руйнації національного народногосподарського комплексу. За таких умов Л. Кучма подав у відставку. Наприкінці вересня уряд очолив Президент Л. Кравчук. Шляхом адміністративних заходів - посилення регуляцій і податків, уряду на короткий час знову вдалося трохи загальмувати інфляцію. Одначе це утруднювало функціонування бізнесу, штовхнуло його до згортання легальної активності, переходу до "тіньових" методів діяльності, тотального приховування від держави податків.
Експерти визначають, що головна причина глибокої кризи в перші роки незалежності полягала у непослідовності та нерішучості уряду у запровадженні ринкових механізмів управління економікою і зацікавленості колишньої компартійної номенклатури у збереженні державної монополії на основні виробничі фонди. Прокомуністична більшість Верховної Ради не бажала реформування економіки на нових ринкових засадах.
Криза в економіці ускладнюється ще й тим, що в Україні наявний дефіцит валюти. Пояснюється це тим, що держава надзвичайно мало продає товарів, і ця тенденція посилюється, що ставить під загрозу забезпечення виробництва новим сучасним технологічним обладнанням.
Принципове значення має тенденція зростання фізичного обсягу роздрібного товарообороту. Важливий напрям сучасної економічної політики України пов'язаний із переглядом податкової системи з метою зменшити тягар податків на економічну діяльність і забезпечити рівність юридичних і фізичних осіб усіх форм власності.
Однак бюджетно-податкова система продовжує зберігати репресивну спрямованість, не створюючи потрібних мотивацій для суб'єктів у підвищенні результатів їхньої діяльності насамперед у виробничій сфері, а навпаки - спонукає до приховування прибутків від оподаткування. Нині на "тіньовий" сектор економіки припадає близько 50% від усіх економічних операцій. Реальний ВВП приблизно удвічі більший від офіційного. Для виходу з кризи здійснено цілу систему заходів, спрямованих на утвердження в Україні ринку державних цінних паперів, що в перспективі служитиме безінфляційному обслуговуванню бюджетного дефіциту. З'явилися нові організаційні форми оптової торгівлі - товарні та універсальні біржі, ярмарки, аукціони, товаророзподільні бази. Створено фондовий ринок як головний інструмент успішного розв'язання комплексу проблем у процесі роздержавлення, корпоратизації та приватизації, цивілізованого функціонування первинного та вторинного ринків капіталів.
Україна, як держава, що стала на шлях ринкових перетворень, не зможе побудувати високорозвинене сучасне суспільство без активного залучення іноземного капіталу. Але самі по собі іноземні інвестиції не прийдуть, за них треба боротися. А конкуренція на ринку інвестиційних капіталів можа подолати насамперед сприятливою інвестиційною і митною політикою, стабільним і заохочувальним податковим законодавством.
Ще однією з найпекучіших проблем соціально-економічного розвитку України є ніким не контрольоване зростання цін і гіперінфляція. Зупитнити ці процеси - одне з найголовніших завдань, яке стоїть перед керівництвом держави. Важливою
метою структурної стратегії є зниження рівня енергетичної та іншої ресурсної залежності України від зовнішніх факторів і зміцнення економічної безпеки держави. Лише за таких умов Україна зможе вивести економіку на світовий ринок, забезпечити значне зростання валютних натходжень, вкрай потрібних для збалансування бюджету.
Попри тяжкий і довгий шлях України до незалежності, нелегке становлення і розбудову її державності, попри всі труднощі, вона має великий природний потенціал, спроможний зробити помітний внесок у розвиток світового господарства і знайти належне місце серед цивілізованих країн планети.
Але для цього потрібно вийти, перш за все, з економічної кризи, здійснивши:
1. Принципові заходи щодо лібералізації економічного режиму в Україні;
2. Істотно прискорити приватизаційний процес;
3. Легалізацію "тіньової" економіки насамперед за рахунок лібералізації податкової політики;
4. Активізацію інвестиційного процесу;
5. "Економізацію" зовнішньої політики держави;
6. Прискорення та реформування аграрної реформи;
7. Впорядкування економіки енергетичного сектора;
8. Виведення на пріоритетний рівень економічної політики соціальної сфери.

Пред молодою українською державою стоять надзвичайно складні та важливі завдання в сфері економіки. Від їх розв'язання у вирішальній мірі залежить наш поступ до цивілізаційного життя. Тому реалізація економічної програми новітньої української держави повинна стати кровною справою кожного її громадянина.

Використана література:
1. Новітня історія України 1914-2008рр.: навч. посіб./ К.К. Кондратюк, Г.А. Боднар, В.М. Качмар, В.Є. Голубко- К.: Знання, 2011-535с.
2. Лановик Б., Матисякевич З., Матейко Р. Економічна історія України і світу.-К., 1999
3. Кравчук Л. Маємо те, що маємо. Спогади і роздуми.-К., 2002
4. Кучма Л. Україна не Росія.- М., 2004.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.