Депресивна веселість влади: відступаємо, але перемагаємо…

24 сентября 2014, 06:48
Журналіст, письменник
2
319

Усе, що вчиняє влада, здаючи інтереси держави - повзуча капітуляція. Все закінчиться під завісу року викиданням крісел з господарями на Банковій...

Ну, просто таки жалюгідне, убоге враження справило на мене одне «багатоканальне» інтерв’ю, котре повсюдно крутили у минулі вихідні  телевізійники. Мій коментар до побаченого і почутого такий. Якщо ти легкодух і страшко, навіщо обрався на роль головного оборонця? Хіба ж не зрозуміло, що тільки на того, хто готовий битись до останньої краплі крові ніколи не нападуть. Лише загроза непомірних втрат може зупинити агресора. А не таємні перешіптування по телефону з Путіним. Наяву якесь дикунство. Росія щодалі окуповує Схід України, насищає її бойовиків смертоносною зброєю, боєприпасами. Тепер це все майже відкрито і безперешкодно доставляється так званим «гуманітарним конвоєм». Всю ніч «Гради», міномети б’ють по наших містах і селах, гинуть люди, зазнають каліцтв, а з Києва до Ново-Огарьово вранці летять бадьорі привітання і слова: «Как ви спалі, ВладімВладіміровіч?»

На додачу до цього, виявляється, що й панство нижче рангом і собі влаштовує тривалі і потішні діалоги з кремлівськими вовкулаками. Напевне ж, зі свіжими анекдотами, веселими жартами, недарма ж на посаді радника глави держави прилаштований Юрій Луценко, якому зварґанити щось подібне, як дурному з гори збігти. За твердженням глави адміністрації Кремля С. Іванова, він по декілька разів щодоби спілкується з головним канцеляристом П. Порошенка паном Ложкіним. Залишилося, аби  українофоб С. Глазьєв почав передавати квіти великому політичному діячеві сучасності, приведеному на Печерські пагорби Віктором Ющенком, – Іриною Геращенко, і тоді можна сказати, що ніякої війни поміж Росією та Україною взагалі немає. У нас налагоджені теплі, дружні стосунки. А про бої, втрати - все це вигадки психо-патріотів, таких політиків як О. Тягнибок, А. Гриценко, О. Ляшко. З Кремлем українська нинішня верхівка дружить, а чого там воює народ – зовсім не зрозуміло.

До речі, 7 жовтня у ВладімрВладіміровіча день народження. Хотілося б знати, а Петро Олексійович, хоч би таємно, відвезе подарунка до Кремля? Чи це буде щось у вигляді солідного шматка території України? На пам'ять. Чи хоч би першим люб’язно привітає великого збирача російського ґрунту?

Як впливають ці дивні спілкування, приміром, на пана Порошенка, видно хоча б з такого промовистого факту. У полудень неділі, 21 вересня ц.р., речник АТО Андрій Лисенко заявив, що українські війська покинули місто Жданівка і ще два населених пункти, а ввечері президент заявляє на весь світ, що територія звільнена від терористів помітно розширюється. Наяву, як на мене, некультивований київський оксиморон – така собі депресивна веселість: ми відступаємо, але перемагаємо. Ура!

А ось хто цього не підтримує, не розуміє, той, звісно, ворог. Щоб зрозуміти це було ясно однієї образливої публічної реакції глави держави за столом інтерв’ю на запитання журналіста телеканалу 1+1 Ольги Кошеленко. Вона справилася у  пана Порошенка про те, як, до прикладу, можна довіряти бойовикам, відповідно до прийнятого Верховною Радою України 16 вересня ц.р. скандального закону про статус окремих регіонів Донбасу, справу призначення судів на окупованих територіях. Глава держави різко відповів, що потрібно, мовляв, читати закон. Підкреслив це декілька разів, даючи зрозуміти, що питання, мовляв, недоречне. Вони, терористи, яких, виходить, уже легалізували як законну владу територій, будуть лише затверджувати кандидатури суддів, які подаватиме українська влада.

Таке враження, що Порошенко і його команда впали на нашу грішну землю з Місяця. Він, як бачимо, щиро вірить у те, що десь у захопленій терористами Горлівці, Антрациті, Шахтарську, Ровеньках чи Свердловську хтось визнає ним запропонованого суддю. Невже ж бо знайдуться такі люди, котрі виявлять бажання стати живою мішенню для Бісів і іже з ними? Нам, скажіть, мало смерті героя українця Володимира Рибака, якому спороли  живота лише за те, що він вступився за прапор України?  А тут серед люмпену, зашорених українофобів, завезених з Московщини психопатів зі зброєю в руках хтось буде слухати вирок «Іменем України». Та ще й під прапором України, як того вимагає чинне судочинство… Повний абсурд.

Ні, хлопці-начальники, і всі ті, хто голосував за закон від 16 вересня, до вас явно потрібно викликати лікарів. Ваш постулат - те, що не осягається здоровим розумом. Тому надалі до парламенту потрібно обирати лише ті сили, які різко виступили проти цього керівного безумства, а це, не забуваймо, «Свобода», «Громадянська позиція», Радикальна партія, «Батьківщина». За них і голосуймо, друзі…

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.